www.wikidata.uk-ua.nina.az

Поросся Про адміністративно територіальну одиницю УНР див УНР історико географічна область у басейнах річок Рось та Гнил

Поросся

Про адміністративно-територіальну одиницю УНР див. Поросся (УНР).

Поросся — історико-географічна область у басейнах річок Рось та Гнилий Тікич, тепер південна частина Київської області і північ правобережної частини Черкаської області. Розуміння Поросся як окремого регіону сформувалось в Х—ХІІІ століттях. Вперше «Поросся» згадується в Іпатіївському літописі під 1150 роком. Далі в 1155, 1173 роках.

Приблизні межі Поросся на карті сучасної України

Межі Поросся Редагувати

Басейн річки Рось

До території Поросся переважно відносять землі у басейні річки Рось та її приток. На заході Поросся межувало з Болохівською землею, на півночі доходило до околиць Києва, на сході обмежувалось Дніпром, а на півдні сягало верхів'їв приток Південного Бугу. Традиційно територію Поросся поділяють на кілька частин: Верхнє, Середнє, Нижнє.

Історія Редагувати

У Х сторіччі цей регіон (приблизно 80×150 км) був буферною смугою між землями Київського князівства Київської Русі та кочовищами печенігів і половців. Близьке розташування Великокняжого Києва, фортифікаційна система Пороської оборонної лінії (городища та «Змієві вали») в поєднанні з природними масивами лісів та мережею річок створили стратегічний трикутник, що був обмежений річками Рось з півдня, Стугна з півночі і Дніпро зі сходу. Береги Росі та Стугни були вкриті густим лісом, між ними — відкритий простір соковитої трави. Річка Рось та її лівих приток (Сквирка, Горохуватка, Кам'янка, Протока (Великий Рут), Росава, Роставиця, Самець (Мика), Узинка, Смотрюха, Росавка, Хутірка та інші) слугували захистом та водопоєм. Це укрите від ворогів місце виявилося скотарським та землеробським раєм та предметом розбрату для полян та кочівників.

Археологічні дослідження городищ давньоруського часу вказують на те, що частина з них заснована на місці укріплень часів раньозалізного віку. Масове будівництво фортець по р. Рось пов'язують з літописним повідомленням 1032 р. — «Ярослав почав ставити городы по Роси». Ймовірно літописного Корсуня, Богуславля, Юр'єва. Ярослав Мудрий закладаючи міста та поселення на Пороссі — заклав підвалини для подальшої експансії Київської Держави на південному напрямку. Ярославу вдалося вщент розбити у 1036 році під Києвом печенігів і назавжди відігнати їх від Києва та Поросся.

Саме оборонна міць Поросся та Посулля (Переяславське князівство) обумовили відхід печенігів за Дунай на Балканський півострів; ті ж з них, що залишилися в руських степах, на кордонах Київської Русі, визнали княжу владу та примирились. Разом з іншими дрібними кочовими племенами вони склали напівосідле тюркомовне населення. Як раз з допомогою цих поселень Яросла́в Мудрий зміцнює військовий статус Поросся в складі Київської Русі, дозволивши оселятися тюркськомовним кочовим племенам — огузи, торки, ковуї, турпеї, боути, каєпичі, берендеї (що в Київській Русі називалися — чорні клобуки, чорні шапки, каракалпаки) поміж русі. В зв'язку з «осадженням» кочовиків з'являються городища на притоках р. Рось — Гороховатка, Нехворощ. У 1095 згадується центр Пороських кочівників та полян — містечко Торчеськ на лівому березі Росі.

Із кінця XI ст. Поросся складало окрему єпископію із центром у Юр'єві (із серед. XII ст. — у Каневі). У XII ст. Поросся виступало як окрема князівська волость, як правило, із центром у Торчеську.

У Пороссі київські князі звичайно надавали «части» (земельні володіння) іншим руським князям з умовою захищати Київську землю разом із чорними клобуками від половців. У 1190-х рр. у Торчеську сидів син князя Рюрика Ростиславича і доньки половецького хана Беглюка, Ростислав Рюрикович, а в 1227—28 — Мстислав Мстиславич Удатний. Після його смерті галицький князь, Данило Романович передав Поросся Мстиславовим синам, з яких Ізяслав ймовірно був місцевим князем до монгольського вторгнення.

Поросся зазнало значного спустошення під час монголо-татарської навали й у середині XIII ст. перестало існувати як політичне та церковно-адміністративна одиниця. Утім, у Галицько-Волинському літописі (1280-ті рр.) згадується князь Юрій Пороський (імовірно, син Ростислава Володимировича), що можна вважати останньою літописною згадкою регіону. У серед. XIV ст. Поросся, разом із частиною земель Королівства Русь, увійшло до складу Великого князівства Литовського.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ О. П. Толочко. Поросся // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 429. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  2. Котляр М. Ф. Клобуки Чорні // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 528. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  3. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 754—778.

