www.wikidata.uk-ua.nina.az

Чорногуз Олег Федорович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чорногуз Оле г Фе дорович Чорногу з 15 квітня

Чорногуз Олег Федорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чорногуз.

Оле́г Фе́дорович Чорногу́з (15 квітня 1936, село Іванів, Калинівський район, Вінницька область — 8 жовтня 2022, м. Вінниця) — український письменник, журналіст, редактор журналів «Перець» та «ВУС», автор численних книжок гумору та сатири.

Чорногуз Олег Федорович
Ім'я при народженні Олег Федорович Чорногуз
Народився 15 квітня 1936(1936-04-15)
Янів, Калинівський район, Вінницька область, Українська СРР, СРСР
Помер 8 жовтня 2022(2022-10-08) (86 років)
Вінниця, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство  Україна
Національність українець
Діяльність письменник-романіст
Сфера роботи творче і професіональне письмоd, журналістика, humorous literatured і satirical literatured
Alma mater ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Мова творів українська
Напрямок сатира, гумор, публіцистика
Жанр повість[d] і роман
Діти Чорногуз Ярослав Олегович
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Хрест Івана Мазепи
Золотий письменник України
Сайт: Офіційний сайт
  Висловлювання у Вікіцитатах

Заслужений діяч мистецтв України (1996); Національна спілка письменників України, секретар (з 1988), член президії. Свою творчу діяльність він розпочав у редакціях районних газет на Вінниччині.

Життєпис Редагувати

Народився 15 квітня 1936 року в селі Іванів Калинівського району Вінницької області (нині Хмільницький район). Українець; батько — Федір Данилович (1885—1948), лікар-ветеринар; мати — Оксана Андріївна (1891—1980), домогосподарка.

Олег Чорногуз закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка, факультет журналістики (1959—1964).

1961—1963 — завідувач відділу листів Погребищенської районної газети.

1963—1964 — завідувач відділу сатири та гумору газети «Вінницька правда».

1964—1983 — старший фейлетоніст, завідувач відділу фейлетонів журналу «Перець».

1983—1986 — завідувач редакції прози, директор видавництва «Радянський письменник».

З 1986—1987 — головний редактор журналу «Перець».

Член НСПУ (з 1963), НСЖУ (з 1960).

Був делегатом XXXIX сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від України (1984 рік, Нью-Йорк). Захоплювався риболовлею.

Член ради Товариства «Вінничани у Києві».

Помер 8 жовтня 2022 року у віці 86 років у Вінницькій обласній лікарні після тривалої хвороби. Був похований 13 жовтня в одній могилі з дружиною на Байковому кладовищі в Києві.

Родина Редагувати

Дружина — Лідія Степанівна (1942—2019), кандидат медичних наук, лікар-кардіолог лікарні «Феофанія».
Син — Ярослав (нар. 1963), журналіст, співак-бандурист, артист Національної заслуженої капели бандуристів.
Мав двох онучок — Ярину та Олесю, та правнучку Орисю.

Нагороди Редагувати

Твори Редагувати

Книжки сатири і гумору: «Моральна підтримка», «Портрет ідеала», «Сіамський слон», «Веселі поради», «Між нами кажучи», «Сповідь старого холостяка», «Як доглядати Зевса», «Плата за любов», «Тиха ніч над хатою моєю» (збірка романсів і пісень написані разом з сином Ярославом), книги публіцистики «Українські колобки», «Українські кентаври», «Діти колонії», «Рабів на бал не запрошують». Поетична збірка «Дорога до України», дитячі книжки— «Веселий зоопарк», «Карнавал», «Весела абетка», «Притча казка про козака Нетака».

Романи: «"Аристократ" із Вапнярки» (1979), «Претенденти на папаху» (1983), «Вавілон на Гудзоні» (1985), «Я хочу до моря» (1989), «Дари пігмеїв» (2005), «Примхи долі» (2006), «Той, що живе зі смертю» (2006), «Золотий скарабей» (2007) «Ремезове болото» (2007), «Воскреслий із мертвих» (2009), «Гроші з неба» (2009), «Твори» (в 2 т., 1986), «Твори» (в 7 т., 2006), «Притулок для блазнів» (сатиричні комедії, 2013), «Твори» (в 15 т., 2015)

Автор кіноповісті «Смерть без милосердя» та кількох п'єс. Серед них «Пектораль», присвячена Георгію Гонгадзе.

Перекладачі та поширення творів Редагувати

Твори Олега Чорногуза перекладені на 22 мови світу. Перекладають на англійську: Рома Франко (Канада) — новели, Марта Олійник (Канада) — публіцистичні статті. Есперанто: Віктор Паюк (США) — статті та новели, уривки зі сатиричного роману «Вавілон на Гудзоні» i «Гроші з неба»; переклади мовою есперанто опубліковані у 24 країнах світу. Російською: Володимир Іконніков.

У 2009-му році англійською мовою була перекладена «Повість моїх літ».

Твори Чорногуза друкують в українській іноземній періодиці, зокрема: «Українська думка» (Велика Британія, Лондон), «Нова газета» (США), «Свобода» (США), «Америка» (США), «Українське слово» (Франція, Париж).

Пісні Редагувати

На слова Олега Чорногуза написана музика композиторами Віктором Охрименком та Олександром Білашем.

Примітки Редагувати

  1. ↑ Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  2. Як Олег Чорногуз зображав світ крізь призму гумору - ivinnychanyn.com (укр.). 24 листопада 2022. Процитовано 24 листопада 2022. 
  3. Помер український письменник-сатирик Олег Чорногуз. ukrinform.ua. 7 жовтня 2022. 
  4. Помер визначний український письменник-сатирик Олег Чорногуз. novynarnia.com. 8 жовтня 2022. 
  5. Указ Президента України № 444/2006 від 26 травня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій міста Києва»
  6. Указ Президента України № 746/96 від 22 серпня 1996 року «Про присвоєння почесних звань України»
  7. Указ Президента України № 227/2010 від 23 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами»
  8. Хроніка культурного життя України (оглядова довідка за матеріалами преси та неопублікованими документами за серпень 2007 року) // Вебсайт Міністерства культури України [ 24 травня 2014 у Wayback Machine.] (2007)
  9. Золоті письменники України. Нагороджені
  10. У Вінниці визначили лауреатів премії ім. Степана Руданського // Вінницький бізнес-портал Vinbazar. 2013. — 27 грудня.
  11. Указ Президента України № 338/2016 від 22 серня 2016 года «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України»
  12. Відлітають хмари. Київ: Музична Україна. 2016. 

