Лукас Білья (ісп. Lucas Biglia, нар. 30 січня 1986, Мерседес) — аргентинський футболіст, півзахисник турецького клубу «Істанбул Башакшехір». Грав за національну збірну Аргентини.
| Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Лукас Родріго Білья | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 30 січня 1986 (37 років) | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Мерседес, Аргентина | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 178 см | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 74 кг | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство | Аргентина | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | |||||||||||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб | «Істанбул Башакшехір» | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Номер | 20 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||
| 1990–1998 1998–2003 | «Естудіантес» (Мерседес) «Аргентинос Хуніорс» | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна** | |||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| * Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||||
| ** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | |||||||||||||||||||||||||||||||
Лукас Білья у Вікісховищі |
Клубна кар'єра ред.
Народився 30 січня 1986 року в місті Мерседес. Вихованець юнацьких команд футбольних клубів «Естудіантес» (Мерседес) та «Аргентинос Хуніорс».
У дорослому футболі дебютував 2003 року виступами за команду клубу «Аргентинос Хуніорс», в якій провів два сезони, взявши участь у 17 матчах чемпіонату.
Протягом 2005—2006 років захищав кольори команди клубу «Індепендьєнте» (Авельянеда).
Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу бельгійського «Андерлехта», до складу якого приєднався 2006 року. Відіграв за команду з Андерлехта наступні сім сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Андерлехта», був основним гравцем команди. За цей час чотири рази виборював титул чемпіона Бельгії.
2013 року перебрався до Італії, ставши на умовах п'ятирічного контракту гравцем римського «Лаціо», якому трансфер аргентинця обійшовся у понад 8 мільйонів євро. Відразу став одним з основних півзахисників у складі «біло-блакитних», протягом наступних чотирьох років відіграв з них у 133 матчах, включаючи 109 ігор Серії A.
Влітку 2017 року аргентинець за суму, що оцінювалася у 17 мільйонів євро, перейшов до іншої італійської команди, «Мілана», з яким уклав трирічну угоду. В новій команді продовжував регулярно виходити на поле, провівши у своєму дебютному сезоні в Мілані 28 ігор чемпіонату Італії. Згодом ігровий час аргентинця у «россонері» скорочувався, і по завершенні контракту гравець залишив команду.
14 вересня 2020 року на правах вільного агента приєднався до турецького клубу «Фатіх Карагюмрюк».
Виступи за збірні ред.
2003 року дебютував у складі юнацької збірної Аргентини, взяв участь у 3 іграх на юнацькому рівні, відзначившись одним забитими голами.
2005 року залучався до складу молодіжної збірної Аргентини. На молодіжному рівні зіграв у 6 офіційних матчах.
2011 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини. Наразі провів у формі головної команди країни 17 матчів.
У складі збірної був учасником домашнього розіграшу Кубка Америки 2011 року, на якому, утім, лише двічі виходив на поле та й то з лави запасних під завісу матчів.
А вже по ходу чемпіонату світу 2014 року став ключовим півзахисником аргентинців, взяв участь у всіх семи іграх команди на турнірі — у перших чотирьох з них виходив на заміну, а, починаючи зі стадії чвертьфіналів, став гравцем стартового складу збірної. Повністю провів на полі зокрема й фінальну гру мундіалю, в якій його збірна лише у додатковий час поступилася німцям, задовільнившись таким чином срібними нагородами турніру.
Згодом брав участь ще у двох Кубках Америки — у 2015 і 2016 роках, на обох турнірах аргентинці також сягнули фіналів, в яких обидва рази зазнали прикрих поразок від збірної Чилі у серіях післяматчевих пенальті після нульових нічиїх в основний і додатковий час. На першому турнірі Білья взяв участь у всіх іграх, а на другому почав виходити на поле вже на стадії плей-оф, на груповому етапі провівши лише половину однієї гри.
У травні 2018 року був включений до заявки збірної на свою другу світову першість — тогорічний чемпіонат світу в Росії, де виходив на поле в одній грі групового етапу.
Статистика виступів ред.
Статистика клубних виступів ред.
