| Марселіна Деборд-Вальмор | |
|---|---|
| фр. Marceline Desbordes-Valmore | |
| | |
| Ім'я при народженні | фр. Marceline-Félicité-Joséphine Desbordes |
| Народилася | 20 червня 1786 Дуе, Франція |
| Померла | 23 липня 1859 (73 роки) Париж, Франція |
| Поховання | |
| Громадянство | француженка |
| Діяльність | література |
| Сфера роботи | поезія |
| Мова творів | французька і англійська[2] |
| Роки активності | 1820-1830 |
| Жанр | вірші, казки, повісті |
| Членство | Ліонська академія наук, красного письменства і мистецтвd |
| Батько | Antoine-Félix Desbordesd |
| Мати | Catherine Desbordesd |
| У шлюбі з | Prosper Valmored |
| Діти | Ondine Valmored, Hippolyte Desbordes-Valmored, Louisa Desbordesd, Q122053629?, Junie Valmored і Q122053717? |
| Автограф | |
| Нагороди | Prix Lambertd (1859) |
| | |
| Марселіна Деборд-Вальмор у Вікісховищі | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Роботи у Вікіджерелах |
Марселіна Деборд-Вальмор (фр. Marceline Desbordes-Valmore, власне, Марселіна Фелісіте Жозефіна Деборд, 20 червня 1786, Дуе — 23 липня 1859, Париж) — поетеса французького романтизму.
Біографія ред.
Батько — художник-іконописець і гербівник, який розорився в період Революції. 1801 року під час мандрівки з матрі'ю до Гваделупи через Бордо, уперше виступила як актриса. Мати померла 1802 року. Після повернення до Франції, Марселіна грала в театрах Дуе, Лілля, Брюселля. Грала роль Розіни в Севільському цирюльнику Бомарше. Згодом втратила п'ятилітнього сина, якого народила від актора, що його у віршах називала Олів'є. 1817 року вийшла заміж за актора Проспера Ланшантена (сценічне ім'я — Вальмор), від якого народила трьох дітей. 1823 року залишила сцену і зайнялася творчою діяльністю. Померла 23 липня 1959. Похована на цвинтарі Монмартр.
Творча діяльність ред.
Як поетка дебютувала 1819 року збіркою віршів Елегія і романси, отримавши позитивні відгуки критиків у журналах Франції. За правління Луї-Філіппе отримала королівську стипендію і була відзначена декількома преміями.
Вплив ред.
Письменниця привернула увагу Бальзака, Сент-Бева, Бодлера, вплинула на поезії Верлена та Рембо, та інших французьких поетів кінця ХІХ — початку ХХ ст. Верлен приєднав Дебор-Вельмор до так званих проклятих поетів і написав про неї есе, у якому назвав її талановитою жінкою епохи. Її книги були в бібліотеці Ніцше. Нарис про письменницю написав Стефан Цвейг. Статтю про її прозу написав Арагон. Багато віршів поетеси покладено на музику композиторами ХІХ — поч. ХХ ст. (Малібран, Бізе, С.Франк, Р.Ан). Пісні на її вірші виконують сучасні французькі співаки Жулен Клер, Бьоле та ін. 1993 року в Дуе була створена Асоціація Деборд-Вальмор. Рукописи поетеси зберігаються в бібліотеці її рідного міста. Її ім'ям названо вулицю в XVI окрузі Парижа.
Твори ред.
Окрім лірики, писала повісті, романи та казки для дітей.
Українські переклади ред.
Поезії Марселіни Деборд-Вальмор українською мовою перекладали Михайло Орест, Наталя Лівицька-Холодна, Микола Терещенко.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://fr.wikisource.org/wiki/Page%3ACourteault_-_Mme_Desbordes-Valmore_%C3%A0_Bordeaux%2C_1923.pdf/24
- ↑ https://www.societedesetudesmarcelinedesbordesvalmore.fr/?p=212
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Ambrière F. Le Siècle des Valmore — Éditions du Seuil, 1987. — Vol. 2. — P. 435.
- . Архів оригіналу за 4 лютого 2009. Процитовано 17 березня 2022.
Посилання ред.
- Цікаве про поетесу [ 24 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- Ambrière F. Le siècle des Valmore: Marceline Desbordes-Valmore et les siens. Paris: Seuil, 1987
- Стаття «Про́кляті поети» в Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Юрій Ковалів. — Т. 2. — К.: Академія, 2007. с. 279.