| Ошська область | |
|---|---|
| Ош облусу | |
| Основні дані | |
| Прізвисько: | |
| Країна: | Киргизстан |
| Утворена: | 21 листопада 1939 року |
| Населення: | ▲ 999 576 осіб (2009) |
| Площа: | 29 200 км² |
| Густота населення: | 34,23 осіб/км² |
| Телефонні коди: | +-32 |
| Обласний центр: | Ош |
| Райони: | 7 |
| Міста: обласного значення | 0 3 |
| Райони в містах: | 0 |
| Смт: | 2 |
| Села: | |
| Селищні ради: | |
| Сільські ради: | |
| Номери автомобілів: | |
| Інтернет-домени: | |
| Обласна влада | |
| Вебсторінка: | |
| Голова ОДА: | Аали Карашев |
| Рада: | |
| Голова ради: | |
| Мапа | |
О́шська о́бласть (кирг. Ош облусу) — адміністративно-територіальна одиниця Киргизстану. Обласний центр — місто Ош, яке не входить до складу області. Населення 999 576 осіб (на 2009 рік).
Територія області займає південну частину країни і межує на заході з Баткенською, на півночі з Джалал-Абадською, на північному сході з Наринською областями; на сході з Китаєм, на півдні з Таджикистаном і північному заході з Узбекистаном. Ошська область займає площу в 29 200 км².
Клімат – різко континентальний. Найбільші річки — Кизилсу, Ак-Буура та Карадарья, які використовуються для зрошення земель.
Є побратимом Києва.
Історія Редагувати
Область утворена 21 листопада 1939 року замість колишнього округу. 27 січня 1959 року об'єднана з Джалал-Абадською областю в єдину Ошську область. Станом на 1974 рік її площа становила 73,9 тисячі км², населення 1 377 тисяч чоловік. Ділилася на 14 адміністративних районів, мала 9 міст, 15 селищ міського типу. 28 жовтня 1966 року область нагороджено орденом Леніна.
У зв'язку з утворенням 5 жовтня 1980 року Таласької області, в її склад з Ошської області передані місто Кара-Куль, Токтогульський і новостворений Чаткальський райони. З Таласької області 15 травня 1984 року до складу Ошської області було повернуто Чаткальський район. У зв'язку з скасуванням Таласької і Наринської областей 5 жовтня 1988 року, до складу Ошської області передані з відповідних областей місто Кара-Куль, Токтогульський і Тогуз-Тороуський райони. Станом на 1989 рік її площа становила 77,6 тисяч км². Ділилася на 17 адміністративних районів, мала 10 міст, 14 селищ міського типу.
З утворенням нових областей 14 грудня 1990 року з Ошської області виділена Джалал-Абадська область. У західній частині Ошської області 13 жовтня 1999 року утворена нова Баткенська область, до якої включені в існуючих межах Баткенський, Кадамжайський, Лейлекський райони і міста Кизил-Кія і Сулюкта.
Нині поділяється на 7 районів: Алайський, Араванський, Кара-Кульджинський, Кара-Сууський, Ноокатський, Узгенський, Чон-Алайський.
Ошська область є побратимом міста Києва. 1 липня 2002 року між регіонами укладено Меморандум про співробітництво.
Адміністративно-територіальний поділ Редагувати
До складу області входять 7 районів:
- Алайський район
- Араванський район
- Кара-Кулджинський район
- Кара-Сууський район (включаючи ексклав Барак площею близько 4 км², оточений Андижанською областю Узбекистану)
- Ноокатський район
- Узгенський район
- Чон-Алайський район
Національний склад Редагувати
Станом на 1999 рік національний склад області (включаючи місто Ош), становив:
- Киргизи: 851 тис. осіб — 68,65%
- Узбеки: 266 тис. осіб — 27,89%
- Росіяни: 15 тис. осіб — 1,3%
- Турки: 11 тис. осіб — 0,9%
- Уйгури: 10 тис. осіб — 0,8%
- Татари: 7 тис. осіб — 0,6%
- Таджики: 6 тис. осіб — 0,5%
- Інші: 12 тис. осіб — 1,0%
| Чисельність в 1989 році | % | Чисельність в 1999 році | % | Чисельність в 2009 році | % | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| всього | 712 643 | 100,00 % | 943 566 | 100,00 % | 1 104 248 | 100,00 % |
| Киргизи | 467 612 | 65,62 % | 647 422 | 68,61 % | 758 036 | 68,65 % |
| Узбеки | 205 858 | 28,89 % | 261 776 | 27,74 % | 308 688 | 27,95 % |
| Уйгури | 6 350 | 0,89 % | 9 420 | 1,00 % | 11 181 | 1,01 % |
| Турки | 5 883 | 0,83 % | 9 215 | 0,98 % | 10 934 | 0,99 % |
| Таджики | 4 376 | 0,61 % | 5 443 | 0,58 % | 6 711 | 0,61 % |
| Азербайджанці | 5 660 | 0,79 % | 2 875 | 0,30 % | 3 224 | 0,29 % |
| Росіяни | 8 501 | 1,19 % | 2 721 | 0,29 % | 1 552 | 0,14 % |
| Татари | 3 616 | 0,51 % | 1 955 | 0,21 % | 1 337 | 0,12 % |
| Дунгани | 509 | 0,07 % | 676 | 0,07 % | 793 | 0,07 % |
| Казахи | 504 | 0,07 % | 572 | 0,06 % | 493 | 0,04 % |
| Курди | 335 | 0,05 % | 280 | 0,03 % | 287 | 0,03 % |
| Хемшили | … | … | 306 | 0,03 % | 277 | 0,03 % |
| Туркмени | 85 | 0,01 % | 22 | 0,00 % | 133 | 0,01 % |
| Українці | 1 625 | 0,23 % | 360 | 0,04 % | 126 | 0,01 % |
| Китайці | 1 | 0,00 % | 1 | 0,00 % | 100 | 0,01 % |
| Башкири | 279 | 0,04 % | 132 | 0,01 % | 73 | 0,01 % |
| Корейці | 156 | 0,02 % | 49 | 0,01 % | 47 | 0,00 % |
| Балкарці | 122 | 0,02 % | 7 | 0,00 % | 32 | 0,00 % |
| Чеченці | 61 | 0,01 % | 30 | 0,00 % | 16 | 0,00 % |
| Німці | 83 | 0,01 % | 12 | 0,00 % | 15 | 0,00 % |
| Каракалпаки | 9 | 0,00 % | 10 | 0,00 % | 15 | 0,00 % |
| Турки | 0 | 0,00 % | 54 | 0,01 % | 13 | 0,00 % |
| Болгари | 5 | 0,00 % | 27 | 0,00 % | 11 | 0,00 % |
| Вірмени | 445 | 0,06 % | 15 | 0,00 % | 10 | 0,00 % |
| Чуваші | 50 | 0,01 % | 31 | 0,00 % | 7 | 0,00 % |
| інші | 518 | 0,07 % | 155 | 0,02 % | 137 | 0,02 % |
Керівництво Ошської області Редагувати
Голови облвиконкому Редагувати
- Сайдалієв Шералі (1939 — 1940)
- Утбосаров Набіжон (1940 — лютий 1944)
- Іманалієв Шадикан (лютий 1944 — лютий 1945)
- Качкеєв Кадиркул (1945 — 1950)
- Прімов Бозулан (1950 — 1954)
- Балтагулов Тюрегельді Балтагулович (1954 — 1955)
- Медетбеков Раїмкан (1955 — 1958)
- Балтагулов Тюрегельді Балтагулович (січень 1959 — 1960)
- Суюмбаєв Ахматбек Суттубайович (1960 — 1962)
- Капустян Іван Ксенофонтович (1962 — січень 1963)
- Капустян Іван Ксенофонтович (сільський) (січень 1963 — грудень 1964)
- Садибакасов Кемель Аманович (промисловий) (січень 1963 — грудень 1964)
- Капустян Іван Ксенофонтович (грудень 1964 — січень 1966)
- Кошоєв Темірбек Кудайбергенович (1966 — 1978)
- Чепелєв Микола Михайлович (1987 — 1989)
- Бекболотов Женішбек (1989 — 1990)
- Ісабоєв Абдушукур (1990 — 1991)
Голови обласної ради Редагувати
- Сидиков Усен Сидикович (1990 — 1991)
1-і секретарі обкому КП Киргизії Редагувати
- Колосов Петро Іванович (1939 — 1943)
- Зайцев Сергій Іванович (1943 — 1945)
- Нарожний Микола Григорович (1945 — 1947)
- Іманалієв Абдулмаджин (1950 — 1952)
- Тойгомбаєв Джаманкул (вересень 1952 — серпень 1955)
- Яковлєв Борис Павлович (серпень 1955 — березень 1958)
- Абдикулов Медербек (1958 — 1960)
- Балтагулов Тюрегельді Балтагулович (1960 — 1962)
- Суюмбаєв Ахматбек Суттубайович (1962 — січень 1963)
- Суюмбаєв Ахматбек Суттубайович (сільський) (січень 1963 — грудень 1964)
- Чупров Федір Михайлович (промисловий) (січень 1963 — грудень 1964)
- Суюмбаєв Ахматбек Суттубайович (грудень 1964 — 1968)
- Ібраїмов Султан Ібраїмович (1968 — 1978)
- Кошоєв Темірбек Кудайбергенович (1978 — січень 1981)
- Макаренко В'ячеслав Олександрович (січень 1981 — червень 1981)
- Кульматов Ренат Сатарович (червень 1981 — квітень 1990)
- Сидиков Усен Сидикович (квітень 1990 — квітень 1991)
- Капаров Мірза Кулматович (квітень 1991 — серпень 1991)
Примітки Редагувати
- ↑ (рос.)
- Велика Радянська Енциклопедія
- Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 585(рос.)
- Демографічні тенденції, формування націй і міжетнічні відносини в Киргизії
- За переписом 1989 року хемшили включалися в склад вірмен
Посилання Редагувати
- www.welcome.kg(рос.)