www.wikidata.uk-ua.nina.az

Отто Бегаґель Вільґельм Максиміліан нім Wilhelm Maximilian Otto Behaghel 3 травня 1854 Карлсруе 9 жовтня 1936 Мюнхен нім

Отто Бегаґель

Вільґельм Максиміліан Отто Бегаґель (нім. Wilhelm Maximilian Otto Behaghel 3 травня 1854, Карлсруе — 9 жовтня 1936, Мюнхен) — німецький медієвіст-германіст, професор Гейдельберзького, Базельського і Гіссенського університетів. Зробив істотний внесок у дослідження німецького синтаксису.

Життєпис ред.

Отто Бегаґель народився в 1854 у родині керівника Земельної церкви Фелікса Бегаґеля (1822 — 1888), мати — Пауліна Бегаґель, уроджена Віланд (1827 — 1901).

Отто відвідував гімназію в Карлсруе, у 1872 — 1873 пройшов військову службу в баденському полку, звідки був звільнений в запас в чині лейтенанта.

З 1873 lo 1876 Бегаґель навчався в університетах Гайдельберга, Геттінгена і Парижа. Великий вплив справив на нього в цей час Карл Барч. 22 квітня 1876 Отто Бегаґель отримав ступінь кандидата наук, рік потому склав державний іспит з філософії.

1878 року захистив докторську дисертацію, отримавши звання приват-доцента германської та романської філології, а за два роки, спільно з Фріцем Нойманом, заснував журнал про германську та романську філологію. 1882 року Бегаґель був ушановий званням професора в Гейдельберзі.

9 червня 1883 став професором німецької філології в Базельському університеті, 30 червня 1888 — професором германістики в університеті Гіссена.

Протягом довгих років наполегливої праці Отто Бегаґель не раз отримував нагороди і чини, які, як вважав багато хто з його оточення, він отримував заслужено. Його здібності і знання цінували, тому колеги завжди відгукувалися про Отто як про людину високої моралі, широкого розуму і твердої честі. Бегаґель ставав ректором Гіссенського університету в 1895, 1905 і 1907.

1896 року Отто Бегаґель був членом Першої палати земських представництв Великого герцогства Гессен. 1897 став таємним радником, 1918 — дійсним членом Таємної ради і почесним доктором юридичного факультету Гіссенського університету.

Крім іншого, Бегаґель був нагороджений Хрестом командира другого ступеня і Орденом Лева Церінґенів (1907), почесною медаллю Гіссена (1932), Медаллю Ґете за внесок в науку і мистецтво і Золотим кільцем німецького мовного союзу (1934).

Внесок у німецьке мовознавство ред.

Великий теоретичний внесок Бегаґель зробив у розвиток уявлень про німецький синтаксис та середньоверхньонімецьку мову.

Йому належить також формулювання принципів синтаксису про розташування слів і різних частин мови відносно один одного в німецькому реченні. Ці принципи об'єднують поняттям «Закон Бегаґеля».

Закон зростальних членів речення (четвертий принцип Бегаґеля), згідно з яким, з двох членів речення найменший передує найбільшому, сьогодні є важливою складовою досліджень про актуальне членування речення і знаходить відображення у квантитативній лінгвістиці.

Серед наукових праць Бегаґеля найбільш відомі саме праці з історії німецької мови (наприклад, Geschichte der deutschen Sprache, 1891; Der Heliand und die angelsächsische Genisis, 1902, 1908), синтаксису (Syntax d. Heliand, 1897; Deutsche Syntax, I-IV, 1923-1928; Gebrauch der Zeitform im konjunktiven Nebensatz der Deutschen, 1898) лексиці і варіантів (Schriftspr. Und Mundart, 1896).

Родина ред.

2 серпня 1887 Отто Бегаґель одружився на Кларі Єлизаветі Марії Доротеї (нім. Klara Elisabeth Maria Dorothea 1866 — 1924), доньці професора Віденського інституту обробки ґрунтів Філіпа Целлера (нім. Philipp Zöller 1831 — 1885) і його дружини Єлизавети Анни Маґдалени Діль (нім. Elisabeth Anna Magdalene Diehl 1845 — 1928). Від цього шлюбу Отто мав доньку Павліну Єлизавету Софію Бегаґель (нім. Pauline Elisabeth Sophie Behaghel 1890 — 1967) і сина Едуарда Фелікса Філіппа Отто Бегаґеля (нім. Eduard Felix Philipp Otto Behaghel 1895 — 1961). Син Едуард згодом став професором хімії в університеті Гіссена, де працював Отто Бегаґель.

Примітки ред.

  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  2. ↑ Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  3. ↑ SNAC — 2010.
    d:Track:Q29861311
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118657917 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  5. PND: 118657917 (нім.). Katalog der Deutschen Nationalbibliothek. Архів оригіналу за 12 вересня 2012. Процитовано 12 лютого 2012. 
  6. Allgemeine deutsche Biographie & Neue deutsche Biographie (Digitale Register). Aachen - Behaim, Bd.: 1, Berlin, 1953. 747 - Behaghel, Otto (нім.). Архів оригіналу за 12 вересня 2012. Процитовано 12 лютого 2012. 
  7. Hannelore Götz, Klaus-Dieter Rack. Hessische Abgeordnete 1820−1933, Ergänzungsband: Biographische Nachweise für die Erste Kammer der Landstände des Großherzogtums Hessen. — Darmstadt, 1995. — С. 39.
  8. Otto Behaghel: Ehrungen (нім.). Justus-Liebig-Universität Gießen. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 12 лютого 2012. 
  9. Karl-Heinz Best. Otto Behaghel (1854-1936). In: Glottometrics 14. — 2007. — С. 80-86. (PDF ram-verlag.eu)
  10. Otto Behaghel. Beziehungen zwischen Umfang und Reihenfolge von Satzgliedern. In: Indogermanische Forschungen 25. — 1909. — С. 110-142.
  11. Behaghel, Otto. LCCN: nr 98013380 (англ.). The Library of Congress. Архів оригіналу за 12 вересня 2012. Процитовано 12 лютого 2012. 
  12. Behaghel, Otto (англ.). Virtual International Authority File. Архів оригіналу за 12 вересня 2012. Процитовано 12 лютого 2012. 

Література ред.

  • Friedrich Maurer. Behaghel, Otto. Neue Deutsche Biographie. — Berlin : Duncker & Humblot, 1953. — Т. 1. — С. 747.
  • Hans Ramge. Otto Behaghel und das Deutsche Seminar. In: Panorama 400 Jahre Universität Giessen: Akteure, Schauplätze, Erinnerungskultur. — Frankfurt : Societäts-Verl, 2007.
  • Hermann Haupt, Georg Lehnert. Chronik der Universität Gießen, 1607-1907. — Gießen : Verlag Alfred Tölpelmann, 1907. — С. 53.

Посилання ред.

