Навроцька Ольга Володимирівна Ольга Володимирівна Навроцька дівоче прізвище Вітвицька нар 15 лютого 1974 19740215 Київ У

Ольга Володимирівна Навроцька (дівоче прізвище Вітвицька, нар. 15 лютого 1974(19740215), Київ, УРСР) — українська дизайнерка, режисерка, фотографиня, стилістка, письменниця та власниця бренду NAVRO.

Ольга Навроцька
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я	Ольга Володимирівна Вітвицька
Дата народження	15 лютого 1974(1974-02-15) (49 років)
Місце народження	Київ, Українська РСР
Громадянство	Україна
Національність	українка
Професія	дизайнерка режисерка
Мова	українська російська англійська
Співпраця	Наталія Могилевська ВИА Гра Віра Брежнєва Марія Єфросініна Ірина Білик и т.д.
Лейбл	NAVRO (2007-нині)
navro.ua

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Навроцька.

Життєпис Редагувати

Ольга народилася у Києві, закінчила школу № 57. У дитинстві Ольга хотіла бути модельєром одягу. У 14 років Ольга почала відвідувати студію нині відомого московського дизайнера Аліси Толкачової, що мала тоді 20 років.

Після року занять у Толкачової, Ольга вирішила вступити до Київського технологічного інституту легкої промисловості.

Вступити не вийшло через великий конкурс, так як це був тільки перший рік набору художників-модельєрів.

Після невдалої спроби вступити до інституту Ольга пішла до мультиплікаційної студії і почала вивчати ази мультиплікації.

Потім пішла вчитися на географічний факультет на заочному.

Потім Ольга почала писати казку, і захотіла її проілюструвати. Зрозумівши, що її не вистачає академпідготовки пішла малювати до своєї тітки, яка є художник і майстер гобелена. Вона ходила до неї три рази на тиждень — вони малювали натюрморти, гіпс, плели гобелени. Малюючи ескізи до своїх оповідань, плавно перейшла на ескізи одягу.

Початок кар'єри Редагувати

Ольга працювала помічником президента нафтової компанії. В одній будівлі з цією компанією знаходився офіс «Русского Радио», програмним директором якого була Ольга Горбачова. Їх познайомив колишній чоловік Навроцької.

Одного разу Горбачова попросила показати свої ескізи, які вона хотіла показати Ірині Білик.

Так Навроцька почала працювати з Білик, першим проєктом став сольний концерт «Ома» Білик 1997 року, для якого Ольга створила одяг Білик та її балету.

Займалася створенням одягу для музичних кліпів, працювала стилістом для журналів Viva, ELLE, FHM, для телевізійних мюзиклів і шоу «Танці з зірками».

З 2005 року Редагувати

Ольга працювала в проєкті «Шанс», де одягала учасників. 2005 року відкрила студію дизайнерського одягу, 2007 — зареєструвала ТМ NAVRO.

18 лютого 2011 року, відбулася презентація книги Навроцької «Життя після смерті Маші звичайної». У травні 2011-го показала свою першу колекцію під брендом NAVRO.

У 2012 році Ольга презентувала дебютний короткометражний фільм «Інспектор» — життєстверджуючу історію про кінець світу. Головний меседж фільму: «Хороших людей все-таки більше, саме це нас і врятує».

Навесні 2012 року Ольга Навроцька спільно зі стилістом Ольгою Слонь запустила другу лінію одягу QUEEN CASUAL by NAVRO. Під цією маркою були випущені три колекції.

Першу свою дизайнерську колекцію Little House Ольга показала в рамках Ukrainian Fashion Week в 2014 році. З 2016 торгова марка NAVRO вийшла на міжнародний ринок.

У 2018 році зняла кліп для Fahot — «Мантра» та для гурту ТНМК — «Янголи».

Літом цього ж року показала світу своє fashion video Inseparable (fashion-video) на фестивалі La Jolla Fashion Film Festival в Каліфорнії Ольга Навроцька була представленна в семи номінаціях, та отримала приз як «Кращий художник по костюмах» та «Найкраще відео» за ролик «Inseparable» («Нерозлучні»).

Як художник по костюмам, співпрацювала з Іриною Білик, Таїсією Повалій, Глюкозою, Світланою Лободою, Ані Лорак, Тіною Кароль, Марією Єфросініною, Вірою Брежнєвою, Наталею Могилевською, Аллою Пугачовою, Філіпом Кіркоровим, Андрієм Данилком, Валерією, Сергієм Лазарєвим, Людмилою Гурченко, Олексієм Чадовим, групою ВИА Гра і Валерієм Меладзе, Жанною Фріске.

Приватне життя Редагувати

Перший шлюб: Навроцький.

З 2009 у стосунках з Михайлютою Олегом Ігоровичем (Фагот з ТНМК).

Премії Редагувати

2004 — «Стиліст року» в конкурсі «Чорна перлина»;
2009 — «Ікона стилю» від Elle Awards;
2009 — «Кращий стиліст» від Best Ukrainian Awards;
2014 — приз від Best Fashion Awards, спеціальна премія від журналу Viva «Дизайнер з найсильнішою громадянською позицією»;
2018 — на фестивалі La Jolla Fashion Film Festival в Каліфорнії Ольга Навроцька була представленна в семи номінаціях, та отримала приз як «Кращий художник по костюмах» та «Найкраще відео» за ролик «Inseparable» («Нерозлучні»);
2019 — «Жінка України 2019» від журналу «Единственная». Перемога в номінації «Мода і краса» — Ольга Навроцька.

Режисерські роботи Редагувати

2009 — Тетяна Піскарьова — «Обручальных колец»;
2010 — ТНМК — «Шоколад»;
2010 — Віталій Козловський — «Надо любить»;
2010 — Наталія Могилевська — «Морские звёзды»;
2010 — ТНМК — «Проїхали»;
2010 — Ольга Лима — «Говорила мама»;
2011 — Инди — «Холодный дождь»;
2011 — ТНМК и Mgzavrebi — «Qari Qris»;
2012 — Фільм «Інспектор»;
2012 — Diana69 feat. Кекс — «Позволь полюбить»;
2012 — Наталія Могилевська — «Изменница»;
2012 — ДиО фильмы — «Открытая рана»;
2012 — Наталія Могилевська — «На грани»;
2012 — Тетяна Піскарьова — «Женщины любят глазами»;
2013 — NAVRO CAMPAIGN EVENING DRESSES;
2013 — Real O — «Без него»;
2014 — Даша Медовая — «Заковано море»;
2016 — Жемчуг — «Солнце мое»;
2018 — Fahot — «Мантра»;
2018 — ТНМК — «Янголи»;
2018 — Inseparable (fashion-video).

Громадська діяльність Редагувати

2014 року взяла участь у зйомці для благодійного календаря «Щирі», присвяченого українському національному костюму та його популяризації. Проєкт було реалізовано зусиллями ТЦ «Домосфера» та комунікаційної агенції Gres Todorchuk. Усі кошти від реалізації календаря було передано на допомогу пораненим бійцям АТО до Київського військового шпиталю та центру волонтерства Українського католицького університету «Волонтерська Сотня».

Література Редагувати

Навроцька Ольга // Життя після смерті Маші звичайної. — Київ : 2011.

Примітки Редагувати

. 18 червня 2018. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 19 червня 2019.
. 112 Україна. 8 листопада 2018. Архів оригіналу за 24 листопада 2018. Процитовано 19 червня 2019.
. ТаблоID. 10 вересня 2014. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 19 червня 2019.
. ТСН. 26 липня 2018. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
. Viva!. 15 квітня 2019. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 19 червня 2019.
. ТСН. 23 жовтня 2013. Архів оригіналу за 24 серпня 2014. Процитовано 19 червня 2019.
. «Tochka.net». Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.
. «Укрінформ». Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.

Посилання Редагувати

Офіційний сайт
Ольга Навроцька у соцмережі «Instagram»
Бренд NAVRO у соцмережі «Instagram»
Бренд NAVRO у соцмережі «Facebook»

[1] . 18 червня 2018. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 19 червня 2019.

[2] . 112 Україна. 8 листопада 2018. Архів оригіналу за 24 листопада 2018. Процитовано 19 червня 2019.

[3] . ТаблоID. 10 вересня 2014. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 19 червня 2019.

[4] . ТСН. 26 липня 2018. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 19 червня 2019.

[5] . Viva!. 15 квітня 2019. Архів оригіналу за 27 серпня 2019. Процитовано 19 червня 2019.

[6] . ТСН. 23 жовтня 2013. Архів оригіналу за 24 серпня 2014. Процитовано 19 червня 2019.

[7] . «Tochka.net». Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.

[8] . «Укрінформ». Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 5 червня 2021.