Міологія, або м'язозна́вство (від грец. μυς — м'яз і λόγος — вчення) ― розділ анатомії, який вивчає скелетні м'язи; наука про будову, розвиток, функціонування, анатомію і порівняльну анатомію м'язової системи.
Леонардо да Вінчі (між 1510 і 1511 роками)
Історія ред.
Перші дослідження м'язів сягають античних часів і найвагоміші з них пов'язані з давньогрецьким лікарем Гіппократом. Окрім нього, роль м'язів у функціонуванні опорно-рухового апарату описували також Арістотель і Гален. Зокрема останній, вивчаючи рухи, що забезпечує м'язова система людини і тварин, вперше вказав на наявність м'язів-антагоністів, які викликають рух у протилежних напрямках.
У Середні віки до розвитку міології доклав чимало зусиль перський лікар Авіценна, який уперше описав окорухові м'язи.
Основоположниками міології вважаються діячі доби Відродження Леонардо да Вінчі, якому належить низка малюнків м'язів з детальним їх описом, та Андреас Везалій, який систематизував анатомічні відомості про м'язи в своїй праці «De humani corporis fabrica libri septem».
У добу Просвітництва вагомий внесок у розвиток міології зробив англійський лікар-анатом Томас Вілліс, уперше описавши міофібрили та їхню роль у скороченні м'язів. Не менш вагому роль мав і російський лікар-хірург Микола Пирогов, що заклав основи вчення про допоміжні органи м'язів.
Примітки ред.
- Миология // Електронна версія російсько-українського словника (1924—1933) // Підготував Олександер Телемко. ― К.: Видавництво «К. І. С.», 2007. — С. 1080
- Міологія // Медична енциклопедія. Видання третє, доповнене / Червяк П. І. — Київ: Вид. центр «Просвіта», 2012. — С. 607
Джерела ред.
- Міологія // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2016. — ISBN 978-617-7238-39-2.
- Міологія // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.