Луї Жуве

Жуль Еже́н Луї́ Жуве́ (фр. Jules Eugène Louis Jouvet; нар. 24 грудня 1887, Крозон, Фіністер Франція — 16 серпня 1951, Париж, Франція) — французький театральний та кіноактор, режисер.

Луї Жуве
фр. Jules Eugène Louis Jouvet
Луї Жуве. Фото 1950
Ім'я при народженні	Жуль Ежен Луї Жуве
Дата народження	24 грудня 1887(1887-12-24)
Місце народження	Крозон, Фіністер, Франція
Дата смерті	16 серпня 1951(1951-08-16) (63 роки)
Місце смерті	Париж, Франція
Поховання	Цвинтар Монмартр :
Громадянство	Франція
Професія	актор, режисер
Роки активності	1922 — 1951
Член у	Q2940550?
IMDb	ID 0431212
Автограф
Нагороди та премії
Офіцер ордена Почесного легіону
Висловлювання у Вікіцитатах Луї Жуве у Вікісховищі

Театр Атеней

Біографія

Луї Жуве народився 24 грудня 1887 році у Крозоні, департамент Фіністер у Франції. Дитинство провів у Бретані. У 14 років втратив батька, виховувався у дядька-аптекаря в Арденнах. З 1904 ріку навчався в Парижі на фармацевта, але увесь вільний час проводив в театрах. Тричі провалювався на іспитах до Вищої консерваторії драматичного мистецтва. У 1913 році разом зі своїм другом Шарлем Дюлленом поступив у трупу театру Жака Копо «Старий голуб'ятник» (фр. Le théâtre du Vieux-Colombier), де працював режисером, декоратором, актором (при цьому він заїкався, але майстерно приховував свою ваду особливою скандувальною вимовою, яка пізніше стала знаменитою).

У 1914-1917 роках Жуве — лікар на фронтах Першої світової війни. У 1922 році почав самостійно працювати в театрі на Єлисейських Полях. У 1923 році з успіхом поставив п'єсу Жуля Ромена «Кнок, або Урочистість медицини». У 1927 році почалася його багаторічна співпраця з письменником Жаном Жироду.

6 липня 1927 року разом з Гастоном Баті, Ш. Дюлленом і Жоржем Пітоєвим Жуве створив режисерський «Картель чотирьох» (проіснував до 1940), метою якого було повернення на сцену поезії театральної вистави і сучасних авторів. У 1930—1932 роках особистим секретарем Жуве був Жан Ануй.

З 1935 року Луї Жуве керував театром «Атеней» (нині цей театр названо на його честь); відмовився від пропозиції очолити «Комеді Франсез». У 1941 році з окупованої Франції він вирушив з трупою до Латинської Америки і повернувся лише наприкінці 1944 року.

У 1950 році Луї Жуве було нагороджено орденом Почесного Легіону. У 1951 році він поставив драму Сартра «Диявол і Господь Бог»; підтримував творчі пошуки Жана-Луї Барро і Жана Вілара.

Особисте життя

З 1912 року Луї Жуве був одружений з Ельзою Коллен, з якою у нього було троє дітей: Жан-Поль, Анн-Марі і Ліза, що стала акторкою (1924—2004). Актор був дбайливим батьком, хорошим сім'янином і одночасно — великим любителем жінок.

Помер Луї Жуве 16 серпня 1951 року від множинного інфаркту на репетиції п'єси Ґрема Ґріна «Сила і слава».

Фільмографія (вибіркова)

Луї Жуве знявся у 32 фільмах, у тому числі у фільмах Анрі-Жоржа Клузо, Жана Ренуара, Марселя Карне, Марка Аллегре, Жульєна Дювів'є.

Рік		Українська назва	Оригінальна назва	Роль
1933	ф	Топаз	Topaze	Альберт Топаз
1933	ф	Кнок, або Торжество медицини	Knock, ou le triomphe de la médecine	Доктор Кнок
1935	ф	Героїчна кермесса	La kermesse héroïque	капелан
1936	ф	Містер Флоу	Mister Flow	Дюрен, містер Флоу
1936	ф	На дні	Les bas-fonds	Барон
1937	ф	Рамунчо	Ramuntcho	Ічуа
1937	ф	Алібі	L'alibi	Комісар Кала́
1937	ф	Віроломство	Forfaiture	Вальфар
1937	ф	Забавна драма	Drôle de drame ou L'étrange aventure du Docteur Molyneux	Арчибальд Сопер
1937	ф	Бальний записник	Un carnet de bal	П'єр Вердьє/Джо
1937	ф	Мадемуазель лікар	Mademoiselle Docteur	Сімоні
1938	ф	Марсельєза	La Marseillaise	Редерер
1938	ф	Північний готель	Hôtel du Nord	мосьє Едмон
1938	ф	Драма в Шанхаї	Le drame de Shanghaï	Авантюрист Іван
1938	ф	Освіта принца	Éducation de prince	Рене
1938	ф	Вхід для артистів	Entrée des artistes	професор Ламбертен
1938	ф	Мальтійський будинок	La maison du Maltais	Россіньйоль
1939	ф	Примарний віз	La charrette fantôme	Жорж
1939	ф	Кінець дня	La fin du jour	Рафаель Сен-Клер
1940	ф	Школа дружин	L'école des femmes
1940	ф	Батько і син	Untel père et fils	П'єр Фроман, Фелікс Фроман
1940	ф	Серенада	Sérénade	барон Гартман
1941	ф	Підступний лис	Volpone	Моска
1946	ф	Повернення кохання	Un revenant	Жан-Жак Саваж
1947	ф	Набережна Орфевр	Quai des Orfèvres	інспектор Антуан
1948	ф	Закохані самотні на світі	Les amoureux sont seuls au monde	Жерар Фав'є
1949	ф	Повернення до життя (новела «Повернення Жана»)	Retour à la vie	Жан Жирар
1949	ф	Між одинадцятою і північчю	Entre onze heures et minuit	інспектор Каррель
1950	ф	Леді Панама	Lady Paname	Гамб'є/Баньоле
1950	ф	Мікетта і її мати	Miquette et sa mère	Моншаблон
1951	ф	Кнок	Knock	Доктор Кнок
1951	ф	Історія кохання	Une histoire d'amour	інспектор Ернест Плонше

Літературні твори

• Réflexions du comédien. — Paris: Librairie théâtrale, 1941 (багаторазово перевидавалася)
• Témoignages sur le théâtre. — Paris: Flammarion, 1952.
• Le comʹedien désincarné. — Paris: Flammarion, 1954.

Література

• Loubier J.-M. Louis Jouvet, le patron. — Paris: Ramsay, 2001.
• Финкельштейн Е. Картель четырёх, французская театральная режиссура между двумя войнами. — Л.: Искусство, 1974.(рос.)

Примітки

1. . Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 31 грудня 2015. 
2. Denis Rolland, Louis Jouvet et le Théâtre de l'Athénée: " Promeneurs " de rêves en guerre de la France au Brésil, L'Harmattan, 2000.
3. Адаптація П'єра Боста

Посилання

• Луї Жуве на сайті AlloCiné (фр.)