Марселен Дебутен (фр. Marcellin Gilbert Desboutin; 26 серпня 1823, Серії — 18 лютого 1902, Ніцца) — французький художник і графік XIX ст.
| Марселен Дебутен | |
|---|---|
| Marcellin Gilbert Desboutin | |
| | |
| Автопортрет в похилому віці, літографія 1894 року. | |
| При народженні | Marcellin Gilbert Desboutin |
| Народження | 26 серпня 1823 Серійї |
| Смерть | 18 лютого 1902 (78 років) |
| Ніцца | |
| Національність | Франція |
| Країна | Франція |
| Жанр | побутовий жанр, портрет |
| Навчання | Колеж Станіслава в Парижі і Національна вища школа красних мистецтв |
| Діяльність | художник, письменник |
| Напрямок | реалізм |
| Роки творчості | 1844–1900 |
| Вплив | імпресіонізм |
| Твори | The Baby Carriaged, Q17493966? і Q17495149? |
| Діти | Jean Desboutind |
| Нагороди | |
| Премії | Орден почесного легіону |
| | |
| Марселен Дебутен у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Майбутній художник походив з дворянської родини. Мати була баронеса Анна-Софі-Далі Фраж де Рошфор, а батько, Бартелемі Дебутен, офіцер корпуса гвардії, який охороняв французького короля Луї XVIII.
Хлопця відправили на навчання в колеж Станіслава, де той вивчав право. Але 1845 року молодий барон де Рошфор, як він підписувався, влаштувався в майстерню скульптора Луї-Жуля Ето в Школу красних мистецтв Парижа, а потім два роки працював в майстерні художника Тома Кутюра. По закінченні навчання створив освітню подорож країнами Західної Європи, відвідав Бельгію, Велику Британію, Нідерланди, Італію. До цього періоду належить знайомство з Едгаром Дега, сином паризького банкіра і художником. Останній мав родичів в Італії.
Володар непоганого спадку, він працював письменником, тим паче що в родині з боку матері теж був письменник і політик — Анрі Рошфор (1830—1913). 1854 року він узяв шлюб зі своєю першою дружиною. Частку життя провів на околиці Флоренції, де мав садибу Омбрелліно і де займався створенням текстів та гравіюванням, зібрав власну колекцію творів мистецтва.
Після смерті першої дружини взяв шлюб вдруге і оженився на доньці простого італійського селянина. У другому шлюбі мав дев'ятеро дітей. 1872 року повернувся в Париж, де працював художником і графіком, намагаючись цим заробити на життя собі й родині. Брав участь в другій виставці імпресіоністів, куди подав сім власних картин та шість офортів. Серед знайомих цього періоду — художники Едуар Мане, Едгар Дега, П'єр Огюст Ренуар, письменник Еміль Золя. Багато працював художником-портретистом, створив низку графічних портретів своїх сучасників (Берта Морізо, Пюві де Шаванна, Едгара Дега та ін.) Власні портрети-офорти показував на виставках в Паризькому салоні. Сам позував для інших художників. Його портрет з собакою створив Едуар Мане. Він — чоловічий персонаж скандальної картини Едгара Дега Абсент поряд з акторкою Еллен Андре. В 50-річному віці через невдалу участь в ризикованих фінансових операціях збіднів і втратив частку майна.
На початку 1880-х рр. вперше відвідав місто Ніцца і перебрався туди з недешевого для життя Парижа. Ніцца стане постійним місцем життя і творчості. 1886 року створив п'ять офортів за картинами французького художника 18 століття Жана-Оноре Фрагонара, котрі посіли особливе місце в творчому спадку майстра.
Творчі зв'язки з Парижем не переривав, приїздив і брав участь в виставках (1889 року навіть отримав срібну медаль). Брав участь в створенні Національного товариства образотворчих мистецтв, на вистаки якого подавав власні твори щорічно. 1895 року йому дали Орден почесного легіону. Отриманий орден він пишно відзначив бенкетом в одному з паризьких ресторанів. Брав участь у Всесвітній виставці в Парижі 1900 року. Останні роки життя пройшли в Ніцці, де і помер.
Два його сини теж були художниками.
Графічні портрети сучасників ред.
Вибрані твори ред.
- «Портрет молодої пані», Музей Камбре
- «Поль Дюран-Рюель», 1882
- «Ежен Лабіш»
- «Автопортрет», музей д'Орсе
- «Мадам Новерра»
- «Йосип Равель», батько композитора Моріса Равеля
- «Мати Моріса Равеля»
- «Адольф Віллет»
- «Вуличний співак»
- «Музика з волинкою»
- «Едгар Дега за читанням»
- «Художник Пюві де Шаван на тлі власної картини», гравюра
Див. також ред.
Джерела ред.
- Noël Clément-Janin, La Curieuse Vie de Marcellin Desboutin, peintre, graveur, poète, H. Floury, Paris, 1922
- Bernard Duplaix, «Marcellin Desboutin Prince des Bohèmes», Les Imprimeries Réunies, Moulins-Yzeure 1985