Латир-камінь (рос. Алатырь-камень) — у творах української книжності і східнослов'янських (замовляннях) священний камінь, розташований в Центрі Світу, «всім каменям батько».
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly91cGxvYWQud2lraW1lZGlhLm9yZy93aWtpcGVkaWEvY29tbW9ucy90aHVtYi8zLzM4L0FsYXR5cl9TdG9uZS5qcGcvMjIwcHgtQWxhdHlyX1N0b25lLmpwZw==.jpg)
Дослідження походження лексеми
(В. Войтович) в своїй книзі («Українська міфологія») (2002) зазначає, що це — прадавній символ присутності Бога, що символізує єдність з (божеством) через (жертвоприношення), що це священний «живий камінь», що лежить далеко на сході, у (вирії), а на ньому росте (Дерево життя) (прадерево), а також завжди горить , а під ним — Безсмертя душі людської, яким боги засівають землю. Автор також зазначає, що за (повір'ями) на алатир-камені любить сидіти «красна діва Зоря», на ньому перебуває богиня (Лада), (Перун) зі своїми помічниками — духами весняних гроз, а навесні на камені пробуджується бог-громовик.
Літератор Войтович утотожнює «Алатир, алатир-камінь» з словами «латир», «алтар», «олтар», «волтар», «алатар», («вівтар») незважаючи на те, що в укладеному в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України «Етимологічному словнику української мови» вказується, що рос. алтарь відповідає укр. (вівтар), староцерк.-слов. алътарь, олътарь (від лат. altare), і жодним чином не утотожнюється з «алатиром» чи «алатир-каменем». Слово «алатир», не згадує (Словарь української мови) Бориса Грінченка (1907—1909), (тлумачний словник української мови) укладений колективом співробітників Інституту мовознавства АН УРСР під керівництвом академіка (Білодіда), і «Нарис української міфології» (В. Гнатюка) (Львів, 1918 р.) підготовлений до друку й виданий (Інститутом народознавства НАН України) у Львові в 2000 році. Зазначений «Етимологічний словник» згадує рос. алатр, латырь у гаслі «латир», де порівнює ці слова з незасвідченим *латыгорь, утвореним від *латыгоръ («латиш») і з грец. ήλεκτρον («бурштин»).
(В. Войтович) зазначає, що скіфські чотирикутні вівтарі з (хмизу) й укріпленим зверху мечем були відтворенням («дерева життя») як центру світу, через який проходить світова вісь (меч-(акінак)), а в «Голубиній книзі» Латир-камінь називається «усім каменям батько» і на ньому спочивав Ісус Христос із своїми (дванадцятьма апостолами).
У свою чергу, філолог (В. Галайчук) зазначає, що у жодних текстах замовлянь не фігурує сама назва «світове дерево», а його можна лише ідентифікувати за (топонімікою) та аксесуарами. Під деревом під ним/на ньому/в ньому: камінь Олтар/Алатир, престол, гніздо, дупло (укр.); бел (горюч) камень Алатырь, ракитов куст, рунец, златая чаша, гнездо, уздечка бранная с коня богатырского (рос.).
(О. Афанасьєв), описуючи народні замовляння («Поэтические воззрения славян»), писав: народні замовляння, зберегли так багато найдавніших поетичних висловлювань, що знають міфічний біл-горюч алатир-камінь і ставлять його в тісному, нерозривному зв'язку з (Буяном-островом). Ним же зазначається, що слово алатир, за самою загадковістю своєю, повинно бути досить давнього походження, і треба думати, що воно колись буде розгадано, як по зведенню його до санскритського кореня. Що спроби, зроблені для пояснення цієї назви, досі були незадовільні: Надєждін в алатир-камені підозрював бурштин, а саме слово «алатир» (Алатрі, алабирь, латирь) він визнавав за переробку грец. ήλέχτρον, лат. electrum — «бурштин», навіть попри те, що Алатир-камені, не являють нічого тотожного з грецькими переказами, що стосуються бурштину; російські народні перекази з'єднують з алатирем поняття чудесного «невідомого» каменю, і ніде ні в пам'ятках, ні в обласних (говорах) бурштин не називається цим ім'ям. Вірш про голубину книгу, в одному з багатьох своїх варіантів, говорить: «серед моря синього лежить латирь-камінь»; Надєждін приводив це місце, як вказівку на торгівлю бурштином. Коли Афанасьєв дійшов до написання свого третього тому, то вже писав про походження так: алатир-камінь і грец. ήλέχτρον сягають до санскритського кореня ark (= άλχ) — «блищати, випускати промені» (arkas — «промінь, сонце, кристал, мідь», arkis — «блиск»): ηλέχτωρ — сонце, тобто сяюче, ήλέχ-τρον — блискучий метал (суміш золота і срібла).
В українських замовляннях сокіл і ворон часто сидять на Алатир-камені. Алатир камінь — білий, синій, червоний, чорний, чи просто — різнокольорові камені.
Див. також
- (Бурштиновий шлях)
Примітки
- Войтович Валерій / Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664с.
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: (О. С. Мельничук) (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 1 квітня 2022. Процитовано 7 квітня 2022.
- (Словник української мови): Том перший А-В / Редкол. І. К. Білодід та ін., редактори тому: П. Й. Горецький, А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, Н. І. Швидка — К.:"Наукова думка", 1973
- Володимир Гнатюк. Нарис української міфології / Підготовка та опрацювання тексту, вступна стаття і примітки Романа Кирчіва. — Львів, 2000. — 263 с
- Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: (О. С. Мельничук) (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — .
- В. Галайчук. Функціонально-семантичні особливості (фітонімів) у текстах українських і російських замовлянь // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 1999. —Львів, 1999. —Вип. 27. Українська фольклористика. — С. 87-97.
- Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян (Том 2)
- Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян (Том 1) 1865 − 1869
- Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян (Том 3)
- Українські замовляння [Текст] / Упоряд. М. Н. Москаленко, Авт. передм. та коментаря М. С. Новикова. — К. : Дніпро, 1993. — с. 220-223
Посилання
- Алатир [ 11 березня 2021 у Wayback Machine.] // (Українська мала енциклопедія) : 16 кн. : у 8 т. / проф. (Є. Онацький). — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 18. — 1000 екз.
- (рос.) Алатырь, Латырь [ 30 січня 2012 у Wayback Machine.] // Мифологический словарь / Гл. ред. Е. М. Мелетинский. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — 672 с.
Література для вивчення питання
- В. Даль «О повериях, суевериях и предрассудках русского народа», с.38 [1] [ 16 вересня 2011 у Wayback Machine.].
- М. Грушевський «Історія української літератури», т. 4, кн. 1, с. 225 [2] [ 29 квітня 2017 у Wayback Machine.].
- (К. Сосенко) «Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого Вечора», с. 180, 251—255. [3]
- , (В. Топоров) «Алатырь» [4] [ 8 березня 2012 у Wayback Machine.]
- Українські замовляння [Текст] / Упоряд. М. Н. Москаленко, Авт. передм. та коментаря М. С. Новикова. — К. : Дніпро, 1993. — 309 с. : іл. —
- Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 11.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет