Андрій Митрофанович Лобода (14 (26) червня 1871, Свенцяни — †1 січня 1931, Київ) — фольклорист, літературознавець, етнограф, педагог, історик театру. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв, академік ВУАН (з 1922 року), член-кореспондент Російської АН (1924; з 1925 року — АН СРСР), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1924).
| Андрій Митрофанович Лобода | |
|---|---|
| | |
| Народився | 14 (26) червня 1871 Свенцяни |
| Помер | 1 січня 1931 (59 років) Київ |
| Поховання | |
| Країна | Російська імперія → СРСР |
| Діяльність | науковець |
| Alma mater | Київський університет |
| Галузь | етнографія |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Вчене звання | професор, член-кореспондент |
| Науковий ступінь | доктор наук |
| Науковий керівник | Владимиров Петро Володимирович |
| Членство | НАН України |
Роботи у Вікіджерелах |
Життєпис Редагувати
Народився 14 (26 червня) 1871 року в місті Свенцянах (нині Швянченіс, Литва) в сім'ї дрібного службовця, уродженця Чернігівської губернії. У 1890 р. закінчив Катеринославську класичну гімназію, в 1894 р. — слов'яно-російське відділення історико-філологічного факультету Київського університету. Учень професорів П. Владимирова, М. Дашкевича, Т. Флоринського.
У 1895—1897 роках — професорський стипендіат, а потім приват-доцент Київського університету.
У 1904 р. захистив магістерську дисертацію (присвячена дослідженню російських билин про сватання). Цього ж року зайняв посаду екстраординарного професора Київського університету.
У 1906 р. став одним з ініціаторів повторного відкриття і професором Вищих жіночих курсів у Києві.
Від 1915 року був головним редактором видання «Університетські вісті» (рос. Университетские известия).
Від 1917 р. (після захисту докторської дисертації про шекспіріану в Росії; праця не опублікована) став ординарним професором кафедри російської мови і літератури, пізніше — завідувачем кафедри російської літератури Київського університету.
Від 1921 р. очолював Етнографічну комісію при ВУАН.
13 лютого 1922 р. обраний академіком ВУАН за спеціальністю етнографія, 1923 року — віце-президентом ВУАН (займав цю посаду до 1925 року). Цього ж року очолив секцію літератури Київської науково-дослідницької кафедри мовознавства, став членом Центрального бюро краєзнавства при Російській АН. Тривалий час був секретарем Історичного товариства Нестора-літописця.
У 1924 р. обраний дійсним членом філологічної секції НТШ. 1 грудня цього ж року став членом-кореспондентом Російської АН. У 1925—1930 рр. був засновником і головним редактором часопису «Етнографічний вісник».
У 1927 р. нагороджений Великою золотою медаллю Всесоюзного географічного товариства за значний внесок в українське народознавство, розвиток краєзнавчого руху.
Помер 1 січня 1931 р. і похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 15, ряд 1, місце 15).
Наукова діяльність Редагувати
Опублікував близько 100 наукових праць, основні з них присвячені дослідженням східнослов'янського, переважно російського, героїчного епосу
- (рос.)«Белорусская народная поэзия и русский былинный эпос», 1895;
- (рос.)«Русский богатырский эпос», 1896;
- (рос.)«Русские былины о сватании», 1902.
Присвячені — історії української і російської фольклористики. Серед його доробку — статті про П. Куліша, М. Максимовича, О. Пипіна, В. Антоновича, О. Веселовського.
Підготував 2-ге видання книги М. Драгоманова «Нові українські пісні про громадські справи», ініціював створення та редагував покажчик, укладений О. Ю. Андрієвським, «Бібліографія літератури з українського фольклору» (1930, т. 1). Надавав перевагу історичному методові дослідження, критикував настанови міфологічної школи, намагався вивчати пам'ятки в соціально-історичному і культурно-побутовому контексті.
Примітки Редагувати
- ↑ В. С. Шандра, Д. В. Грузін. Лобода Андрій Митрофанович [ 14 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 251. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Джерела Редагувати
- Академик Андрій Лобода. 1894—1924. Його життєпис і спис наукових праць (З нагоди 30-ліття його науково-літературної діяльности) [ 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Записки Історично-філологічного відділу ВУАН. Книга 4. К., 1924.
- Попов П. М., Академік А. М. Лобода як фольклорист. «Народна творчість та етнографія», 1959, № 2.
- Музиченько С., Андрій Лобода. «Народна творчість та етнографія», 1971, № 3.
- Клименко І. В., Лобода Андрій Митрофанович // Особові архівні фонди Інституту рукопису: Путівник. К., 2002.
- Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла-Мі. — 790 с.
- Перченок Ф. Ф., К истории Академии наук // In memoriam: Исторический сборник памяти Ф. Ф. Перченка, М.—СПб., 1995. (рос.)
- Березовський И. П., Лобода А. М. // Славяноведение в дореволюционной России. М., 1979. (рос.)
- Перетц В. Н., А. М. Лобода (некролог). «Известия АН СССР», 1931, № 5. (рос.)
Посилання Редагувати
- Лобода Андрій [ 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 856. — 1000 екз.
- Шандра В. С., Грузін Д. В., Лобода Андрій Митрофанович [ 7 квітня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Інститут історії України Національної академії наук України»