Миха́йло II Олекса́ндрович (22 листопада (5 грудня) 1878, Петербург — 13 червня 1918, поблизу Пермі) — великий князь, четвертий син Олександра III, молодший брат Миколи II, генерал-ад'ютант свити імператора, член Державної Ради. Формально з 15 (2 за старим стилем) березня до 16 (3 за старим стилем) березня 1917 вважався російським імператором Михайлом ІІ, проте титул не прийняв.
| Михайло Олександрович | |
|---|---|
| Народився | 22 листопада (4 грудня) 1878 або 22 листопада 1878 Царське Село, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія |
| Помер | 13 червня 1918 (39 років) або 12 червня 1918 (39 років) Перм, Російська СФРР ·вогнепальне поранення |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | політик, військовослужбовець |
| Вчителі | Vasily Sipovskyd |
| Знання мов | російська |
| Учасник | Перша світова війна |
| Титул | Імператор Всеросійський |
| Посада | Імператор Всеросійський і член Державної ради Російської імперії[d] |
| Військове звання | генерал-ад'ютант, генерал-лейтенант і Адмірал[d] |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Гольштейн-Готторп-Романови |
| Батько | Олександр III |
| Мати | Марія Федорівна |
| Брати, сестри | Ксенія Олександрівна, Ольга Олександрівна, Микола II, Олександр Олександрович (син Олександра III) і Георгій Олександрович |
| У шлюбі з | Natalia Brasovad |
| Діти | George Mikhailovich, Count Brasovd |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0334737 |
| | |
|
Життєпис Редагувати
У 1899 році після кончини Георгія Олександровича став спадкоємцем, цесаревичем, але перестав ним бути в 1904 році, коли у Миколи народився син Олексій.
У 1911 році у Відні одружився з Наталією Сергіївною (вродженою Шереметьївською), колишньою дружиною Сергія Івановича Мамонтова, до цього дружиною Володимира Володимировича Вулфферта. Мав сина Георгія, що носив титул граф Брасов (загинув в автомобільній катастрофі у Бельгії в 1931 році).
Через морганатичний шлюб, до якого вступив Михайло Олександрович, Микола, указом 1912 року відмінив положення, згідно з яким Михайло у разі кончини Миколи до того, як Олексію виповниться 18 років, ставав би правителем держави (регентом).
Після зречення Миколи II від влади не ризикнув стати імператором, оскільки не мав в своєму розпорядженні ніякої реальної сили. При відкладанні ж питання про форму правління до Установчих зборів повернення монархії не виключалося.
За відомостями деяких істориків вважається останнім імператором Росії, що правив тільки день (брат звернувся до нього в телеграмі як до «імператора Всеросійського Михайла Другого», тобто Михайлом I вважався цар Михайло Федорович).
Розстріляний більшовиками в Пермі в червні 1918 році. Існує розповідь, згідно з якою він перед розстрілом, роззувшись, кинув чоботи своїм вбивцям і сказав: «Носите, ребята, всё-таки царские…» (ці слова приписують також історикові великому князеві Миколаю Михайловичу, розстріляному в січні 1919 році). За іншими даними, він був убитий більшовиками разом зі своїм секретарем Н. Н. Джонсоном без будь-якого оголошення про вирок.
Відсутність офіційних публікацій про розстріл (на відміну від брата) породила численні чутки про долю Михайла. Існували самозванці, що видавали себе за нього (про одного з них згадує Солженіцин). Деякі автори, промовці від особи Катакомбної церкві, відстоюють версію, що ототожнює Михайла з ієромонахом Серафимом (Поздєєвим), який помер 1971 року.
Примітки Редагувати
- ↑ Михаил Александрович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XIXа. — С. 485.
- ↑ Александр III // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. I. — С. 411–413.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #121113906 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Find a Grave — 1996.
- https://historyatrandom.wordpress.com/2013/01/06/the-last-tsars-siblings-romanovs-and-the-russian-revolution/
- http://ocw.mit.edu/courses/history/21h-244-imperial-and-revolutionary-russia-culture-and-politics-1700-1917-fall-2012/readings
Література Редагувати
- Краснов В. Памяти Михаила Романова похвальное слово // Московские новости. — 2007. — № 25. — 29 червня.
Посилання Редагувати
[ 5 липня 2013 у Wayback Machine.]