«Лускунчик» (рос. «Щелкунчик») — балет Петра Чайковського на дві дії за однойменною казкою Гофмана, (лібрето Маріуса Петіпа).
| Лускунчик | |
|---|---|
| рос. Щелкунчик | |
| Композитор | Чайковський Петро Ілліч |
| Автор лібрето | Маріус Петіпа |
| Джерело сюжету | Історія Лускунчика |
| Рік створення | 1892 |
| Інформація у Вікіданих |
Балет написано на замовлення Дирекції імператорських театрів. Вперше поставлений 6 (18) грудня 1892 року на сцені Маріїнського театру в Петербурзі.
За спогадами брата композитора, Модеста, «успіх нового твору був великим; з шести номерів сюїти п'ять було повторено на одностайну вимогу публіки».
Академік Борис Асаф'єв так охарактеризував балет Чайковського:
На київській сцені балет ставився неодноразово. 1956 року до нього звернувся балетмейстер Вахтанг Вронський, 1972-го постановку «Лускунчика» здійснив Анатолій Шекера, 1986 -- Валерій Ковтун, 2004-го — Віктор Литвинов.
Історія «Лускунчика»
- 1816 - Виходить друком повість-казка Теодора Амадея Гофмана «Лускунчик та Мишачий король», головну героїню якої звати Маріхен.
- 1844 - Олександр Дюма переказує гофманівську казку французькою мовою. Неоготичну філософську історію письменник перетворює на легку та світлу повість про перше кохання, героїню якої називає Марі.
- 1892 - Петро Чайковський пише балет «Лускунчик», лібрето до якого створює Маріус Петіпа - головний балетмейстер Маріїнського театру. Чайковський читав повість-казку Гофмана. Петіпа німецької не знав і знайомився з сюжетом за переказом Дюма. Героїню Петіпа назвав Кларою. І зараз у більшості європейських та американських постановок головна героіня носить ім'я Клара. За сюжетом Клара отримує у подарунок на Різдвяні свята ляльку, яка вміє колоти горіхи. Лялька виявляється зачарованим принцем з міста солодощів. Жителі міста, серед яких Фея Драже та Принц Коклюш, радісно зустрічають Клару з Лускунчиком. Варіацію Феї Драже Петіпа написав для італійської прими Антонієтти Дель-Ера. Чайковський спеціально для цієї варіації на прем'єру балету таємно привіз в Росію новий музичний інструмент — челесту - клавішний металофон, що нагадує невелике піаніно.
- 1934 - Прем'єра «Лускунчика» в Європі, у Лондоні.
- 1935 - У Радянському Союзі «Лускунчик» стає святковою казкою, а ялинка на сцені перетворюється з обов'язкового атрибуту спекталя на повноцінну учасницю дії.
- 1954 - Прем'єра балету у США. "Лускунчик" стає одиним із символів американського Різдва. У Нью-Йорку «Лускунчик» і досі показують 50 разів за сезон. Загалом у США існує близько 150 варіантів постановок балету.
- 1956 - Хореограф Вахтанг Вронський вперше поставив «Лускунчика» у Національній опері України.
- У всьому світі ставлять «Лускунчика», у кожній країні у постановку привносить власні компоненти: у Канаді дія починається з танцю на льоду, у Китаї на сцені з'являються дракони, у Чилі частиною постановки стає бій на шаблях, у Німеччині для постановки створюють найбільшого у світі десятиметрового Лускунчика, у Лондоні ялинку на сцені прикрашають вінтажними іграшками 19 сторіччя.
- 1972 - Балетмейстер Анатолій Шекера представляє в Києві сумну та ліричну версію балету з трагічним адажіо.
- 1986 - Народний артист СРСР Валерій Ковтун ставить у Національній опері України «Лускунчика». Балет і понині йде у театрі у сценографії головного художника Марії Левитської. У Києві з'являється традиція - загадувати бажання під час балету у той момент, коли на сцені виростає велика ялинка.
- 2019 - Трупа Національної опери України на гастроліях в Парижі з тріумфом танцює 16 вистав «Лускунчика».
Дійові особи
- Штальбаум.
- Його дружина.
- Маріанна, племінниця.
- Няня.
- Дросельмаєр.
- Лускунчик, принц.
- Фея Драже.
- принц Коклюш
- Лялька.
- Паяц (блазень).
- Король мишей.
- Кордебалет: гості, родичі, слуги, маски, пажі, квіти, іграшки, солдатики і т. д.
Структура
| ||||
| При проблемах з прослуховуванням гляньте у довідку. |
- Увертюра
- Прикрашання й запалювання ялинки.
- Марш.
- Дитячий галоп і вихід батьків.
- Вихід Дросельмейстера.
- Сцена і танок «Гросфатер».
- Від'їзд гостей.
- Бій. Сцена. Війна іграшок і мишей.
- Ялиновий ліс узимку.
- Вальс сніжинок.
- Палац ласощів Конфитюренбург.
- Прибуття Маші й Лускунчика. Дивертисмент.
- Шоколад: іспанський танець.
- Кава: арабський танець.
- Чай: китайський танець.
- Трепак: російський танець.
- Танець пастушків.
- Мамаша Гигонь і паяци.
- Вальс квітів.
- Танець принца Оршаду й Феї Драже.
- Варіація 1: Тарантела. Варіація танцівника
- Варіація 2: Танець Феї Драже.
- Кода — танцюють всі учасники попередньої сцени.
- Фінальний вальс й апофеоз.
- Апофеоз.
Література і посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лускунчик (балет) |
- Житомирский Д. Балеты П. И. Чайковского. Москва, 1957.
- Опис та mp3 [ 24 грудня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
Примітки
- Максимець, Світлана (30 листопада 2020 року). Магія «Лускунчика»: як весь світ повірив у казку. Процитовано 12 січня 2023 року.