www.wikidata.uk-ua.nina.az

Духновський Микола Іванович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Духновський 12 25 жовтня 1908 19081025 Вар

Духновський Микола Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Духновський.

Духновський Микола Іванович (12 (25) жовтня 1908(19081025), Варшава — 15 жовтня 1999, Київ) — український театральний художник і педагог, професор (1967). Член Спілки радянських художників України (1945). Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1954 року.

Духновський Микола Іванович
Народився 25 жовтня 1908(1908-10-25)
Варшава, Російська імперія
Помер 15 жовтня 1999(1999-10-15) (90 років)
Київ, Україна
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність театральний художник
Alma mater Київський інститут пролетарської мистецької культури (1931)
Членство СХ СРСР і Національна спілка художників України
Титул професор
Партія КПРС
У шлюбі з Ніна Тимофіївна, декламатор філармонії
Нагороди

Життєпис ред.

Микола Духновський народився 12 (25) жовтня 1908(19081025) у Варшаві.

У 1931 закінчив Київський художній інститут. З 1967 року — професор цього інституту. Серед його учнів — знаний художник П. І. Гончар, син Івана Гончара.

1929—1931 — художник, 1934—1962 — головний художник Київського театру російської драми ім. Лесі Українки.

1950—1951 — працює у Київському театрі музичної комедії.

Як художник працював також для інших київських театрів: Київський театр опери та балету (поставив «Чіо-Чіо-сан» Дж. Пуччіні у 1947 році), Київський театр імені Івана Франка (оформив постановку «Професор Буйко» Я. Баша), Навчальний театр Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (оформив «Каса маре» І. Друце), Київський театр транспорту (1952—1953).

У 1943 разом з Театром імені Івана Франка перебував в евакуації у Грозному.

Одночасно викладав у Київському інституті театрального мистецтва (1947—1967) та Київському художньому інституті (1962—1977, з 1967 професор). В художньому інституті керував майстернею театрально-декоративного живопису.

Багато років мешкав у Києві в будинку № 19 на вулиціПушкінській. Останні роки життя (з 1990) разом з дружиною жив у будинку ветеранів сцени (Пуща-Водиця).

Помер 15 жовтня 1999 у Києві.

Роботи в театрі ред.

  • «Плацдарм» Мирослава Ірчана (1931—1932)
  • «Князь Мстислав відважний» О. Пруста (1933—1934)
  • «Вовки та вівці» О. Островського (1934)
  • «Слава» В. Гусєва (1936)
  • «Генеральный консул» братів Тур та Л. Шейніна (1938)
  • «Живий труп» Л. Толстого (1940)
  • «Дворянське гніздо» за І. Тургенєвим (1941)
  • «Навала» Л. Леонова (1943)
  • «Діти сонця» (1946)
  • «Генерал Брусилов» І. Сельвинського (1946)
  • «За тих, хто у морі» Б. Лавреньова (1946)
  • «Овід» за Е. Войнич (1948)
  • «Таланти і прихильники» О. Островського (1949)
  • «Чайка» А. Чехова (1950)
  • «Під золотим орлом» Я. Галана (1952)
  • «Мертві душі» за М. Гоголем (1952)
  • «Совість» Ю. Чепуріна (1953)
  • «Мораль пані Дульської» Г. Запольської (1956)
  • «Вогненний міст» Б. Ромашова (1957)
  • «Юність Полі Віхрової» за Л. Леоновим (1959)
  • «Пісня під зорями» В. Собка (1959)
  • «На дикому березі» за Б. Полєвим (1966)
  • «Кров на Уссурі» А. Школьника (1969)
  • «Учитель танців» Лопе де Веги (1969)
  • «Любов на світанку» Я. Галана (1971)
  • «Лазня» В. Маяковського
  • «Софія Ковалевська» братів Тур (1948)
  • «Професор Буйко» Я. Баша (1949)
  • «Любов Ярова» К. Треньова (1951)
  • «Дві сім'ї» М. Кропивницького (1962)
  • «Каса маре» Й. Друце
  • «За щучим велінням» Є. Я. Тараховської (1938)
  • «Коза-дереза», «Ріпка» за народними казками (1939)
  • «Іван Сусанін» М. Глінки (1941)
  • «Євгеній Онєгін» П. І. Чайковського (1942)
  • «Житейське море» І. К. Карпенка-Карого (1945)
  • «Безприданниця» О. Островського (1946)
  • «Два капітани» за романом В. Каверіна (1949)
  • «Друг мій Колька» Ю. Любимова (1959)
  • «Народження таланту» І. Рачади (1961—1963)
  • «Фініст, ясний сокіл» М. Шеставала (1950)

Примітки ред.

  1. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 червня 2015. 

Література ред.

  • Духновський Микола Іванович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 227. — ISBN 5-88500-071-9.
  • Художники України: енциклопедичний довідник / Микола Лабінський, ‎Віктор Сидоренко — ‎Академія мистецтв України. Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: 2006. — с. 229.
  • Присмеркова гавань / Ольга Клейменова. — Віче, № 13, липень 2009.

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Duhnovskij Duhnovskij Mikola Ivanovich 12 25 zhovtnya 1908 19081025 Varshava 15 zhovtnya 1999 Kiyiv ukrayinskij teatralnij hudozhnik i pedagog profesor 1967 Chlen Spilki radyanskih hudozhnikiv Ukrayini 1945 Zasluzhenij diyach mistectv URSR z 1954 roku Duhnovskij Mikola IvanovichNarodivsya 25 zhovtnya 1908 1908 10 25 Varshava Rosijska imperiyaPomer 15 zhovtnya 1999 1999 10 15 90 rokiv Kiyiv UkrayinaKrayina Rosijska imperiya SRSRDiyalnist teatralnij hudozhnikAlma mater Kiyivskij institut proletarskoyi misteckoyi kulturi 1931 Chlenstvo SH SRSR i Nacionalna spilka hudozhnikiv UkrayiniTitul profesorPartiya KPRSU shlyubi z Nina Timofiyivna deklamator filarmoniyiNagorodi Zmist 1 Zhittyepis 2 Roboti v teatri 3 Primitki 4 Literatura 5 PosilannyaZhittyepis red Mikola Duhnovskij narodivsya 12 25 zhovtnya 1908 19081025 u Varshavi U 1931 zakinchiv Kiyivskij hudozhnij institut Z 1967 roku profesor cogo institutu Sered jogo uchniv znanij hudozhnik P I Gonchar sin Ivana Gonchara 1929 1931 hudozhnik 1934 1962 golovnij hudozhnik Kiyivskogo teatru rosijskoyi drami im Lesi Ukrayinki 1950 1951 pracyuye u Kiyivskomu teatri muzichnoyi komediyi Yak hudozhnik pracyuvav takozh dlya inshih kiyivskih teatriv Kiyivskij teatr operi ta baletu postaviv Chio Chio san Dzh Puchchini u 1947 roci Kiyivskij teatr imeni Ivana Franka oformiv postanovku Profesor Bujko Ya Basha Navchalnij teatr Kiyivskogo institutu teatralnogo mistectva im I Karpenka Karogo oformiv Kasa mare I Druce Kiyivskij teatr transportu 1952 1953 U 1943 razom z Teatrom imeni Ivana Franka perebuvav v evakuaciyi u Groznomu Odnochasno vikladav u Kiyivskomu instituti teatralnogo mistectva 1947 1967 ta Kiyivskomu hudozhnomu instituti 1962 1977 z 1967 profesor V hudozhnomu instituti keruvav majsterneyu teatralno dekorativnogo zhivopisu Bagato rokiv meshkav u Kiyevi v budinku 19 na vuliciPushkinskij Ostanni roki zhittya z 1990 razom z druzhinoyu zhiv u budinku veteraniv sceni Pusha Vodicya 1 Pomer 15 zhovtnya 1999 u Kiyevi Roboti v teatri red Kiyivskij pershij dramatichnij teatr Placdarm Miroslava Irchana 1931 1932 Knyaz Mstislav vidvazhnij O Prusta 1933 1934 Teatr imeni Lesi Ukrayinki Vovki ta vivci O Ostrovskogo 1934 Slava V Gusyeva 1936 Generalnyj konsul