Лю́ко Дашва́р (справжнє ім'я Ірина Іванівна Чернова; 3 жовтня 1957, Херсон) — українська письменниця. На додачу до своєї письменницької діяльності, до 2006 року займалася журналістикою, а після 2006 року — також почала займатися написанням сценаріїв для телебачення.
| Люко Дашвар | |
|---|---|
| Ірина Чернова | |
| | |
| Ім'я при народженні | рос. Ирина Ивановна Чернова |
| Народилася | 3 жовтня 1957 (66 років) Херсон |
| Громадянство | Україна |
| Діяльність | прозаїк, сценарист |
| Сфера роботи | журналістика, творче і професіональне письмоd і television screenwritingd |
| Мова творів | українська |
| Роки активності | з 2006 (у літературі) |
| Нагороди | |
| Премії | Коронація слова Книга року Бі-Бі-Сі |
| | |
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Лавреатка літературної премії Коронація слова: у 2007 році роман «Село не люди» здобув ІІ премію та премію «Дебюту року» від книжкового порталу «Друг Читача», у 2008 році за «Молоко з кров'ю» стала дипломанткою конкурсу, а 2009 року її роман «Рай. Центр» отримав диплом «Вибір видавців».
Життєпис Редагувати
Ранні роки та освіта Редагувати
Народилася у Херсоні 3 жовтня 1957 року. Отримала дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (бакалавр за спеціальністю «інженер-механік») та Академія державного управління при Президентові України (магістр за спеціальністю «державне управління»).
Після отримання першої вищої освіти (технічної), працювала за інженерною спеціальністю, вийшла заміж, народила дітей. Потім звільнилася та пішла працювати обліковцем листів у газету. Так у 1986 році розпочалася її журналістська кар'єра. Через півроку роботи в газеті стала заступницею головного редактора.
З 1991 року — головна редакторка херсонської молодіжної газети під назвою? Після розпаду СРСР займала посаду голови комітету у справах преси й інформації Херсонської облдержадміністрації. Звільнившись, заснувала власні дві газети у Херсоні, редакцію яких розграбували. Після цього переїздить разом з родиною до Києва.
З 2001 року — головна редакторка газети «Селянська зоря». Саме період роботи у «Селянській зорі» письменниця визначає як незабутній життєвий досвід, саме у цьому виданні письменниця вигадала там рубрику «Пам'ятаю все життя», у якій люди, надсилаючи до редакції листи, розповідали в них про єдиний незабутній факт свого життя. Деякий час працювала журналісткою і редакторкою жіночих журналів.
Згодом, закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна. Відомо що письменниця також навчалася у школі практичної журналістики та на курсах з нейролінгвістичного програмування.
З 2006 року займається виключно літературною та сценаристською діяльністю, українською (романи) та російською (кіносценарії).
Початок письменницької діяльності Редагувати
Кіносценарії Редагувати
Пише сценарії для телесеріалів та телефільмів російською. Однією з перших її кіносценарних робіт у 2007 році стало написання сценарію для телефільма «Луна-Одесса», знятого «Українською Медійною Групою» для телеканала «1+1».
Люко Дашвар написала сценарії до наступних фільмів (під своїм справжнім ім'ям Ірина Чернова):
|
|
Література Редагувати
Перший роман Люко Дашвар «Село не люди» вийшов у 2007 році й став лауреатом премії конкурсу «Коронація слова 2007». Наступний роман «Молоко з кров'ю» став дипломантом «Коронації слова 2008» та переможцем конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі — 2008». Третій роман авторки «РАЙ.Центр» став дипломантом конкурсу «Коронація слова 2009» у категорії «Вибір видавців».
Восени 2010 року вийшов четвертий роман письменниці «Мати все». 2012 року конкурс «Коронація слова» надав письменниці відзнаку «Золотий письменник України», що надається письменникам, чиї твори продалися накладом понад 100 тис. примірників.
У період з 2011 по 2012 роки авторка презентує трилогію «Биті є» — серія, що складається з трьох романів, кожен з яких описує подальше життя одного з трьох хлопців — героїв роману «РАЙ.Центр» — Макара, Макса та Гоцика. Перший роман трилогії «Биті є. Макар» вийшов у 2011 році накладом 15 тис. прим. Друга частина трилогії «Биті є. Макс» побачила світ на початку 2012 року накладом у розмірі 25 тис. прим. Останній роман серії «Биті є. Гоцик» було видано влітку 2012 року накладом 30 тис. прим.
