| Олександр Митрак | |
|---|---|
| | |
| Ім'я при народженні | Митрак Олександр Андрійович |
| Народився | 16 жовтня 1837 Плоске, Закарпаття |
| Помер | 17 березня 1913 (75 років) Росвигове |
| Поховання | Мукачево |
| Громадянство | Австро-Угорщина |
| Національність | українець |
| Діяльність | поет, письменник, фольклорист, етнограф |
| Сфера роботи | література, фольклористика і етнографія |
| Мова творів | українська |
| Жанр | нарис, вірш |
| Конфесія | католицька церква |
| | |
| Митрак Олександр Андрійович у Вікісховищі |
Олекса́ндр Митра́к (*16 жовтня 1837, Плоске — †17 березня 1913, Росвигове) — український письменник, фольклорист і етнограф Закарпаття.
Життєпис ред.
Олександр Митрак народився 16 жовтня 1837 року в селі Плоскому на Свалявщині у сім'ї місцевого священика. Після здобуття початкової освіти в рідному селі, у віці 10 років вступив до Ужгородської шестикласної гімназії, а останні два класи закінчив в місті Сатмарі (сьогодні Сату-Маре в Румунії).
Згодом Олександр Митрак навчався в Ужгородській богословській семінарії, після закінчення якої (1862) був священиком у селах Закарпаття: Ільниці, Великих Лучках, Ясенові, Кленовому та Ворочеві.
Деякий час (1864—1868) був й учителем релігії в Мукачівській народній школі.
В Мукачевому він написав низку найкращих своїх віршів, які публікував 1864 року в літературному тижневику «Світ» — органі «Подкарпатського літературного общества св. Василия Великого», одним із редакторів якого був О. Митрак. Перебування в різних місцевостях краю давало йому змогу вивчати і записувати розмаїту фольклорно-етнографічну творчість, яка згодом була опублікована.
Помер 17 березня 1913 року в селі Росвиговому (тепер в межах Мукачевого). Похований на міському кладовищі Мукачева.
Творчість ред.
Літературну спадщину Олександра Митрака складають кілька десятків віршів, публіцистичних та етнографічних нарисів, статей на різні теми і згадувані збірники фольклорних записів. З-поміж прозових творів особливо виділяється його нарис «Путевые впечатления на Верховине», в якому автор показує підневільне життя своїх земляків — верховинців, їх неймовірну нужду і темноту на тлі чудових навколишніх гірських краєвидів. У творах, зокрема художніх, використовував говірку закарпатських лемків (лемаків).
Писав поезії («Хмарно, темно…», «Любіте наш народ», «Добре тому багатому»), етнографічні нариси про життя, побут і звичаї закарпатських горян, у тому числі лемків («Дорожні враження на Верховині», «Руський народ», «Народне весілля у гірських русинів»), збирав народні пісні, частина яких надрукована у збірці Якова Головацького «Народні пісні Галицької та Угорської Руси».
Склав русько-мадьярський (русько-угорський) (виданий 1881) та мадьярсько-руський (угорсько-руський) (виданий 1922) словники. 3000 примірників передав для благодійного розповсюдження «Товариству святого Василія Великого» — греко-католицький монаший чин (орден).
Джерела та література ред.
- Д. Д. Данилюк. Митрак Олександр Андрійович [ 20 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 684. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Посилання ред.
- Олександр Митрак на ukrlit.vn.ua [ 4 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
- Олександр Митрак на leksika.com.ua [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Олександр Митрак на svalyava-vlada.gov.ua [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Czech National Authority Database