Остріве́ць — село в Україні, у Теребовлянській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2015 адміністративний центр Острівецької сільської ради, якій були підпорядковні села Гумниська і Застіноче.
| село Острівець | ||
|---|---|---|
| ||
| Країна | Україна | |
| Область | Тернопільська область | |
| Район | Тернопільський район | |
| Громада | Теребовлянська міська громада | |
| Основні дані | ||
| Засноване | 1471 | |
| Населення | 420 | |
| Площа | 855 км² | |
| Густота населення | 491.23 осіб/км² | |
| Поштовий індекс | 48107 | |
| Телефонний код | +380 3551 | |
| Географічні дані | ||
| Географічні координати | 49°17′26″ пн. ш. 25°37′45″ сх. д. / 49.29056° пн. ш. 25.62917° сх. д.Координати: 49°17′26″ пн. ш. 25°37′45″ сх. д. / 49.29056° пн. ш. 25.62917° сх. д. | |
| Середня висота над рівнем моря | 330 м | |
| Водойми | Серет | |
| Відстань до районного центру | 6 км | |
| Місцева влада | ||
| Адреса ради | 48107, с. Острівець | |
| Карта | ||
Острівець | ||
Острівець | ||
| Мапа | ||
| Острівець у Вікісховищі |
Розташоване на правому березі річки Серет
Населення — 420 осіб (2001).
Історія Редагувати
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури.
Перша писемна згадка — 1471 року.
У 1772 році село ввійшло в склад Імперії Габсбургів (з 1804 року Австрійської імперії, з 1867 — Австро-Угорщини).
На початку свого існування це було невеличке поселення. Воно часто потерпало від турецько-татарських нападів. У 1557 році польський король Сигізмунд ІІ заснував тут фільварки, у які забирає найкращі землі і луки, що раніше належали селянам.
На початку ХХ століття в селі з'явилася 4-х класова школа з українською мовою навчання. У селі діяло товариство «Просвіта», організаторами якої були о. Платон Карпінський і О. Побережний — колишній вояк УСС. В селі також був церковний хор, яким керував Ізидор Луковський.
Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Теребовлянської міської громади.
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району.
Символіка Редагувати
Затверджені 12 жовтня 2015 р. рішенням сесії сільської ради.
Автор — Андрій Гречило.
Герб Редагувати
Щит перетятий; у верхньому срібому полі — зелений лавровий вінок, у якому пурпуровий лапчастий хрест; у нижньому синьому - золотий короп на срібній сітці. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.
Зелений лавровий вінок та пурпуровий хрест уособлюють славетних земляків, діячів у галузі культури та духовності — письменників, поетів, єпископів (уродженцями Острівця також були письменник В.Гжицький, поет Р.Карпінський, торонтонський єпископ І.Борецький). Лазурове поле означає річку Серет, яка протікає через село, а сітка і риба риболовецькі промисли. Окрім того лазурове та срібне поля підкреслюють назву села, отриману завдяки специфічному географічному розташуванню.
Прапор Редагувати
Квадратне полотнище складається з двох горизонтальних рівношироких смуг — верхньої білої і нижньої синьої; на білій смузі — зелений лавровий вінок, у якому пурпуровий лапчастий хрест, на синій — жовтий короп на білій сітці.
Пам'ятки Редагувати
- Церква святого Димитрія (1840, зберігається ікона Пресвятої Матері Божої з немовлям, поч. ХХ ст., двостороння, з с. Яблінок, ПЦУ)
- Церква святого Димитрія (1997, кам'яна, УГКЦ)
- костьол, відреставрований на початку 2010-х
- капличка
- насипана символічна могила Борцям за волю України
- встановлено меморіальну таблицю на будинку, де народилися В. та С. Ґжицькі, є кімната-музей В. Ґжицького
- пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні встановлений у 1971 р.
Щойновиявлена пам'ятка історії. Розташований біля бібліотеки.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (1909 р.).
Хрест — 0,6 м, постамент: верхня частина — 0,8х0,6х0,1 м, нижня частина — 1х1,2х0,7 м, цоколь — 1,4х0,9х0,8 м, площа — 0,0007 га.
Соціальна сфера Редагувати
Працюють ЗОШ 1-3 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.
У 1995 році в приміщенні місцевої школи створено кімнату-музей В. Ґжицького.
Населення Редагувати
Поширені прізвища Редагувати
Войнаровський, Гумницький, Луковський, Сіканович.
Відомі люди Редагувати
Народилися Редагувати
- релігійний діяч Ісидор Борецький,
- вчений у галузі екології, громадський діяч Я. Гумницький,
- поет, перекладач, інженер, громадський діяч Р. Карпінський,
- поет, перекладач, публіцист Володимир Ґжицький,
- біохімік Степан Ґжицький, брат Вололодимира,
- поет, громадський діяч Роман Лубківський (1941-2015).
Працювали Редагувати
- о. Карпінський Платон — парох села, помер також тут.
Примітки Редагувати
- . www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- . Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 28 січня 2019.
- Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 26 червня 2012 року № 97.
- Мельничук Б. Ґжицький Володимир Зенонович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 449. — ISBN 966-528-197-6.
- Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини / Відбиток з. «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. Мюнхен, 1971. — С. 174.
- Кушнерик Г., Пиндус Б. Карпінський Платон / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 41. — ISBN 966-528-199-2.
Джерела Редагувати
- Заяць Н. Острівець // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 696. — ISBN 966-528-199-2.