Станом на 18 жовтня 2020 року
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
| 2003–04 | «Аргентинос Хуніорс» | ПД | 2 | 0 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 2 | 0 |
| 2004-січ. 2005 | ПД | 15 | 1 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 15 | 1 | |
| Усього за «Аргентинос Хуніорс» | 17 | 1 | - | - | - | - | - | - | 17 | 1 | |||||
| січ.-чер. 2005 | «Індепендьєнте» (Авельянеда) | ПД | 11 | 0 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 11 | 0 |
| 2005–06 | ПД | 38 | 0 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 38 | 0 | |
| Усього за «Індепендьєнте» | 49 | 0 | - | - | - | - | - | - | 49 | 0 | |||||
| 2006–07 | «Андерлехт» | ПЛ | 33 | 1 | КБ | 0 | 0 | ЛЧ | 6 | 0 | СБ | 0 | 0 | 39 | 1 |
| 2007–08 | ПЛ | 38 | 0 | КБ | 0 | 0 | ЛЧ+КУЄФА | 2+10 | 0+0 | СБ | 0 | 0 | 42 | 0 | |
| 2008–09 | ПЛ | 30+2 | 2+0 | КБ | 1 | 0 | ЛЧ | 1 | 1 | СБ | 0 | 0 | 34 | 3 | |
| 2009–10 | ПЛ | 25+9 | 1+0 | КБ | 2 | 1 | ЛЧ+ЛЄ | 3+9 | 0+2 | - | - | - | 48 | 4 | |
| 2010–11 | ПЛ | 21+5 | 0+0 | КБ | 1 | 0 | ЛЧ+ЛЄ | 2+5 | 0+0 | СБ | 1 | 0 | 35 | 0 | |
| 2011–12 | ПЛ | 21+9 | 2+0 | КБ | 1 | 0 | ЛЄ | 7 | 0 | - | - | - | 38 | 2 | |
| 2012–13 | ПЛ | 27+9 | 4+1 | КБ | 4 | 0 | ЛЧ | 10 | 0 | СБ | 1 | 0 | 51 | 5 | |
| Усього за «Андерлехт» | 195+34 | 10+1 | 9 | 1 | 55 | 3 | 2 | 0 | 295 | 15 | |||||
| 2013–14 | «Лаціо» | A | 26 | 2 | КІ | 1 | 0 | ЛЄ | 4 | 0 | СІ | 1 | 0 | 32 | 2 |
| 2014–15 | A | 27 | 3 | КІ | 4 | 1 | - | - | - | - | - | - | 31 | 4 | |
| 2015–16 | A | 27 | 4 | КІ | 2 | 0 | ЛЧ+ЛЄ | 1+5 | 0+1 | СІ | 1 | 0 | 36 | 5 | |
| 2016–17 | A | 29 | 4 | КІ | 5 | 1 | - | - | - | - | - | - | 34 | 5 | |
| Усього за «Лаціо» | 109 | 13 | 12 | 2 | 10 | 1 | 2 | 0 | 133 | 16 | |||||
| 2017–18 | «Мілан» | A | 28 | 1 | КІ | 4 | 0 | ЛЄ | 5 | 0 | - | - | - | 37 | 1 |
| 2018–19 | A | 16 | 1 | КІ | 1 | 0 | ЛЄ | 2 | 0 | СІ | - | - | 19 | 1 | |
| 2019–20 | A | 14 | 0 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | 14 | 0 | |
| Усього за «Мілан» | 58 | 2 | 5 | 0 | 7 | 0 | - | - | 71 | 2 | |||||
| 2020–21 | «Фатіх Карагюмрюк» | СЛ | 3 | 0 | КТ | 0 | 0 | - | - | - | - | 3 | 0 | ||
| Усього за кар'єру | 456 | 28 | 39 | 3 | 72 | 4 | 7 | 0 | 576 | 35 |
Статистика виступів за збірну ред.
Титули і досягнення ред.
- Чемпіон Бельгії (4):
- Володар Кубка Бельгії (1):
- Володар Суперкубка Бельгії (4):
- Чемпіон світу з футболу серед молодіжних команд (U-20) (1): 2005
- Чемпіон Південної Америки (U-17): 2003
- Віце-чемпіон світу: 2014
- Срібний призер Кубка Америки: 2015, 2016
- Переможець Суперкласіко де лас Амерікас: 2017
Примітки ред.
- Матчі за збереження місця у Прімері.
- Включаючи 2 гри за збереження місця у Прімері.
- ↑ Матчі плей-оф.
- ↑ В турнірі за чемпіонський титул.
- ↑ Ігри плей-оф за чемпіонський титул.
- Включаючи 2 гри етапу пле-оф.
- Включаючи 4 гри на етапі плей-оф.
- У попередньому раунді, гра проти «Баєр 04».
Посилання ред.
- на сайті ФІФА (англ.)
- Лукас Білья на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Лукас Білья на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Лукас Білья на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
| Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |