www.wikidata.uk-ua.nina.az

Маркович Дмитро Васильович Дмитро Васи льович Маркович 26 жовтня 7 листопада 1848 18481107 Полтава 9 грудня 1920 Вінниця

Маркович Дмитро Васильович

Дмитро́ Васи́льович Маркович (26 жовтня (7 листопада) 1848(18481107), Полтава — 9 грудня 1920, Вінниця) — український громадський і державний діяч, правник, письменник.

Дмитро Васильович Маркович
Міністр юстиції
13 лютого 1919 — 9 квітня 1919
Попередник(и) Григорій Сиротенко
Наступник(и) Андрій Лівицький
Особові дані
Народився 7 листопада 1848(1848-11-07)
Місце народження Полтава, Російська імперія
Помер 9 грудня 1920(1920-12-09)
Місце смерті Вінниця, Подільська губернія, Українська СРР
Вища освіта Новоросійський університет
Професія юрист, письменник

Роботи у Вікіджерелах

Біографія Редагувати

Народився у Полтаві в сім'ї офіцера Корпусу лісничих, дитинство провів у селі Локотки Глухівського повіту, навчання почав у Новгород-Сіверській гімназії.

1862 року сім'я переїхала до Вологди («волею судеб», як писав Маркович), де він продовжив навчання в гімназії. Деякий час був вільним слухачем медичного факультету Київського університету.

1868 року Марковичу вдається вступити до Новоросійського університету (факультет права) в Одесі.

З 1873 року працював судовим слідчим суддею в Україні, Бессарабії і у Варшаві. З початку 1900-х рр. жив на Волині — у невеликому маєтку в с. Михалківцях Острозького повіту, де намагався допомагати селянам боротися з нуждою, займався також хліборобською справою; і Поділлі.

Літературну діяльність розпочав на межі 1870—1880 років оповіданнями російською мовою (псевдоніми Волиняк, Гайдабура, Марківчанин, Оленин). Перше з українських оповідань — «Невдалиця» — написав 1883 року. Це період активної українофільської діяльності з Олександром і Софією Русовими, Феофаном Василевським, Олександром Волошиновим, Іваном Тобілевичем, Андрієм Грабенком. О.Русов, О.Волошинов, Т.Василевський були арештовані, втручання Марковича полегшило їх долю — ціною внесених грошей було забезпечено звільнення в'язнів з тюрми. З початку 1885 року єлисаветградські просвітники перебувають на засланні в Херсоні, сюди ж переводять на роботу і Д.Марковича — помічником губернського прокурора.

Входив до складу Херсонського українського гуртка, який став початком систематичної української просвітницької роботи на Херсонщині. Українськими оповіданнями дебютував (разом зі своєю дружиною Є. І. Маркович) в альманасі «Степ» (Херсон, 1886; вийшов у Петербурзі), упорядкованому ним разом з дружиною О. Маркович. Написав близько 20 оповідань, одну комедію, два спогади. Автор збірника оповідань «По степах та хуторах» (1898, 1908), а в 1918-19 побачили світ «Твори» (т. 1-2, 1918-19).

В часі революційних подій 1905 року Маркович брав участь у діяльності конституційно-демократичної партії, навіть впливав на вибори в місті Острозі. У 1913 переїхав до Вінниці, з 1915 року він працював у справі об'єднання усіх кредитних та ощадно-позичкових товариств Поділля в єдиний губернський центр «Подільський Союз кредитових та ощадно-позичкових товариств» під скороченою назвою «Подільський Союз-Банк». 1 листопада 1915 року Марковича обрано головою правління.

Був членом Товариства Українських Поступовців, з 1917 редагував у Вінниці тижневик «Подільська Воля». Текст ІІІ Універсалу Центральної Ради (листопад 1917 р.), яким було проголошено УНР, у Вінниці в міському театрі озвучив Д. В. Маркович. Від імені Губернської української ради він виголосив його чотирма мовами і закликав радних підтримати цей історичний документ, що й було виконано. Д. В. Маркович став одним з найпопулярніших громадських і політичних лідерів на Вінниччині. В період Української Центральної Ради  — з 29 квітня 1918 генеральний прокурор, за Гетьманату з липня — член сенату.

З 13 лютого по квітень 1919 був міністром юстиції УНР в уряді Сергія Остапенка. За короткий термін новий міністр юстиції провів чистку судового та прокурорського апарату на підпорядкованих УНР територіях, укріпив склад міністерства, своїм радником і виконуючим обов'язки товариша міністра юстиції запросив А. М. Лівицького. Була прийнята низка важливих рішень та законопроєктів, зокрема положення про єврейське громадське самоврядування, державні акти щодо надання матеріальної допомоги батькам загиблих козаків та постраждалим від більшовицького терору.

Сім місяців 1919 року Д. В. Маркович перебував у контрольованій більшовиками, а згодом денікінцями, Одесі під домашнім арештом. Утікши звідти, повернувся до Вінниці. Був деякий час у Кам'янці-Подільському, вернувся до Вінниці, яку в січні 1920 захопили більшовики, де знову потрапив під їхній контроль. Перед самою смертю письменника його рукописи було конфісковано.

Помер у Вінниці.

Вшанування пам'яті Редагувати

Пам'ятна стела Д.Марковичу у м. Вінниця
  • У Вінниці та Дніпрі на його честь названо вулиці.
  • У Вінниці також є Провулок Дмитра Марковича.
  • У Херсоні на його честь названа вулиця.

Джерела та література Редагувати

Посилання Редагувати

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Dmitro Vasi lovich Markovich 26 zhovtnya 7 listopada 1848 18481107 Poltava 9 grudnya 1920 Vinnicya ukrayinskij gromadskij i derzhavnij diyach pravnik pismennik Dmitro Vasilovich MarkovichMinistr yusticiyi13 lyutogo 1919 9 kvitnya 1919Poperednik i Grigorij SirotenkoNastupnik i Andrij LivickijOsobovi daniNarodivsya 7 listopada 1848 1848 11 07 Misce narodzhennya Poltava Rosijska imperiyaPomer 9 grudnya 1920 1920 12 09 Misce smerti Vinnicya Podilska guberniya Ukrayinska SRRVisha osvita Novorosijskij universitetProfesiya yurist pismennikRoboti u Vikidzherelah Zmist 1 Biografiya 2 Vshanuvannya pam yati 3 Dzherela ta literatura 4 PosilannyaBiografiya RedaguvatiNarodivsya u Poltavi v sim yi oficera Korpusu lisnichih ditinstvo proviv u seli Lokotki Gluhivskogo povitu navchannya pochav u Novgorod Siverskij gimnaziyi 1862 roku sim ya pereyihala do Vologdi voleyu sudeb yak pisav Markovich de vin prodovzhiv navchannya v gimnaziyi Deyakij chas buv vilnim sluhachem medichnogo fakultetu Kiyivskogo universitetu 1868 roku Markovichu vdayetsya vstupiti do Novorosijskogo universitetu fakultet prava v Odesi Z 1873 roku pracyuvav sudovim slidchim suddeyu v Ukrayini Bessarabiyi i u Varshavi Z pochatku 1900 h rr zhiv na Volini u nevelikomu mayetku v s Mihalkivcyah Ostrozkogo povitu de namagavsya dopomagati selyanam borotisya z nuzhdoyu zajmavsya takozh hliborobskoyu spravoyu i Podilli Literaturnu diyalnist rozpochav na mezhi 1870 1880 rokiv opovidannyami rosijskoyu movoyu psevdonimi Volinyak Gajdabura Markivchanin Olenin Pershe z ukrayinskih opovidan Nevdalicya napisav 1883 roku Ce period aktivnoyi ukrayinofilskoyi diyalnosti z Oleksandrom i Sofiyeyu Rusovimi Feofanom Vasilevskim Oleksandrom Voloshinovim Ivanom Tobilevichem Andriyem Grabenkom O Rusov O Voloshinov T Vasilevskij buli areshtovani vtruchannya Markovicha polegshilo yih dolyu cinoyu vnesenih groshej bulo zabezpecheno zvilnennya v yazniv z tyurmi Z pochatku 1885 roku yelisavetgradski prosvitniki perebuvayut na zaslanni v Hersoni syudi zh perevodyat na robotu i D Markovicha pomichnikom gubernskogo prokurora Vhodiv do skladu Hersonskogo ukrayinskogo gurtka yakij stav pochatkom sistematichnoyi ukrayinskoyi prosvitnickoyi roboti na Hersonshini Ukrayinskimi opovidannyami debyutuvav razom zi svoyeyu druzhinoyu Ye I Markovich v almanasi Step Herson 1886 vijshov u Peterburzi uporyadkovanomu nim razom z druzhinoyu O Markovich Napisav blizko 20 opovidan odnu komediyu dva spogadi Avtor zbirnika opovidan Po stepah ta hutorah 1898 1908 a v 1918 19 pobachili svit Tvori t 1 2 1918 19 V chasi revolyucijnih podij 1905 roku Markovich brav uchast u diyalnosti konstitucijno demokratichnoyi partiyi navit vplivav na vibori v misti Ostrozi U 1913 pereyihav do Vinnici z 1915 roku vin pracyuvav u spravi ob yednannya usih kreditnih ta oshadno pozichkovih tovaristv Podillya v yedinij gubernskij centr Podilskij Soyuz kreditovih ta oshadno pozichkovih tovaristv pid skorochenoyu nazvoyu Podilskij Soyuz Bank 1 listopada 1915 roku Markovicha obrano golovoyu pravlinnya Buv chlenom Tovaristva Ukrayinskih Postupovciv z 1917 redaguvav u Vinnici tizhnevik Podilska Volya Tekst III Universalu Centralnoyi Radi listopad 1917 r yakim bulo progolosheno UNR u Vinnici v miskomu teatri ozvuchiv D V Markovich Vid imeni Gubernskoyi ukrayinskoyi radi vin vigolosiv jogo chotirma movami i zaklikav radnih pidtrimati cej istorichnij dokument sho j bulo vikonano D V Markovich stav odnim z najpopulyarnishih gromadskih i politichnih lideriv na Vinnichchini V period Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi z 29 kvitnya 1918 generalnij prokuror za Getmanatu z lipnya chlen senatu Z 13 lyutogo po kviten 1919 buv ministrom yusticiyi UNR v uryadi Sergiya Ostapenka Za korotkij termin novij ministr yusticiyi proviv chistku sudovogo ta prokurorskogo aparatu na pidporyadkovanih UNR teritoriyah ukripiv sklad ministerstva svoyim radnikom i vikonuyuchim obov yazki tovarisha ministra yusticiyi zaprosiv A M Livickogo Bula prijnyata nizka vazhlivih rishen ta zakonoproyektiv zokrema polozhennya pro yevrejske gromadske samovryaduvannya derzhavni akti shodo nadannya materialnoyi dopomogi batkam zagiblih kozakiv ta postrazhdalim vid bilshovickogo teroru Sim misyaciv 1919 roku D V Markovich perebuvav u kontrolovanij bilshovikami a zgodom denikincyami Odesi pid domashnim areshtom Utikshi zvidti povernuvsya do Vinnici Buv deyakij chas u Kam yanci Podilskomu vernuvsya do Vinnici yaku v sichni 1920 zahopili bilshoviki de znovu potrapiv pid yihnij kontrol Pered samoyu smertyu pismennika jogo rukopisi bulo konfiskovano Pomer u Vinnici Vshanuvannya pam yati Redaguvati nbsp Pam yatna stela D Markovichu u m VinnicyaU Vinnici ta Dnipri na jogo chest nazvano vulici U Vinnici takozh ye Provulok Dmitra Markovicha U Hersoni na jogo chest nazvana vulicya Dzherela ta literatura RedaguvatiMarkovich D Po stepah ta hutorah Dmitro Markovich Kiyiv Dnipro 1991 543 s O V Malyuta Markovich Dmitro Vasilovich Arhivovano 13 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 518 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Ukrayinska novelistika kincya XIX pochatku XX st Kiyiv Naukova dumka 1989 S 624 625 Ostrovskij V Dmitro Markovich materiali do biografiyi V Ostrovskij Rusalka Dnistrovaya lit krayezn zb golov red M Kamenyuk Vinnicya 2013 S 171 173 Rekrut V P Z lyudmi i dlya lyudej Dmitro Markovich v ukrayinskomu nacionalno vizvolnomu rusi kinec XIX pochatok XX ct V P Rekrut Vinnicya Vid Balyuk I B 2006 408 s Poltava Istorichna dovidka Hersonska oblasna universalna naukova biblioteka im Olesya Gonchara Arhivovano 11 travnya 2008 u Wayback Machine Institut istoriyi Arhivovano 20 kvitnya 2016 u Wayback Machine Vidatni postati Hersonshini Arhivovano 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Ciklop Markovich Arhivovano 3 lipnya 2013 u Wayback Machine vinnickij etap derzhavotvorchoyi diyalnosti Dmitra MarkovichaPosilannya RedaguvatiMarkovich Dmitro Vasilovich ESU Markovich Dmitro Vasilovich Shevchenkivska enciklopediya T 4 M Pa u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2013 S 91 Markovich Markevich Dmitro Vasilovich Arhivovano 6 lyutogo 2017 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2001 T 3 K M 792 s ISBN 966 7492 03 6 Markovich Dmitro Arhivovano 14 veresnya 2020 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1960 T 4 kn VII Literi Le Me S 916 1000 ekz nbsp Ce nezavershena stattya pro osobu sho maye stosunok do Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Markovich Dmitro Vasilovich amp oldid 40076748