Посилання Редагувати

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Чорногуз Олег Федорович
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Chornoguz Ole g Fe dorovich Chornogu z 15 kvitnya 1936 selo Ivaniv Kalinivskij rajon Vinnicka oblast 8 zhovtnya 2022 m Vinnicya ukrayinskij pismennik zhurnalist redaktor zhurnaliv Perec ta VUS avtor chislennih knizhok gumoru ta satiri Chornoguz Oleg FedorovichIm ya pri narodzhenni Oleg Fedorovich ChornoguzNarodivsya 15 kvitnya 1936 1936 04 15 Yaniv Kalinivskij rajon Vinnicka oblast Ukrayinska SRR SRSRPomer 8 zhovtnya 2022 2022 10 08 86 rokiv Vinnicya UkrayinaPohovannya Bajkove kladovisheGromadyanstvo UkrayinaNacionalnist ukrayinecDiyalnist pismennik romanistSfera roboti tvorche i profesionalne pismod 1 zhurnalistika 1 humorous literatured 1 i satirical literatured 1 Alma mater NNI zhurnalistiki KNU im T ShevchenkaMova tvoriv ukrayinskaNapryamok satira gumor publicistikaZhanr povist d i romanDiti Chornoguz Yaroslav OlegovichNagorodi Orden Knyazya Yaroslava Mudrogo IV stupenya Orden Knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenya Hrest Ivana MazepiZolotij pismennik UkrayiniSajt Oficijnij sajt Vislovlyuvannya u VikicitatahZasluzhenij diyach mistectv Ukrayini 1996 Nacionalna spilka pismennikiv Ukrayini sekretar z 1988 chlen prezidiyi Svoyu tvorchu diyalnist vin rozpochav u redakciyah rajonnih gazet na Vinnichchini Zmist 1 Zhittyepis 2 Rodina 3 Nagorodi 4 Tvori 5 Perekladachi ta poshirennya tvoriv 6 Pisni 7 Primitki 8 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiNarodivsya 15 kvitnya 1936 roku v seli Ivaniv Kalinivskogo rajonu Vinnickoyi oblasti nini Hmilnickij rajon Ukrayinec batko Fedir Danilovich 1885 1948 likar veterinar mati Oksana Andriyivna 1891 1980 domogospodarka 2 Oleg Chornoguz zakinchiv Kiyivskij universitet im T Shevchenka fakultet zhurnalistiki 1959 1964 1961 1963 zaviduvach viddilu listiv Pogrebishenskoyi rajonnoyi gazeti 1963 1964 zaviduvach viddilu satiri ta gumoru gazeti Vinnicka pravda 1964 1983 starshij fejletonist zaviduvach viddilu fejletoniv zhurnalu Perec 1983 1986 zaviduvach redakciyi prozi direktor vidavnictva Radyanskij pismennik Z 1986 1987 golovnij redaktor zhurnalu Perec Chlen NSPU z 1963 NSZhU z 1960 Buv delegatom XXXIX sesiyi Generalnoyi Asambleyi Organizaciyi Ob yednanih Nacij vid Ukrayini 1984 rik Nyu Jork Zahoplyuvavsya ribolovleyu Chlen radi Tovaristva Vinnichani u Kiyevi Pomer 8 zhovtnya 2022 roku u vici 86 rokiv u Vinnickij oblasnij likarni pislya trivaloyi hvorobi 3 4 Buv pohovanij 13 zhovtnya v odnij mogili z druzhinoyu na Bajkovomu kladovishi v Kiyevi Rodina RedaguvatiDruzhina Lidiya Stepanivna 1942 2019 kandidat medichnih nauk likar kardiolog likarni Feofaniya Sin Yaroslav nar 1963 zhurnalist spivak bandurist artist Nacionalnoyi zasluzhenoyi kapeli banduristiv Mav dvoh onuchok Yarinu ta Olesyu ta pravnuchku Orisyu Nagorodi RedaguvatiOrden knyazya Yaroslava Mudrogo V st 26 travnya 2006 za vagomij osobistij vnesok u socialno ekonomichnij i kulturnij rozvitok stolici Ukrayini bagatorichnu sumlinnu pracyu ta visokij profesionalizm 5 Zasluzhenij diyach mistectv Ukrayini 22 serpnya 1996 za znachnij osobistij vnesok u rozvitok narodnogo gospodarstva Ukrayini visoku profesijnu majsternist ta z nagodi p yatoyi richnici nezalezhnosti Ukrayini 6 Hrest Ivana Mazepi 23 lyutogo 2010 za vagomij osobistij vnesok u vidrodzhennya istorichnoyi spadshini ukrayinskogo narodu bagatorichnu plidnu profesijnu diyalnist 7 Laureat premij imeni Ostapa Vishni imeni Ivana Bagryanogo Literaturna premiya imeni Yevgena Pluzhnika Literaturni premiyi Koronaciya slova rodini Voskobijnikiv Mihajla Stelmaha 2006 imeni Olesya Gonchara laureat Nobelskoyi premiyi za satiru i gumor 8 Vseukrayinska literaturna premiya imeni