Ма́ріка пурпурова (Cinnyris asiaticus) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії, а також в деяких районах Західної Азії.
? Маріка пурпурова |
---|
Самець пурпурової маріки (підвид C. a. intermedius) в шлюбному забарвленні Самець пурпурової маріки (підвид C. a. asiaticus) в негніздовому забарвленні |
Біологічна класифікація |
Cinnyris asiaticus Latham, 1790 |
Підвиди |
(Див. текст) |
Синоніми |
* Certhia asiatica Latham, 1790
|
Посилання |
Опис ред.
Довжина птаха становить 10–11 см. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці важать 6,9–11 г, самиці 5-10 г. Довжина дзьоба становить 17 мм у самців і 18 мм у самиць, довжина крила 56 мм у самців і 54 мм у самиць, довжина цівки 15 мм.
У самців під час сезону розмноження голова і верхня частина тіла темно-пурпурові, металево-блискучі. Крила темно-коричневі. Нижня частина тіла темно-пурпурова (у негніздовому забарвлення на жовтій нижній частині тіла по центру проходить темна смуга). На плечах жовті плямки, на грудях бордовий "комірець". У самиць верхня частина тіла оливково-коричнева, нижня частина тіла жотувата. Над очима світлі "брови", під очима темні смуги. Горло і груди жовті, живіт білуватий. Крайні стернові пера мають білі кінчики. Самці в негніздовий період подібні до самиць. Дзьоб вигнутий, пристосований до живлення нектаром. Дзьоб і лапи чорні, очі темно-карі.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:
Поширення і екологія ред.
Пурпурові маріки поширені на сході Аравійського півострова (в Омані та ОАЕ), на півдні Ірану, в Пакистані, Індії, південному Непалі, Бангладеш, М'янмі, південному Китаї та в Індокитаї. Вони живуть в різноманітних природних середовищах, що включають в себе вологі і сухі тропічні і субтропічні ліси, чагарникові зарості, поля і сади. Зустрічаються на висоті до 2400 м на півдні Індії та на висоті до 1700 м над рівнем моря в Гімалаях. Є переважно осілими, однак деякі популяції можуть кочувати.
Поведінка ред.
Пурпурові маріки живляться переважно нектаром, а також дрібними плодами. Вони є важливими запилювачами деяких видів рослин, зокрема Butea monosperma, Acacia, Woodfordia і Dendrophthoe. Пташенят пурпурові маріки годують комахами і павуками.
Сезон розмноження триває з квітня по червень на півночі Індії та з січня по червень на Шрі-Ланці. Гніздо мішечкоподібне з бічним входом, прикритим невеликим дашком. В кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 15-17 днів.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- W.E. Wait: The passerine birds of Ceylon. 1922, ss. 186–187.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Rasmussen P.C.; Anderton, J.C. (2005). Birds of South Asia" The Ripley Guide 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 548.
- G.E. shelley: A monograph of the Nectariniidae, or, Family of sun-birds. 1876–1880, ss. 181–190.
- Dewar, Douglas (1911). Indian Sunbirds. Journal of the Foreign Bird Club: 129–134.
- Finn, Frank (1898). . J. Asiat. Soc. Bengal 67 (2): 64–66. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- Ticehurst, C.B. (1918). . J. Bombay Nat. Hist. Soc. 26 (1): 286–287. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- Dewar, Douglas (1906). . J. Bombay Nat. Hist. Soc. 17 (2): 540–541. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.
- Dewar, Douglas (1908). Local bird-migration in India. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 18 (2): 343–356.
- Koelz, Walter (1942). . J. Bombay Nat. Hist. Soc. 43 (1): 11–38. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- Majumdar, N. (1980). . J. Bombay Nat. Hist. Soc. 77 (2): 334. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- Ghadirian, T., Turk Qashqaei, A. & Dadras, M.. Notes on Feeding and Breeding Habits of the Purple Sunbird Nectarinia asiatica (Cinnyris asiaticus) in Bandar Abbas, Hormozgan, Southern Iran. „Podoces”. 2 (2), ss. 122–127, 2007.
- Hoffmann, Thilo W. (1993). . J. Bombay Nat. Hist. Soc. 90 (2): 291–292. Архів оригіналу за 13 листопада 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- Sharma, Suneel; Kashyap, R.K. (1999). . J. Bombay Nat. Hist. Soc. 96 (2): 322. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- Tandon, R.; Shivanna, K.R.; Mohan Ram, H.Y. (2003). Reproductive Biology of Butea monosperma (Fabaceae). Annals of Botany 92 (5): 715–723. PMC 4244857. PMID 14500327. doi:10.1093/aob/mcg193.
- Stone, G.N.; Raine, N.E.; Prescott, M.; Willmer, Pat G. (2003). . Australian Systematic Botany 16: 103–118. doi:10.1071/SB02024. Архів оригіналу за 14 жовтня 2006.
- Raju, A.J.S. (2005). Passerine bird pollination and seed dispersal in Woodfordia floribunda Salisb. (Lythraceae), a common low altitude woody shrub in the Eastern Ghats forests of India.. Ornithological Science 4 (2): 103–108. doi:10.2326/osj.4.103.
- Raju, A.J.S.; Rao, S.P.; Ezradanam, V. (2004). . Current Science 87 (1): 28–31. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 25 грудня 2021.
- Rahman, M.M.; Baksha, M.W.; Sterringa, J.T. (1993). Ethological observations of the purple sunbird (Nectarinia asiatica Latham): a mistletoe-frequenting bird. Indian Forester 119 (5): 388–394.
- Nair, Manoj V. (1994). . J. Bombay Nat. Hist. Soc. 91 (3): 457. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- George, Joseph (1958). . J. Bombay Nat. Hist. Soc. 55 (3): 420–428. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
- Singh, Baljit (June 1963). The nesting habits of the purple sunbird. Newsletter for Birders 3 (6): 3.
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |