Лео Вейнер

Лео Вейнер (угор. Weiner Leó, 16 квітня 1885, Будапешт — 14 листопада 1960, Будапешт) — угорський композитор, один з провідних музичних педагогів першої половини ХХ століття. Двічі лауреат державної премії імені Кошута (1950, 1960).

Лео Вейнер
угор. Weiner Leó
Зображення
250px
Основна інформація
Дата народження	16 квітня 1885(1885-04-16)^[…]
Місце народження	Будапешт, Австро-Угорщина
Дата смерті	13 вересня 1960(1960-09-13)^[…] (75 років)
Місце смерті	Будапешт, Угорська Народна Республіка
Поховання	Керепеші :
Громадянство	Угорщина
Віросповідання	юдаїзм
Професія	композитор, педагог
Освіта	Будапештська музична академія
Вчителі	Ганс фон Кесслер
Відомі учні	György Ferenczy^d, Mihály Kuttner^d, Péter Komlós^d, Victor Aitay^d, György Terebesi^d, János Starker^d і Георг Шолті
Інструменти	фортепіано
Мова	угорська
Жанри	класична музика
Нагороди	Премія імені Кошута (1950) Заслужений художник Угорщини^d (1953) Премія імені Кошута (1960) Order of the Red Banner of Labor^d (1955)
Премії	Премія імені Кошута Заслужений артист УНР
Файли у Вікісховищі

Біографія

Перші уроки гри на піаніно отримав від свого брата. Пізніше навчався у Іштвана Томана, закінчив Будапештську музичну академію по класу композиції Ганса фон Кесслера. Ще будучи студентом, за серенаду для оркестру отримав ряд нагород, в тому числі стипендію ім. Ференца Ліста, премії ім. Фолькмана і Еркеля.

З 1908 викладав теоретичні предмети в альма-матер; з 1912 — професор композиції, з 1920 — професор камерної музики, вів клас камерного ансамблю. Викладав також в школі Фодора.

У 1949 пішов на пенсію як почесний професор, продовжуючи викладати до кінця свого життя.

Серед його відомих учнів: Антал Дораті, Андре Гертлер, Петер Комлош, Янош Старкер, Фріц Райнер, Ференц Сабо, Георг Шолто, Дьордь Шебьок, Ласло Халас.

Творчість

У ранніх творах Вейнера можна виявити сліди впливу романтичної музики від Бетховена до Мендельсона, пізніше — французьких імпресіоністів.

У числі найбільш відомих творів Вейнера — сюїта для оркестру «Чонгор і Тюнде» (1903).

Крім того, серед помітних композицій Вейнера: струнні тріо, три струнних квартети, дві скрипкові сонати, п'ять дивертисментів для оркестру, симфонічна поема, а також численні камерні та фортепіанні п'єси.

Нагороди

• У 1950 і 1960 — Премія імені Кошута;
• 1960 — Заслужений артист УНР;
• У Будапешті проводиться Міжнародний конкурс імені Лео Вейнера.

Джерела

• Биография Л. Вейнера [ 16 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Magyar életrajzi lexikon [ 23 січня 2011 у Wayback Machine.]
• Hungaroton [ 21 липня 2011 у Wayback Machine.]

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. Deutsche Nationalbibliothek Record #117749516 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
5. Bayerisches Musiker-Lexikon Online
   d:Track:Q47191
6. Magyarországi felsőoktatási intézmények (1580-1918)