Лозуватка Криворізький район У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Лозуватка Лозува тка село в Україні у

48°03′27″ пн. ш. 33°17′44″ сх. д. / 48.05750° пн. ш. 33.29556° сх. д. / 48.05750; 33.29556Координати: 48°03′27″ пн. ш. 33°17′44″ сх. д. / 48.05750° пн. ш. 33.29556° сх. д. / 48.05750; 33.29556

Середня висота
над рівнем моря

84 м

Водойми

р. Інгулець

Відстань до
обласного центру

157 км

Відстань до
районного центру

28 км

Найближча залізнична станція

Грековата

Відстань до
залізничної станції

10 км

Місцева влада

Адреса ради

с. Лозуватка, вул. Миру, 69

Сільський голова

Яценко Віталій Володимирович

Карта

Лозуватка

Мапа

Лозуватка у Вікісховищі

Географія Редагувати

Село Лозуватка розташоване у південно-західній частині Дніпропетровської області на берегах річки Інгулець, у місці, де починається Карачунівське водосховище. Висота над рівнем моря — від 60 (в долині Інгульця) до 110 метрів.

Поруч проходять автомобільна дорога Н23 і залізниця, станція Грековата за 6 км.

Сусідні населені пункти: села Раєво-Олександрівка на півночі, Чкаловка на заході, Мар'янівка на півдні; селище Авангард Криворізької міськради на південному сході.

Історія Редагувати

Дослідник краю 19 ст. архієпископ Феодосій Макаревський називає місцевість де зараз Лозуватка давнішньою старожитною запорозькою маєтністю. У 1765 році за розпорядженням Новоросійської губернської канцелярії переселенцями з Чернігівської губернії з-під Глухова тут було засновано слободу Лозуватка. Після ліквідації Запорізької Січі поселення переведене на становище державної слободи. 1788 року в Лозуватці було 83 двори з населенням 353 мешканці. Селяни займалися хліборобством, а також дрібними промислами. За користування державними землями вони сплачували подушні та оброчні податки, виконували рекрутську повинність.

1816 року Лозуватку переведено на становище військового поселення. Казенною слободою вона знову стала 1857 року.

За даними на 1859 рік у казеному селі Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії налічувалось 510 дворових господарств, у яких мешкало 3 436 осіб (1766 чоловічої статі та 1670 — жіночої), існувала православна Покровська церква, відбувалось 3 ярмарки на рік.

Станом на 1886 рік в селі, центрі Лозуватської волості, проживало 3 938 жителів, 716 дворів, існували православна церква, школа, 3 лавки, відбувалось 3 ярмарки на рік та базари по неділях.

1854 року у Лозуватці відкрито першу школу, яку через відсутність постійного приміщення двічі закривали (1857 і 1866 роки), проте знову відкривали. 1873 року засноване земське училище.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 7477 осіб (3768 чоловічої статі та 3709 — жіночої), з яких 7344 — православної віри.

Лозуватка розташовувалась на вигідному для розвитку торгівлі місці — Криворізько-Єлисаветградському тракті. Завдяки цьому в селі було багато крамниць, де торгували сільськогосподарськими продуктами та виробами місцевих кустарів: гончарів, чинбарів, кравців та інших.

Станом на 1908 рік населення зросло до 8015 осіб (4038 чоловічої статі та 3977 — жіночої), 1686 дворових господарств.

У 1924 році, пробне видобуваня графітової руди здійнювалося трестом «Хімвугілля» по балці Суперечній, що у двох верстах від с. Лозуватка.

Новітня історія Редагувати

10 березня 2022 року росіяни здійнили обстріл аеродрому біля Лозуватки.

Населення Редагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 6783 особи, з яких 3164 чоловіки та 3619 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 6660 осіб.

Мова Редагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	93,43 %
російська	5,87 %
вірменська	0,19 %
молдовська	0,09 %
білоруська	0,07 %
інші	0,35 %

Підприємства Редагувати

У Лозуватці працює птахофабрика, яку було утворено 1965 року. Належить до агроходингу «Авангард». Також діє декілька фермерських господарств.

Інфраструктура Редагувати

дві середні загальноосвітні школи;
два дитячих садки;
музична, образотворча школи;
Криворізька районна бібліотека для дорослих та дитяча бібліотека;
поштове відділення;
відділення Ощадного банку;
відділення «Нової пошти»

Пам'ятники Редагувати

Меморіальний комплекс воїнам Другої Світової війни (збудовано 1976 р. Ревуцькою В. І.)
Пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років (збудовано в 2008 р.)

Зв'язок Редагувати

Послуги фіксовано телефонного зв'язку надає компанія Укртелеком. На території села встановлено три вежі зв'язку мобільних операторів: Київстар, Vodafone Україна та Lifecell. Найпоширенішим оператором є Київстар — ним користується близько 86 % відсотків селян.

Відомі люди Редагувати

Куль Євген Геннадійович (1989—2014), солдат Зброєних сил України, учасник російсько-української війни
Соколовський Денис Михайлович (1984—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, кіборг
«Кузьма Скрябін» — український співак, письменник, телеведучий, продюсер, актор. Лідер гурту «Скрябін»; загинув у ДТП поблизу села.

Примітки Редагувати

. kriv-rn.dp.gov.ua. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 7 червня 2016.
Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 1261) (рос. дореф.)
Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-61)
Списокъ населенныхъ мѣстъ Верхнеднепровскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911 (рос. дореф.)
. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
. database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.
. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 31 березня 2017.
. Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 2 лютого 2015.

Література Редагувати

Кацура Є.І., Кучма А.В. Лозува́тка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.321-332
Божко О. Свято-Покровський храм села Лозуватка // Дні науки історичного факультету: Матеріали VI Міжнародної наукової конференції молодих учених. – Вип. VI: у 8-ми част. / Редкол.: чл.-кор. НАН України, проф. В. Ф. Колесник (голова), доц. О. Ю. Комаренко (заст. голови), І. В. Семеніст (відп. редактор) та ін. – Ч 1. – К., 2013. – С. 4—5.

Джерела Редагувати

Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — С. 321—330.
Сайт Криворізької РДА [ 18 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
Лозуватка. Історія села [ 17 березня 2013 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . kriv-rn.dp.gov.ua. Архів оригіналу за 19 вересня 2016. Процитовано 7 червня 2016.

[2] Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 1261) (рос. дореф.)

[3] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[4] рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-61)

[5] Списокъ населенныхъ мѣстъ Верхнеднепровскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911 (рос. дореф.)

[6] . Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2022.

[населення_1989-7] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[населення_2001-8] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[населення_2001_мова-9] . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019.

[10] . Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 31 березня 2017.

[11] . Архів оригіналу за 5 лютого 2015. Процитовано 2 лютого 2015.