У 2013 році вийшов восьмий роман письменниці «На запах м'яса». У жовтні 2015 року видавництво КСД анонсовало вихід нового, вже дев'ятого, роману письменниці під назвою «Покрова». 2 лютого 2016 року відбулася офіційна презентація книги ПоКров та зустріч із авторкою у Києві. У липні 2018 видавництво КСД оголосило про вихід нової книги письменниці 16 серпня 2018 році — роману Ініціація.
Усі книги авторки друкувались у харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля». Загальний наклад книжок письменниці складає вже понад 300 тисяч примірників. У зв'язку з цим багато українських ЗМІ називає авторку «найтиражованішою письменницею країни». Прототипи літературних героїв та сюжетів Люко Дашвар, здебільшого, почуті або побачені письменницею явища реального життя.
Про псевдонім письменниці Редагувати
Першу книжку «Село не люди» 2007 року письменниця подала на конкурс «Коронація слова», а оскільки конкурс анонімний, надісланий рукопис треба було підписати псевдо й так виникла «Люко Дашвар». Псевдонім Люко Дашвар письменниця вигадала, зібравши склади і літери імен дорогих для неї людей.
Твори Редагувати
Серед романів авторки:
- «Село не люди» (2007)
- «Молоко з кров'ю» або «Примха» (2008)
- «Рай.Центр» (2009)
- «Мати все» (2010)
- Трилогія «Биті Є»:
- «На запах м'яса» (2013)
- «ПоКров» (2015)
- «Ініціація» (2018)
- «#галябезголови» (2020)
- «Село не люди 2. Добити свідка» (2021)
Посилання Редагувати
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Люко Дашвар |
- Люко Дашвар на сайті IMDb (англ.)
- Люко Дашвар [ 3 червня 2018 у Wayback Machine.] на сайті видавництва КСД
- Люко Дашвар у соцмережі «Facebook»
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- пише як письменник художньої прози, пише всі свої романи українською з 2006 року; як кіно-драматург пише кіносценарії російською та українською з 2006 року; до 2006 року займалася журналістикою й у цей період публіцистику писала російською
- у журналістиці з 1986
- ↑ — біографія на офіційній сторінці авторки у видавництві КСД
- Люко Дашвар: До життя у мене більше запитань, ніж відповідей [ 16 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Glavred, 12 жовтня 2011
- // Офіційний сайт Вікторії Гранецької, 04.05.2012
- біграфія на сайті Херсонської обласної бібліотеки для дітей ім. Дніпрової Чайки
- Люко Дашвар: «Я боялася поповнити лави жінок-письменниць, бо маю до них дуже насторожене ставлення» [ 8 січня 2011 у Wayback Machine.] — Друг читача, 22.02.2009
- Вважаю себе українкою, але не збираюся відмовлятися від російської [ 16 квітня 2013 у Wayback Machine.] // УП Життя, 16 серпня 2010
- Люко ДАШВАР: Коли пишу українською, я ніби відкриваю для себе Україну [ 3 червня 2018 у Wayback Machine.] // День, 15 червня 2012
- Письменниця, твори якої видаються в Україні найбільшими тирадами, розповіла Корреспондент.net про нову книгу [ 3 лютого 2011 у Wayback Machine.] // Корреспондент, 28 липня 2010
- Хабаров Андрій. Люко Дашвар: мати всіх [ 7 січня 2011 у Wayback Machine.] // Дзеркало тижня. — 2010. — № 49.
- Люко Дашвар видала останню книгу з трилогії «Биті Є» // Gazeta.ua, 14 червня 2012
- Репортаж з 20-го Форуму книговидавців у Львові [ 25 вересня 2013 у Wayback Machine.] // ICTV Факти, 16 вересня 2013
- . bookclub.ua/ukr/. 16 жовтня 2015. Архів оригіналу за 3 червня 2018. Процитовано 3 червня 2018.
- . Культурна аґенція i-Pro. 2 лютого 2016. Архів оригіналу за 3 червня 2018. Процитовано 13 квітня 2022.
- // КСД, 2018
- Для успіху потрібні ідея й характер. Люко Дашвар про прототипів героїв своїх романів — Gazeta.ua, 14 липня 2011
- «А чому ви вважаєте, що сучасній українській літературі чогось бракує?» [ 5 червня 2010 у Wayback Machine.] // День, 4 червня 2010
- Псевдо утворене з імен найдорожчих мені людей [ 16 квітня 2013 у Wayback Machine.] — Україна молода, 15.01.2010
- . Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 серпня 2021.