Ольгимонт Гольшанський

Ольгимонт Гольшанський (лит. Algimantas Alšėniškis; рус. Ѡлгимонтъ; пом. між серпнем і жовтнем 1393) — литовський князь, починальник Гольшанських.

Життєпис

Певно, саме він є тим «великим вельможею» з хроніки Германа Вартберзького, чий «двір» над рікою Невежис в Арвіставській землі сплюндрувало лівонське військо наприкінці серпня 1371 року (deinde Nevese flumen descendendo ab utraque parte usque ad curiam Algeminnen in terra Arvisten, ubi Algeminne, magnus satrapa). Натомість, тевтонський Die Littauischen Wegeberichte називає центром володінь Ольгимонта містечко Гольшани (Von dannen in Ongemundes hoff Galschan ij mile rum weg).

1383 р. Ольгимонт (Angemunt) у почті великого князя Ягайла брав участь в переговорах з послами великого магістра, в кінці 1384 разом з Скиргайлом і, ймовірно, Борисом Коріатовичем (Sgergelo, Olgemont et Borizszo duces) вирядився до Кракова, де 18 січня 1385 від імені великого князя попросив руки королеви Ядвіги. Схоже, саме він на початку 1389 їздив до Новгорода укупі з Братошею, щоб вести переговори про прийняття «на пригороди» кн. Лугвена Ольгердовича — брата Ягайли. Свого часу Юзеф Вольф, а слідом й інші дослідники, віднесли ці згадки до Івана Ольгимонтовича, який нібито назвався поганським ім'ям батька. Однак немає підстав сумніватись в особистій участі Ольгимонта.

Надалі він зринає серед поручителів за боярина Братошу Койлутовича (1387–94) і князя Івана Жедивіда (1393). Помер не пізніш жовтня 1393, коли його син Іван одержав київське намісництво від Вітовта.

В легендарній частині литовсько-руських літописів, широка редакція яких склалась у колах, безпосередньо пов'язаних з родиною Гольшанських, згадується такий собі великий князь гольшанський Ольгимонт Міндовгович, якого Гедимін нібито посадив на Київ та Переяслав (Хроніка Биховця). Події датовані 1321 роком, тим часом джерела XIV століття під 1331 р. називають київським князем Федора.

Примітки

1. Polechow та Butyrski, 2018, с. 450.
2. Almonaitis, 2000, с. 286.
3. Polechow та Butyrski, 2018, с. 451-452.
4. Гулевич, 2021, с. 109.
5. Polechow та Butyrski, 2018, с. 452.
6. Русина, 1996, с. 156.

Джерела

• Polechow, Sergey; Butyrski, Michaił N. (2018). Pieczęć kniazia Iwana Olgimuntowicza Holszańskiego. Inter Regnum et Ducatum. Studia ofiarowane Profesorowi Janowi Tęgowskiemu w siedemdziesiątą rocznicę urodzin: 441–461. 
• Гулевич В.П. Поділля в середині XIII ст. — 1400 р. // Сугдейський збірник. Вип. 3–4 (VIIII). — 2021. — С. 602. — ISSN 2708-4914.
• Almonaitis, Vytenis (2000). Kur pražuvo Ariškių pilis?. Darbai ir dienos 21: 285–294. 
• Русина О. Київська виправа Ґедиміна (текстологічний аспект проблеми) // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — 1996. — Т. ССХХX. — С. 147-57.