brativ Tur ta L Shejnina 1938 Zhivij trup L Tolstogo 1940 Dvoryanske gnizdo za I Turgenyevim 1941 Navala L Leonova 1943 Diti soncya 1946 General Brusilov I Selvinskogo 1946 Za tih hto u mori B Lavrenova 1946 Ovid za E Vojnich 1948 Talanti i prihilniki O Ostrovskogo 1949 Chajka A Chehova 1950 Pid zolotim orlom Ya Galana 1952 Mertvi dushi za M Gogolem 1952 Sovist Yu Chepurina 1953 Moral pani Dulskoyi G Zapolskoyi 1956 Vognennij mist B Romashova 1957 Yunist Poli Vihrovoyi za L Leonovim 1959 Pisnya pid zoryami V Sobka 1959 Na dikomu berezi za B Polyevim 1966 Krov na Ussuri A Shkolnika 1969 Uchitel tanciv Lope de Vegi 1969 Lyubov na svitanku Ya Galana 1971 Laznya V MayakovskogoATOB imeni T G Shevchenka Chio Chio san Dzh Puchchini 1947 1950 1959 Teatr imeni Ivana Franka Sofiya Kovalevska brativ Tur 1948 Profesor Bujko Ya Basha 1949 Lyubov Yarova K Trenova 1951 Dvi sim yi M Kropivnickogo 1962 Navchalnij teatr Institutu imeni Ivana Karpenka Karogo Kasa mare J DruceKiyivskij teatr transportu Dombi i sin za Charlzom Dikensom 1952 1953 Stezhkoyu gromu Pitera Abragamsa 1953 Kiyivskij teatr lyalok Za shuchim velinnyam Ye Ya Tarahovskoyi 1938 Koza dereza Ripka za narodnimi kazkami 1939 Kazahskij teatr imeni Abaya Ivan Susanin M Glinki 1941 Yevgenij Onyegin P I Chajkovskogo 1942 Cherniveckij muzdramteatr Zhitejske more I K Karpenka Karogo 1945 Kiyivskij molodizhnij teatr Bezpridannicya O Ostrovskogo 1946 Kiyivskij TYuG Dva kapitani za romanom V Kaverina 1949 Drug mij Kolka Yu Lyubimova 1959 Narodzhennya talantu I Rachadi 1961 1963 Zhitomirskij teatr lyalok Finist yasnij sokil M Shestavala 1950 Primitki red Zhitlovij budinok 1910 v yakomu prozhivali vidomi diyachi kulturi i nauki Pushkinska 19 Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Procitovano 18 chervnya 2015 Literatura red Duhnovskij Mikola Ivanovich Mistectvo Ukrayini Biografichnij dovidnik uporyad A V Kudrickij M G Labinskij za red A V Kudrickogo K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1997 S 227 ISBN 5 88500 071 9 Hudozhniki Ukrayini enciklopedichnij dovidnik Mikola Labinskij Viktor Sidorenko Akademiya mistectv Ukrayini Institut problem suchasnogo mistectva K 2006 s 229 Prismerkova gavan Olga Klejmenova Viche 13 lipen 2009 Posilannya red Perelik dokumentiv M I Duhnovskogo sho zberigayutsya v arhivi Arhiv Mikoli Duhnovskogo Arhivovano 21 kvitnya 2020 u Wayback Machine Duhnovskij Mikola Ivanovich Arhivovano 18 chervnya 2015 u Wayback Machine Leksika com ua Duhnovskij Nikolaj Ivanovich Arhivovano 22 kvitnya 2016 u Wayback Machine ros Duhnovskij Nikolaj Ivanovich Arhivovano 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Kievskij kalendar ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Duhnovskij Mikola Ivanovich amp oldid 40465872