Мераб Мамардашвілі (15 вересня 1930, Ґорі — 25 листопада 1990, Москва) — грузинський філософ, доктор філософських наук (1968), професор (1972).
| Мамардашвілі Мераб | |
|---|---|
| груз. მერაბ მამარდაშვილი | |
| | |
| Народився | 15 вересня 1930 Горі, Соціалістична Радянська Республіка Грузія[d], Закавказька РФСР, СРСР |
| Помер | 25 листопада 1990 (60 років) Москва, СРСР |
| Поховання | пантеон Сабуртало |
| Країна | СРСР |
| Діяльність | філософ, викладач університету |
| Галузь | філософія мови, філософія свідомості, Філософська антропологія, історія філософії і феноменологія |
| Alma mater | філософський факультет МДУd (1954) |
| Науковий ступінь | доктор філософських наук (1970) |
| Вчене звання | професор[d] |
| Науковий керівник | Ойзерман Теодор Ілліч |
| Відомі учні | Q21142017? |
| Знання мов | російська і грузинська |
| Заклад | МДУ, Тбіліський державний університет і Вищі курси сценаристів і режисерівd |
| Партія | КПРС |
| Сайт | mamardashvili.com |
|
Філософська і просвітницька діяльність Мераба Мамардашвілі зіграла важливу роль у становленні незалежної філософської думки в Радянському союзі. Велике духовне і освітнє значення мали курси лекцій, прочитані ним у 1970—1980-х у різних вишах Москви та інших міст, в університетах Франції, Німеччини та інших країн, а також численні інтерв'ю і бесіди з ним, записані і видані в роки перебудови.
Життєпис ред.
Народився в м. Ґорі в Грузії, у родині військовослужбовця.
Через призначення батька у 1938 році мешкав у Києві, згодом у Вінниці. Повернувся до Грузії під час Другої світової війни.
У 1955 році закінчив філософський факультет Московського державного університету. Працював в редакціях журналів «Питання філософії» і «Проблеми миру і соціалізму» (Прага), в Інституті міжнародного трудового руху. В 1968—1974 — заступник головного редактора журналу «Питання філософії». У 1974 був звільнений з ідеологічних причин. З 1980 — співробітник Інституту філософії АН Грузії (Тбілісі).
Філософія ред.
Основна тема філософії Мамардашвілі — феномен свідомості і його значення для становлення людини, культури, пізнання. Свідомість Мамардашвілі розглядав як космічне явище, пов'язане з основами буття, а онтологію свідомості він вважав невід'ємною структурою сучасної парадигми раціональності. Спосіб філософствування Мамардашвілі називають «сократичним», оскільки він, як і Сократ, не залишив після себе письмового спадку.
Відомі курси лекцій Мамардашвілі:
- «Проблеми аналізу свідомості»
- «Вступ до філософії» [ 19 червня 2011 у Wayback Machine.] (1978−1980)
- (1978−1980)
- «Лекції по античній філософії» [ 17 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (1979—1980)
- «Філософія мистецтва»
- «Аналітика пізнавальних форм і онтологія свідомості» (1979—1980)
- про філософію Декарта (1981—1982)
- про філософію Канта (1981—1982)
- (1982, 1984, перший і другий курси)
- (видані в книгах «Беседы о мышлении»)
- «Досвід фізичної метафізики»
Примітки ред.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Большая российская энциклопедия. Электронная версия — Большая российская энциклопедия, 2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Джерела ред.
- Володимир Дергачев. «Громадянство невідомої батьківщини» [ 10 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Едуард Щербенко. «Ціна простих речей. Політична актуальність Мамардашвілі» [ 10 березня 2007 у Wayback Machine.]
- Меморіальний сайт, присвячений Мерабу Мамардашвілі [ 3 вересня 2011 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Мамардашвілі, Мераб Костянтинович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 359. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.