  • Katalog der Deutschen Nationalbibliothek. Behaghel, Otto (нім.). Процитовано 12 лютого 2012. 
  • Otto Behaghel - Biographie (нім.). Universität Gießen. Архів оригіналу за 18 травня 2012. Процитовано 12 лютого 2012. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Vilgelm Maksimilian Otto Begagel nim Wilhelm Maximilian Otto Behaghel 3 travnya 1854 Karlsrue 9 zhovtnya 1936 Myunhen nimeckij mediyevist germanist profesor Gejdelberzkogo Bazelskogo i Gissenskogo universitetiv 5 Zrobiv istotnij vnesok u doslidzhennya nimeckogo sintaksisu Otto Begagelnim Otto BehaghelNarodivsya 3 travnya 1854 1854 05 03 1 2 Karlsrue Nimeckij soyuz 4 Pomer 9 zhovtnya 1936 1936 10 09 1 2 82 roki Myunhen Tretij Rejh 4 Krayina NimechchinaDiyalnist movoznavec vikladach universitetuAlma mater Gajdelberzkij universitet Ruprehta KarlaZaklad Gajdelberzkij universitet Ruprehta Karla Bazelskij universitet Gissenskij universitetPosada tayemnij radnikChlenstvo Bavarska akademiya nauk Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Vnesok u nimecke movoznavstvo 2 Rodina 3 Primitki 4 Literatura 5 PosilannyaZhittyepis red Otto Begagel narodivsya v 1854 u rodini kerivnika Zemelnoyi cerkvi Feliksa Begagelya 1822 1888 mati Paulina Begagel urodzhena Viland 1827 1901 Otto vidviduvav gimnaziyu v Karlsrue u 1872 1873 projshov vijskovu sluzhbu v badenskomu polku zvidki buv zvilnenij v zapas v chini lejtenanta Z 1873 lo 1876 Begagel navchavsya v universitetah Gajdelberga Gettingena i Parizha Velikij vpliv spraviv na nogo v cej chas Karl Barch 22 kvitnya 1876 Otto Begagel otrimav stupin kandidata nauk rik potomu sklav derzhavnij ispit z filosofiyi 1878 roku zahistiv doktorsku disertaciyu otrimavshi zvannya privat docenta germanskoyi ta romanskoyi filologiyi a za dva roki spilno z Fricem Nojmanom zasnuvav zhurnal pro germansku ta romansku filologiyu 1882 roku Begagel buv ushanovij zvannyam profesora v Gejdelberzi 9 chervnya 1883 stav profesorom nimeckoyi filologiyi v Bazelskomu universiteti 30 chervnya 1888 profesorom germanistiki v universiteti Gissena 6 Protyagom dovgih rokiv napoleglivoyi praci Otto Begagel ne raz otrimuvav nagorodi i chini yaki yak vvazhav bagato hto z jogo otochennya vin otrimuvav zasluzheno Jogo zdibnosti i znannya cinuvali tomu kolegi zavzhdi vidgukuvalisya pro Otto yak pro lyudinu visokoyi morali shirokogo rozumu i tverdoyi chesti Begagel stavav rektorom Gissenskogo universitetu v 1895 1905 i 1907 1896 roku Otto Begagel buv chlenom Pershoyi palati zemskih predstavnictv Velikogo gercogstva Gessen 7 1897 stav tayemnim radnikom 1918 dijsnim chlenom Tayemnoyi radi i pochesnim doktorom yuridichnogo fakultetu Gissenskogo universitetu Krim inshogo Begagel buv nagorodzhenij Hrestom komandira drugogo stupenya i Ordenom Leva Ceringeniv 1907 pochesnoyu medallyu Gissena 1932 Medallyu Gete za vnesok v nauku i mistectvo i Zolotim kilcem nimeckogo movnogo soyuzu 1934 8 Vnesok u nimecke movoznavstvo red Velikij teoretichnij vnesok Begagel zrobiv u rozvitok uyavlen pro nimeckij sintaksis ta serednoverhnonimecku movu Jomu nalezhit takozh formulyuvannya principiv sintaksisu pro roztashuvannya sliv i riznih chastin movi vidnosno odin odnogo v nimeckomu rechenni Ci principi ob yednuyut ponyattyam Zakon Begagelya 9 10 Zakon zrostalnih chleniv rechennya chetvertij princip Begagelya zgidno z yakim z dvoh chleniv rechennya najmenshij pereduye najbilshomu sogodni ye vazhlivoyu skladovoyu doslidzhen pro aktualne chlenuvannya rechennya i znahodit vidobrazhennya u kvantitativnij lingvistici Sered naukovih prac Begagelya najbilsh vidomi same praci z istoriyi nimeckoyi movi napriklad Geschichte der deutschen Sprache 1891 Der Heliand und die angelsachsische Genisis 1902 1908 sintaksisu Syntax d Heliand 1897 Deutsche Syntax I IV 1923 1928 Gebrauch der Zeitform im konjunktiven Nebensatz der Deutschen 1898 leksici i variantiv Schriftspr Und Mundart 1896 11 12 Rodina red 2 serpnya 1887 Otto Begagel odruzhivsya na Klari Yelizaveti Mariyi Doroteyi nim Klara Elisabeth Maria Dorothea 1866 1924 donci profesora Videnskogo institutu obrobki gruntiv Filipa Cellera nim Philipp Zoller 1831 1885 i jogo druzhini Yelizaveti Anni Magdaleni Dil nim Elisabeth Anna Magdalene Diehl 1845 1928 Vid cogo shlyubu Otto mav donku Pavlinu Yelizavetu Sofiyu Begagel nim Pauline Elisabeth Sophie Behaghel 1890 1967 i sina Eduarda Feliksa Filippa Otto Begagelya nim Eduard Felix Philipp Otto Behaghel 1895 1961 Sin Eduard zgodom stav profesorom himiyi v universiteti Gissena de pracyuvav Otto Begagel Primitki red a b Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 a b Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 a b SNAC 2010 d Track Q29861311 a b Deutsche Nationalbibliothek Record 118657917 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 PND 118657917 nim Katalog der Deutschen Nationalbibliothek Arhiv originalu za 12 veresnya 2012 Procitovano 12 lyutogo 2012 Allgemeine deutsche Biographie amp Neue deutsche Biographie Digitale Register Aachen Behaim Bd 1 Berlin 1953 747 Behaghel Otto nim Arhiv originalu za 12 veresnya 2012 Procitovano 12 lyutogo 2012 Hannelore Gotz Klaus Dieter Rack Hessische Abgeordnete 1820 1933 Erganzungsband Biographische Nachweise fur die Erste Kammer der Landstande des Grossherzogtums Hessen Darmstadt 1995 S 39 Otto Behaghel Ehrungen nim Justus Liebig Universitat Giessen Arhiv originalu za 18 travnya 2012 Procitovano 12 lyutogo 2012 Karl Heinz Best Otto Behaghel 1854 1936 In Glottometrics 14 2007 S 80 86 PDF ram verlag eu Otto Behaghel Beziehungen zwischen Umfang und Reihenfolge von Satzgliedern In Indogermanische Forschungen 25 1909 S 110 142 Behaghel Otto LCCN nr 98013380 angl The Library of Congress Arhiv originalu za 12 veresnya 2012 Procitovano 12 lyutogo 2012 Behaghel Otto angl Virtual International Authority File Arhiv originalu za 12 veresnya 2012 Procitovano 12 lyutogo 2012 Literatura red Friedrich Maurer Behaghel Otto Neue Deutsche Biographie Berlin Duncker amp Humblot 1953 T 1 S 747 Hans Ramge Otto Behaghel und das Deutsche Seminar In Panorama 400 Jahre Universitat Giessen Akteure Schauplatze Erinnerungskultur Frankfurt Societats Verl 2007 Hermann Haupt Georg Lehnert Chronik der Universitat Giessen 1607 1907 Giessen Verlag Alfred Tolpelmann 1907 S 53 Posilannya red Katalog der Deutschen Nationalbibliothek Behaghel Otto nim Procitovano 12 lyutogo 2012 Otto Behaghel Biographie nim Universitat Giessen Arhiv originalu za 18 travnya 2012 Procitovano 12 lyutogo 2012 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Otto Begagel amp oldid 38201980