Mihajla Kocyubinskogo 2011 Laureat vidznaki Zolotij pismennik Ukrayini 2012 9 Vseukrayinska literaturno mistecka premiya imeni Stepana Rudanskogo 2013 10 Orden knyazya Yaroslava Mudrogo IV stupenya 2016 11 Tvori RedaguvatiKnizhki satiri i gumoru Moralna pidtrimka Portret ideala Siamskij slon Veseli poradi Mizh nami kazhuchi Spovid starogo holostyaka Yak doglyadati Zevsa Plata za lyubov Tiha nich nad hatoyu moyeyu zbirka romansiv i pisen napisani razom z sinom Yaroslavom knigi publicistiki Ukrayinski kolobki Ukrayinski kentavri Diti koloniyi Rabiv na bal ne zaproshuyut Poetichna zbirka Doroga do Ukrayini dityachi knizhki Veselij zoopark Karnaval Vesela abetka Pritcha kazka pro kozaka Netaka Romani Aristokrat iz Vapnyarki 1979 Pretendenti na papahu 1983 Vavilon na Gudzoni 1985 Ya hochu do morya 1989 Dari pigmeyiv 2005 Primhi doli 2006 Toj sho zhive zi smertyu 2006 Zolotij skarabej 2007 Remezove boloto 2007 Voskreslij iz mertvih 2009 Groshi z neba 2009 Tvori v 2 t 1986 Tvori v 7 t 2006 Pritulok dlya blazniv satirichni komediyi 2013 Tvori v 15 t 2015 Avtor kinopovisti Smert bez miloserdya ta kilkoh p yes Sered nih Pektoral prisvyachena Georgiyu Gongadze Perekladachi ta poshirennya tvoriv RedaguvatiTvori Olega Chornoguza perekladeni na 22 movi svitu Perekladayut na anglijsku Roma Franko Kanada noveli Marta Olijnik Kanada publicistichni statti Esperanto Viktor Payuk SShA statti ta noveli urivki zi satirichnogo romanu Vavilon na Gudzoni i Groshi z neba perekladi movoyu esperanto opublikovani u 24 krayinah svitu Rosijskoyu Volodimir Ikonnikov U 2009 mu roci anglijskoyu movoyu bula perekladena Povist moyih lit Tvori Chornoguza drukuyut v ukrayinskij inozemnij periodici zokrema Ukrayinska dumka Velika Britaniya London Nova gazeta SShA Svoboda SShA Amerika SShA Ukrayinske slovo Franciya Parizh Pisni RedaguvatiNa slova Olega Chornoguza napisana muzika kompozitorami Viktorom Ohrimenkom ta Oleksandrom Bilashem 12 Primitki Redaguvati a b v g Czech National Authority Database d Track Q13550863 Yak Oleg Chornoguz zobrazhav svit kriz prizmu gumoru ivinnychanyn com ukr 24 listopada 2022 Procitovano 24 listopada 2022 Pomer ukrayinskij pismennik satirik Oleg Chornoguz ukrinform ua 7 zhovtnya 2022 Pomer viznachnij ukrayinskij pismennik satirik Oleg Chornoguz novynarnia com 8 zhovtnya 2022 Ukaz Prezidenta Ukrayini 444 2006 vid 26 travnya 2006 roku Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini pracivnikiv pidpriyemstv ustanov ta organizacij mista Kiyeva Ukaz Prezidenta Ukrayini 746 96 vid 22 serpnya 1996 roku Pro prisvoyennya pochesnih zvan Ukrayini Ukaz Prezidenta Ukrayini 227 2010 vid 23 lyutogo 2010 roku Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Hronika kulturnogo zhittya Ukrayini oglyadova dovidka za materialami presi ta neopublikovanimi dokumentami za serpen 2007 roku Vebsajt Ministerstva kulturi Ukrayini Arhivovano 24 travnya 2014 u Wayback Machine 2007 Zoloti pismenniki Ukrayini Nagorodzheni U Vinnici viznachili laureativ premiyi im Stepana Rudanskogo Vinnickij biznes portal Vinbazar 2013 27 grudnya Ukaz Prezidenta Ukrayini 338 2016 vid 22 sernya 2016 goda Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini z nagodi 25 yi richnici nezalezhnosti Ukrayini Vidlitayut hmari Kiyiv Muzichna Ukrayina 2016 Posilannya RedaguvatiVikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Chornoguz Oleg FedorovichHto ye hto Gazeta po ukrayinski Olegu Chornoguzu visimdesyat Kononenko Petro A chi z neba groshi Ukrayinoznavstvo Arhiv originalu za 26 chervnya 2013 Procitovano 29 bereznya 2011 https www perets org ua Zhurnal perec 1986 07 page 4 Satirik zavzhdi v opoziciyi rozmova z Olegom Chornoguzom Chitomo Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Chornoguz Oleg Fedorovich amp oldid 40543449