Маріо Шельба (італ. Mario Scelba; 5 вересня 1901, Кальтаджіроне — 29 листопада 1991, Рим) — італійський політик і державний діяч, 33-й прем'єр-міністр Італійської Республіки з 10 лютого 1954 року по 2 липня 1955 року.
| Маріо Шельба | |
|---|---|
| італ. Mario Scelba | |
| Ім'я при народженні | італ. Mario Scelba |
| Народився | 5 вересня 1901[…] Кальтаджіроне, Провінція Катанія, Сицилія, Королівство Італія |
| Помер | 29 жовтня 1991[…] (90 років) Рим, Італія ·тромбоз |
| Країна | Італія Королівство Італія |
| Діяльність | політик, адвокат |
| Alma mater | Римський університет ла Сапієнца |
| Знання мов | італійська |
| Посада | Голова Ради Міністрів Італії, Депутат Європейського парламенту, член Палати депутатів Італії[d], minister of Posts and Telecommunications of the Kingdom of Italyd, Italian Minister of the Interiord, Italian Minister of the Interiord, Italian Minister of the Interiord, Italian Minister of the Interiord, Italian Minister of the Interiord, Italian Minister of the Interiord, Italian Minister of the Interiord, Міністр коммунікаційd, сенатор Італії[d], member of the Constituent Assembly of Italyd, сенатор Італії[d], член Палати депутатів Італії[d], член Палати депутатів Італії[d] і член Палати депутатів Італії[d] |
| Партія | Християнсько-демократична партія |
|
Біографія ред.
Вивчав право в місті Римі, а по закінченні юрфаку в 1921 році посів чільне місце в Італійській народної партії (італ. Partito Popolare Italiano). Після того, як ця політична партія була заборонена, Маріо Шельба зайнявся в столиці адвокатської практикою.
Після початку Другої світової війни, ратував за відновлення народної партії і незабаром партія з'явилася під новою назвою Християнсько-демократична партія, і він став у ній членом президії і відповідав за політичні питання та питання відносин із засобами масової інформації.
В 1945 році був обраний до Національної ради. У тому ж році займає посаду міністра внутрішніх справ.
У лютому 1954 сформував і очолив власний кабінет міністрів, до складу якого увійшли християнські демократи, ліберали і соціал-демократи. Створений ним уряд протримався при владі півтора року.
З липня 1960 по лютий 1962 року був знову виконував обов'язки міністра внутрішніх справ республіки.
В 1969–1971 роках був головою Європейського парламенту.
Помер 29 листопада 1991 в Римі. На його похороні було присутнє практично все вище керівництво партії Християнських демократів.
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ODIS — 2003.
- Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- senato.it
Література ред.
- Elena Aga-Rossi — Victor Zaslavsky, Togliatti e Stalin. Il PCI e la politica estera staliniana negli archivi di Mosca, Bologna, Il Mulino, 2007
- Pier Luigi Ballini, Mario Scelba. Contributi per una biografia, Soveria Mannelli, Rubettino, 2006
- Nico Perrone, De Gasperi e l'America, Palermo, Sellerio, 1995, ISBN 8-83891-110-X
| Це незавершена стаття про політичного діяча чи діячку Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |