Іва́н Си́дорович Микола́єнко (*24 червня 1895 — †2 листопада 1974) — український військовий діяч, підполковник Армії УНР.
| Іван Сидорович Миколаєнко | |
|---|---|
| | |
| Народження | 24 червня 1895 Маріупольський повіт |
| Смерть | 2 листопада 1974 (79 років) США |
| Поховання | Цвинтар святого Андрія |
| Країна | УНР |
| Приналежність | Армія УНР |
| Звання | Штабскапітан Підполковник |
| Командування | ад'ютант командувача Запорізької групи. |
| Війни / битви | Перша Світова війна Українсько-радянська війна Перший Зимовий похід |
| Нагороди |
Народився у Маріупольському повіті Катеринославської губернії в сім'ї службовця.
Закінчив Катеринославське реальне училище (1913), навчався у Катеринославському гірничому інституті, закінчив Чугуївське військове училище (1915). З липня 1915 р. перебував на фронті Першої світової війни: молодший офіцер 133-го піхотного Сімферопольського полку.
У 1917 після закінчення Оранієнбаумської офіцерської школи стрільців був начальником кулеметних курсів при 22-й запасній бригаді в місті Тульчин. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
Восени того року взяв участь в організації Вільного козацтва на Катеринославщині. З жовтня 1917 р. — командир сотні у Катеринославському Гайдамацькому Курені військ Центральної Ради.
У січні 1918 р. брав участь у вуличних боях у Катеринославі проти більшовиків. З весни того року — на українській військовій службі. У 1918 р. закінчив Інструкторську школу старшин у Києві.
Влітку 1918-го був призначений старшиною 11-ї пішої кадрової дивізії (Лубни) 6-го Полтавського корпусу. Там керував усіма кулеметними командами. У жовтні 1918 р. став ад'ютантом отамана Катеринославського козачого коша Михайла Омеляновича-Павленка. Ще за місяць, у листопаді, став командиром Катеринославської сотні.
На чолі своєї бойової частини навесні-влітку 1919-го як командир куреня увійшов до Катеринославського полку Січових стрільців отамана Романа Самокиша. У березні-квітні 1919 р. хворів на тиф. Згодом служив старшиною 2-го (згодом — 20-го) Запорізького полку ім. гетьмана І. Мазепи Дієвої армії УНР.
З липня 1919 р. — командир куреня військової жандармерії — сотні охорони при Штабі Головного Отамана. З вересня 1919 р. — лектор з кулеметної справи Житомирської спільної юнацької школи, ад'ютант командувача Запорізької групи Армії УНР.
З 06.12.1919 р. — ад'ютант командувача Дієвої армії УНР М. Омеляновича-Павленка. На цій посаді брав участь у Першому Зимовому поході та у боях другої половини 1920 року.
З 1921 перебував на інтернуванні та еміграції у польських таборах. На еміграції жив у Варшаві. З 1950 р. оселився у США. Помер та похований у Баунд-Бруці.
Джерела ред.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
- / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
- Використано матеріали статті Миколаєнко Іван Сидорович на ruthenos.org.ua [ 29 червня 2009 у Wayback Machine.]
- ЦДАВОУ — Ф. 1075. — Оп. 2. — Спр. 653. — С. 34-55;
- Тризуб. — Нью-Йорк. — 1975. — Ч. 78. — С. 23-24;
- Омелянович-Павленко М. Спогади українського командарма. — Київ. — 2002;
- І. Д. Арешт отамана Божка та розброєння бунчукового куреня Запорозької Січі//«Тризуб». — Нью-Йорк. — 1967. — Ч. 45. — С. 9—11;
- Некролог//«Вісті Комбатанта». — Нью-Йорк. — 'і972. — Ч. 5/6. — С. 115–116.
| Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |