Ніно Манфреді Ні но Манфре ді італ Nino Manfredi 22 березня 1921 Кастро дей Вольші Лаціо Італія 4 червня 2004 Рим Лаціо

Ні́но Манфре́ді (італ. Nino Manfredi; 22 березня 1921, Кастро-дей-Вольші, Лаціо, Італія — 4 червня 2004, Рим, Лаціо, Італія) — італійський актор, режисер, сценарист, письменник.

Ніно Манфреді
італ. Nino Manfredi

Ім'я при народженні	італ. Saturnino Manfredi
Народився	22 березня 1921(1921-03-22) Кастро-дей-Вольші, Лаціо, Італія
Помер	4 червня 2004(2004-06-04) (83 роки) Рим, Лаціо, Італія інсульт
Поховання	Кампо Верано
Громадянство	Італія
Релігія	атеїзм
Діяльність	актор, режисер, сценарист, письменник
Alma mater	Римський університет ла Сапієнца і Національна академія драматичного мистецтва^d
Заклад	ЮНІСЕФ
Роки діяльності	1949—2004
У шлюбі з	Erminia Ferrari^d
Діти	Luca Manfredi^d і Roberta Manfredi^d
IMDb	ID 0542063
Нагороди та премії
премія «Давид ді Донателло» за найкращу чоловічу роль David di Donatello for Best Script^d Премія «Давид ді Донателло» за життєві досягнення^d премія Флаяно^d Q16559291? Премія «Срібна стрічка» найкращому акторові Премія "Срібна стрічка" за найкращий сценарій^d

Ніно Манфреді у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Народився 22 березня 1921 у Кастро-дей-Вольші, Лаціо, Італія.

Ще в дитинстві замість того, щоб ходити в школу маленький Ніно влаштовував удома театральні вистави. Одночасно закінчив юридичний факультет університету і Академію драматичного мистецтва в Римі.

У театрі дебютував в 1947 році на Празькому фестивалі молоді і студентів у антивоєнній п'єсі Соліма «Людина і рушниця». З 1947 року — на сцені «Пікколо ді Мілано», пізніше працював в різних театральних трупах, в тому числі і під керівництвом Вітторіо Ґассмана.

В середині 1950-х років почав зніматися в кіно. Став популярний як майстер італійської комедії.

Пішов з життя 4 червня 2004 року у Римі.

Фільмографія Редагувати

Monastero di Santa Chiara, реж. Mario Sequi (1949)
Torna a Napoli, реж. Доменіко Ґамбіно (1949)
Моє серце співає, реж. Маріо Маттолі (1951)
La prigioniera della torre di fuoco, реж. Giorgio Walter Chili (1952)
Viva il cinema!, реж. Giorgio Baldaccini та Enzo Trapani (1953)
1953: Я вибрав кохання, реж. Mario Zampi
C'era una volta Angelo Musco, реж. Giorgio W. Chili (1953)
Canzoni, canzoni, canzoni, реж. Domenico Paolella (1953)
La domenica della buona gente, реж. Anton Giulio Majano (1953)
Gli innamorati, реж. Мауро Болоньїні (1955)
Prigionieri del male, реж. Маріо Коста (1955)
1955: Неодружений / (Lo scapolo) — Пеппіно, реж. Антоніо П'єтранджелі
Non scherzare con le donne, реж. Джузеппе Беннаті (1955)
Guardia, guardia scelta, brigadiere e maresciallo, реж. Мауро Болоньїні (1956)
1956: Тото, Пеппіно і розпусниця / (Totò, Peppino e la… malafemmina) — Рафаель, режисер Камілло Мастрочінкве
Tempo di villeggiatura, реж. Antonio Racioppi (1956)
Susanna tutta panna, реж. Стено (1957)
Femmine tre volte, реж. Стено (1957)
Guardia, ladro e cameriera, реж. Стено (1958)
Camping, реж. Франко Дзефіреллі (anche soggetto e sceneggiatura) (1958)
Caporale di giornata, реж. Carlo Ludovico Bragaglia (1958)
Adorabili e bugiarde, реж. Nunzio Malasomma (1958)
Pezzo, capopezzo e capitano, реж. Вольфганг Штаудте (1958)
Venezia, la luna e tu, реж. Діно Різі (1958)
Il bacio del sole (Don Vesuvio), реж. Сіро Марчелліні (1958)
Carmela è una bambola, реж. Джанні Пуччіні (1958)
I ragazzi dei Parioli, реж. Серджо Корбуччі (1959)
Audace colpo dei soliti ignoti, реж. Нанні Лой (1959)
L'impiegato, реж. Джанні Пуччіні (anche soggetto e sceneggiatura) (1960)
Le pillole di Ercole, реж. Лучано Сальче (1960)
1960: Сміятися! Сміятися! Сміятися! / (Ridere! Ridere! Ridere!) — клієнт у барі, режисер Едоардо Антон
1960: Злочин / (Crimen) — Квіріно Філонці
Il carabiniere a cavallo, реж. Карло Ліццані (1961)
1961: Страшний суд (Il giudizio universale), режисер Вітторіо Де Сіка
A cavallo della tigre, реж. Луїджі Коменчіні (1961)
Буремні роки, реж. Луїджі Дзампа (1962)
I motorizzati, реж. Камілло Мастрочінкве (1962)
L'amore difficile, episodio L'avventura di un soldato, реж. Ніно Манфреді (1962)
1963: «Дівчина з Парми» / (La parmigiana) — Ніно Мечотті, реж. Антоніо П'єтранджелі
I cuori infranti, episodio … E vissero felici, реж. Джанні Пуччіні (1963)
1964: Вища невірність, епізод Скандаліст, режисер Франко Россі
La ballata del boia (El Verdugo), реж. Луїс Гарсія Берланга (1964)
Il gaucho, реж. Діно Різі (1964)
Controsesso, episodio Cocaina di domenica, реж. Франко Россі, ed episodio Una donna d'affari, реж. Ренато Кастеллані (1964)
1965: Лялечки, episodio La telefonata, реж. Діно Різі
Questa volta parliamo di uomini, реж. Ліна Вертмюллер (1965)
1965: Комплекси, (I complessi), епізод Вирішальний день, реж. Діно Різі
Thrilling, episodio Il vittimista, реж. Етторе Скола (1965)
1965: Я її добре знав, (Io la conoscevo bene), режисер Антоніо П'єтранджелі
Made in Italy, реж. Нанні Лой (1965)
Io, io, io... e gli altri, реж. Алессандро Блазетті (1966)
Adulterio all'italiana, реж. Паскуале Феста Кампаніле (1966)
Operazione San Gennaro, реж. Діно Різі (1966)
Una rosa per tutti, реж. Franco Rossi (anche soggetto e sceneggiatura) (1966)
Il padre di famiglia, реж. Нанні Лой (1967)
Italian Secret Service, реж. Луїджі Коменчіні (1968)
Straziami ma di baci saziami, реж. Діно Різі (1968)
1968: Чи вдасться нашим героям знайти свого друга, який таємниче зник в Африці? / (Riusciranno i nostri eroi a ritrovare l'amico misteriosamente scomparso in Africa?) — Убальдо Пальмаріні
Vedo nudo, реж. Діно Різі (1969)
Nell'anno del Signore, реж. Луїджі Маньї (1969)
Rosolino Paternò soldato, реж. Нанні Лой (1970)
Contestazione generale, episodio Concerto a tre pifferi, реж. Луїджі Дзампа (1970)
Per grazia ricevuta, реж. Ніно Манфреді (1971)
Roma bene, реж. Карло Ліццані (1971)
Trastevere, реж. Фаусто Тоцці (1971)
La Betìa ovvero in amore, per ogni gaudenza, ci vuole sofferenza, реж. Gianfranco De Bosio (anche sceneggiatura) (1971)
Le avventure di Pinocchio, реж. Луїджі Коменчіні (1972)
Girolimoni, il mostro di Roma, реж. Даміано Даміані (1972)
Lo chiameremo Andrea, реж. Вітторіо Де Сіка (1972)
1973: Хліб і шоколад / (Pane e cioccolata) — Джованні «Ніно» Гарофолі, реж. Франко Брусаті
1974: Ми так любили одне одного / (C'eravamo tanto amati) — Антоніо
Attenti al buffone, реж. Alberto Bevilacqua (1975)
1976: Огидні, брудні, злі (Brutti, sporchi e cattivi), режисер Етторе Скола
Signore e signori, buonanotte, episodio Il Santo Soglio, реж. Age, Leonardo Benvenuti, Луїджі Коменчіні, Piero De Bernardi, Нанні Лой, Ruggero Maccari, Луїджі Маньї, Mario Monicelli, Ugo Pirro, Furio Scarpelli ed Етторе Скола (1976)
1976: Лише б не дізналися всі навколо!, episodio Il superiore, реж. Луїджі Маньї, ed episodio L'equivoco, реж. Луїджі Коменчіні (1976)
Quelle strane occasioni, episodio Il cavalluccio svedese, реж. Луїджі Маньї (1976)
In nome del Papa Re, реж. Луїджі Маньї (1977)
La mazzetta, реж. Серджо Корбуччі (1978)
Il giocattolo, реж. Джуліано Монтальдо (anche sceneggiatura) (1979)
Café Express, реж. Нанні Лой (1980)
Cocco mio (Gros calin), реж. Jean-Pierre Rawson (1980)
Nudo di donna, реж. Ніно Манфреді (1981)
Spaghetti House, реж. Giulio Paradisi (1982)
Testa o croce, реж. Нанні Лой (anche sceneggiatura) (1982)
Questo e quello, реж. Серджо Корбуччі (anche soggetto e sceneggiatura) (1983)
Il tenente dei carabinieri, реж. Maurizio Ponzi (1986)
Grandi magazzini, реж. Castellano e Pipolo (1986)
I picari, реж. Mario Monicelli (1987)
Secondo Ponzio Pilato, реж. Луїджі Маньї (1987)
Napoli-Berlino, un taxi nella notte (Helsinki Napoli All Night Long), реж. Міка Каурісмякі (1990)
In nome del popolo sovrano, реж. Луїджі Маньї (1990)
In viaggio con Alberto (Alberto Express), реж. Arthur Joffé (1991)
Mima, реж. Philomène Esposito (1991)
1995: Летючий голландець (De Vliegende Hollander), режисер Йос Стеллінг
Colpo di luna, реж. Альберто Симоне (1995)
Grazie di tutto, реж. Лука Манфреді (1997)
La carbonara, реж. Луїджі Маньї (1999)
Una milanese a Roma, реж. Diego Febbraro (2001)
Apri gli occhi e... sogna, реж. Rosario Errico (2002)
La fine di un mistero (La luz prodigiosa), реж. Miguel Hermoso (2003)

Посилання Редагувати

Ніно Манфреді на сайті IMDb (англ.)

Це незавершена стаття про італійського актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.