Матвієнко Микола Юхимович (нар. 11 квітня 1914 року в селі Піски Лохвицького району Полтавської області УРСР — † 10 січня 1990 року в місті Лермонтов Ставропольського краю РРФСР) — командир взводу 307-го окремого танкового батальйону 80-ї стрілецької дивізії 13-ї армії Північно-західного фронту, молодший комвзвод.
| Матвієнко Микола Юхимович | |
|---|---|
| | |
| Народження | 11 квітня 1914 Піски, Лохвицького району, Полтавської області, УРСР |
| Смерть | 10 січня 1990 (75 років) місто Лермонтов, Ставропольського краю, РРФСР |
| Поховання | Лермонтов |
| Країна | СРСР |
| Рід військ | бронетанкові війська |
| Роки служби | 1936—1956 |
| Звання | Підполковник |
| Командування | 13-та армія (СРСР) 80-та стрілецька дивізія |
| Війни / битви | Радянсько-фінська війна Радянсько-німецька війна |
| Нагороди |
Біографія ред.
Народився 11 квітня 1914 року в селі Піски Лохвицького району Полтавської області УРСР в сім'ї селянина-батрака. Українець.
У 1929 рокі закінчив 7 класів Пісківської неповної середньої школи, а через рік за комсомольською путівкою поїхав на будівництво Дніпрогесу. З 1933 року працював монтажником на реконструкції Макіївського металургійного заводу імені Кірова.
У Червоній Армії з 1936 року. У 1939 році закінчив курси молодших лейтенантів.
Брав участь у Радянсько-фінляндської війни 1939-40 років.
З 1939 року став членом ВКП(б) /КПРС.
Під час агресії СРСР проти Фінляндії — командир взводу 307-го окремого танкового батальйону (80-та стрілецька дивізія, 13-та армія, Північно-західний фронт) молодший комвзвод Микола Матвієнко, переслідуючи противника в районі залізничної станції «Хейн'еки» (нині — «Речовий» Виборгского району Ленінградської області), 3 березня 1940 року розміновував прохід в мінному полі, забезпечивши просування піхоти і танків в глибину ворожої оборони.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 квітня 1940 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з фінською білогвардейщиною і проявлені при цьому відвагу і героїзм» молодшому комвзводу Матвієнку Миколі Юхимовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 405).
Учасник Німецько-радянської війни з червня 1941 року. Герой «зимової війни» командував танковою ротою.
У роки Німецько-радянської війни командував танковою ротою. Був важко поранений. Після Перемоги над гітлерівською Німеччиною продовжував службу в армії. З 1956 року підполковник Матвієнко Н. Е. — у запасі, а потім у відставці.
З 1944 по 1946 рік М. Ю. Матвієнко працював військовим комісаром у Козельщинському районі на Полтавщині. У 1948 році закінчив партійну школу при ЦК Компартії України. Був на партійній і господарській роботі, очолював міський комітет народного контролю у місті Навої Бухарської області Узбецької РСР.
Після виходу на пенсію проживав в місті Лермонтов Ставропольського краю РРФСР.
Нагороди і медалі ред.
- Герой Радянського Союзу (7 квітня 1940)
- Орден Леніна (21 липня 1944)
- Орден Вітчизняної війни І ступеня
- Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня
Примітки ред.
Література ред.
- За мужество и отвагу. Харьков, 1984.
- Таджибаев X. Н. Мужество. М., 1977.
- Твои освободители, Донбасс! 5-е изд., доп. Донецк, 1976.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 екз. — ISBN 5-203-00536-2
Посилання ред.
- Полтавці — Герої СРСР [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Полтава історична