Джерела та література Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Pro administrativno teritorialnu odinicyu UNR div Porossya UNR Porossya istoriko geografichna oblast u basejnah richok Ros ta Gnilij Tikich teper pivdenna chastina Kiyivskoyi oblasti i pivnich pravoberezhnoyi chastini Cherkaskoyi oblasti Rozuminnya Porossya yak okremogo regionu sformuvalos v H HIII stolittyah Vpershe Porossya zgaduyetsya v Ipatiyivskomu litopisi pid 1150 rokom Dali v 1155 1173 rokah Priblizni mezhi Porossya na karti suchasnoyi Ukrayini Zmist 1 Mezhi Porossya 2 Istoriya 3 Div takozh 4 Primitki 5 Dzherela ta literaturaMezhi Porossya Redaguvati nbsp Basejn richki RosDo teritoriyi Porossya perevazhno vidnosyat zemli u basejni richki Ros ta yiyi pritok Na zahodi Porossya mezhuvalo z Bolohivskoyu zemleyu na pivnochi dohodilo do okolic Kiyeva na shodi obmezhuvalos Dniprom a na pivdni syagalo verhiv yiv pritok Pivdennogo Bugu Tradicijno teritoriyu Porossya podilyayut na kilka chastin Verhnye Serednye Nizhnye Istoriya RedaguvatiU H storichchi cej region priblizno 80 150 km buv bufernoyu smugoyu mizh zemlyami Kiyivskogo knyazivstva Kiyivskoyi Rusi ta kochovishami pechenigiv i polovciv Blizke roztashuvannya Velikoknyazhogo Kiyeva fortifikacijna sistema Poroskoyi oboronnoyi liniyi gorodisha ta Zmiyevi vali v poyednanni z prirodnimi masivami lisiv ta merezheyu richok stvorili strategichnij trikutnik sho buv obmezhenij richkami Ros z pivdnya Stugna z pivnochi i Dnipro zi shodu Beregi Rosi ta Stugni buli vkriti gustim lisom mizh nimi vidkritij prostir sokovitoyi travi Richka Ros ta yiyi livih pritok Skvirka Gorohuvatka Kam yanka Protoka Velikij Rut Rosava Rostavicya Samec Mika Uzinka Smotryuha Rosavka Hutirka ta inshi sluguvali zahistom ta vodopoyem Ce ukrite vid vorogiv misce viyavilosya skotarskim ta zemlerobskim rayem ta predmetom rozbratu dlya polyan ta kochivnikiv Arheologichni doslidzhennya gorodish davnoruskogo chasu vkazuyut na te sho chastina z nih zasnovana na misci ukriplen chasiv ranozaliznogo viku Masove budivnictvo fortec po r Ros pov yazuyut z litopisnim povidomlennyam 1032 r Yaroslav pochav staviti gorody po Rosi Jmovirno litopisnogo Korsunya Boguslavlya Yur yeva Yaroslav Mudrij zakladayuchi mista ta poselennya na Porossi zaklav pidvalini dlya podalshoyi ekspansiyi Kiyivskoyi Derzhavi na pivdennomu napryamku Yaroslavu vdalosya vshent rozbiti u 1036 roci pid Kiyevom pechenigiv i nazavzhdi vidignati yih vid Kiyeva ta Porossya Same oboronna mic Porossya ta Posullya Pereyaslavske knyazivstvo obumovili vidhid pechenigiv za Dunaj na Balkanskij pivostriv ti zh z nih sho zalishilisya v ruskih stepah na kordonah Kiyivskoyi Rusi viznali knyazhu vladu ta primirilis Razom z inshimi dribnimi kochovimi plemenami voni sklali napivosidle tyurkomovne naselennya Yak raz z dopomogoyu cih poselen Yarosla v Mudrij zmicnyuye vijskovij status Porossya v skladi Kiyivskoyi Rusi dozvolivshi oselyatisya tyurkskomovnim kochovim plemenam oguzi torki kovuyi turpeyi bouti kayepichi berendeyi sho v Kiyivskij Rusi nazivalisya chorni klobuki chorni shapki karakalpaki pomizh rusi V zv yazku z osadzhennyam kochovikiv z yavlyayutsya gorodisha na pritokah r Ros Gorohovatka Nehvorosh U 1095 zgaduyetsya centr Poroskih kochivnikiv ta polyan mistechko Torchesk na livomu berezi Rosi 1 Iz kincya XI st Porossya skladalo okremu yepiskopiyu iz centrom u Yur yevi iz sered XII st u Kanevi U XII st Porossya vistupalo yak okrema knyazivska volost yak pravilo iz centrom u Torchesku U Porossi kiyivski knyazi zvichajno nadavali chasti zemelni volodinnya inshim ruskim knyazyam z umovoyu zahishati Kiyivsku zemlyu razom iz chornimi klobukami vid polovciv U 1190 h rr u Torchesku sidiv sin knyazya Ryurika Rostislavicha i donki poloveckogo hana Beglyuka Rostislav Ryurikovich a v 1227 28 Mstislav Mstislavich Udatnij 2 Pislya jogo smerti galickij knyaz Danilo Romanovich peredav Porossya Mstislavovim sinam z yakih Izyaslav jmovirno buv miscevim knyazem do mongolskogo vtorgnennya 3 Porossya zaznalo znachnogo spustoshennya pid chas mongolo tatarskoyi navali j u seredini XIII st perestalo isnuvati yak politichne ta cerkovno administrativna odinicya Utim u Galicko Volinskomu litopisi 1280 ti rr zgaduyetsya knyaz Yurij Poroskij imovirno sin Rostislava Volodimirovicha sho mozhna vvazhati ostannoyu litopisnoyu zgadkoyu regionu U sered XIV st Porossya razom iz chastinoyu zemel Korolivstva Rus uvijshlo do skladu Velikogo knyazivstva Litovskogo 1 Div takozh RedaguvatiPoroska oboronna liniyaPrimitki Redaguvati a b O P Tolochko Porossya Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 429 520 s il ISBN 978 966 00 1142 7 Kotlyar M F Klobuki Chorni Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2007 T 4 Ka Kom S 528 528 s il ISBN 978 966 00 0692 8 PSRL T 2 Ipatevskaya letopis SPb 1908 Stlb 754 778 Dzherela ta literatura RedaguvatiO P Tolochko Porossya Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2011 T 8 Pa Prik S 429 520 s il ISBN 978 966 00 1142 7 Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Ipatiyivskij litopis http litopys org ua ipatlet ipat17 htm Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Porossya amp oldid 40661382