Лондонський мирний договір — мирна угода, підписана 30 травня 1913 року на Лондонській конференції. Договір поклав край Першій Балканській війні.
| Лондонський мирний договір | |
|---|---|
| Тип | мирна угода |
| Підписано | 30 травня 1913 |
| Місце | Лондон |
| Підписанти | Болгарія, Османська імперія, Сербія, Греція, Чорногорія, Італія, Німеччина, Російська Федерація і Австро-Угорщина |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Лондонська конференція відкрилась у грудні 1912 року, одразу після проголошення незалежності Албанії. Військові дії фактично завершились ще 2 грудня 1912 року. Через недоліки Договору в червні 1913 року почалася Друга Балканська війна. Остаточний мир встановлено на умовах Бухарестського договору 12 серпня 1913 року.
Основні пложення Редагувати
За Договором Османська імперія втратила всі європейські володіння, крім Стамбула і невеликої частини Східної Фракії (по лінії Мідія — Енез).
Європейські володіння Османської імперії в основному поділили між собою
- Королівство Греція: частина Македонії та район Салонік,
- Королівство Сербія: частина Македонії та Косово,
- Болгарське царство: Фракія з Егейським узбережжям і частина Македонії.
Під тиском європейських держав Королівство Чорногорія змушена зняти облогу Шкодера. За підтримки «великих держав» встановлена незалежність Албанії в тих межах, які вони для неї визначили. Королівство Сербія не досягла виходу до Адріатичного моря.
Література Редагувати
- Б. М. Гончар. Лондонський мир 1913 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання Редагувати
- Текст угоди [ 6 квітня 2009 у Wayback Machine.](англ.)