Мовна стійкість

Мовна стійкість — намір та поведінка особистості чи групи людей, спрямовані на послідовне, непохитне користування в щоденному спілкуванні певною мовою чи мовними засобами, незалежно від мови співрозмовника.

Сучасне розуміння

Одним із найперших це поняття досліджував український соціолінгвіст Орест Ткаченко, доповнивши ним поняття «мовної стабільності» (англ. language stability), що характеризує стан мови. За його словами:

Втративши свою мовну стабільність, народ завдяки мовній стійкості може поступово повернути й свою мовну стабільність, навіть зміцнити її. Втративши мовну стабільність і не маючи або не виробивши мовної стійкості, народ може втратити навіть найстабільнішу і найвпливовішу, найпоширенішу свого часу у світі мову, про що свідчать долі таких колись поширених світових мов, як давньоєгипетська, шумерська, аккадська (ассиро-вавилонська), хетська, що стали мертвими і тепер відомі лише з пам'яток.

На думку Ореста Ткаченка, головні джерела, що живлять мовну стійкість:

• національна традиція,
• національна свідомість та солідарність,
• національна культура,
• національний мир і співробітництво з іншими народами.

Стійкість до вживання української мови називають українськомовною стійкістю.

Стан мовної стійкості в Україні

Деякі дослідження виявляють занизький рівень мовної стійкості українців порівняно з російським населенням України, що, відповідно, загрожує українській мові зникненням.

Так, за розвідкою Тетяни Бурди (1999), 83,2 % молодих українців Києва при звертанні до них українською також відповідають українською. Але при звертанні до них російською мовою 90,6 % респондентів-українців переходить на російську. У той же час, росіян в Україні характеризує висока мовна стійкість: вони переважно відповідають російською і коли до них звертаються російською (98,2 %), і у відповідь на звертання українською (95,3 %).

Мовна стійкість у художній літературі

Один з ранніх прикладів українськомовної стійкості знаходимо у поемі Тараса Шевченка «Сон»:

Див. також

• Мови в Україні
• Мовна свідомість
• Мовна нестійкість
• Мовна межа

Примітки

1. Гуменюк Т. І. До питання про мовну стійкість в Україні — 2011.
2. Лариса Масенко. Мовна поведінка особистости у ситуації білінгвізму. Поняття мовної стійкости [ 29 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Часопис «Ї», № 35 — 2004.
3. Тетяна Симоненко. Стимулювання студентів до українськомовної стійкості [ 13 квітня 2009 у Wayback Machine.] // Українська мова і література в школі. — 2004. — № 1
4. Орест Ткаченко. Проблема мовної стійкості та її джерела^{[недоступне посилання]} // Людина і політика, № 2 (8), 2000.
5. Олег Медведєв. Мовна евтаназія // Дзеркало тижня, № 35, 25.09.2010.
6. Тарас Шевченко. Сон (комедія) [ 19 лютого 2015 у Wayback Machine.] — 08.07.1844.

Посилання

• Каленська А. Бути собою: мовна стійкість дає людям змогу формувати середовище, а не залежати від нього [ 29 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Український тиждень, 24.04.2012.
• . Федорівський центр професійної освіти. Архів оригіналу за 14 травня 2020. Процитовано 28 травня 2020. 
• Сергій Стуканов (11 січня 2013). Про мовну стійкість та комплекс меншовартості. Дзеркало тижня. 

Література

• Ткаченко О. Б. Проблема мовної стійкості та її джерел // Мовознавство. — 1990. — № 4. — С. 3–10
• Ткаченко О. Б. До проблеми мовної стійкості (питання внутрішніх перешкод) // Мовознавство. — 1991. — № 2. — С. 14-18.
• Масенко Л. Т. Мовна стійкість і мовна стабільність // Наукові записки НаУКМА. — 2002. — Т. 20: Філологічні науки. — С. 11-14.
• Ткаченко О. Б. Українська мова і мовне життя світу. — К.: Спалах, 2004. — 272 с.
• Гуменюк Т. І. До питання про мовну стійкість в Україні // Магістеріум. — Вип. 43: Мовознавчі студії. — 2011. — С. 17-20.
• Селігей П. О. Мовна свідомість: Структура, типологія, виховання. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2012. — 120 с. [ 13 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Селігей П. О. Нездійснені мовні прогнози: уроки дає історія // Мовознавство. — 2020. — № 4. — С. 3‒23 [ 29 січня 2022 у Wayback Machine.].