Ларс—Ерік Вільнер Ларссон (швед. Lars-Erik Vilner Larsson; 15 травня 1908, Окарп, лен Мальмегус (сьогодні лен Сконе) — пом. 27 грудня 1986, Гельсінгборг) — шведський композитор.
| Ларс-Ерік Ларссон | |
|---|---|
| швед. Lars-Erik Larsson | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 15 травня 1908[…] |
| Місце народження | Burlövs parishd, комуна Бурлев, Мальмегус (лен), Швеція |
| Дата смерті | 27 грудня 1986 (78 років) |
| Місце смерті | Helsingborgs Maria church parishd, Гельсінборг, Мальмегус (лен), Швеція |
| Поховання | Pålsjö kyrkogårdd |
| Роки активності | з 1926 |
| Громадянство | Швеція |
| Професії | диригент, композитор, музикознавець, викладач університету, музичний педагог, музичний продюсер, органіст |
| Освіта | Королівська стокгольмська вища школа музики |
| Вчителі | Olallo Moralesd і Ernst Ellbergd |
| Відомі учні | Stig Gustav Schönbergd і Ingvar Wieslanderd |
| Інструменти | орган[d] |
| Жанри | опера і симфонія |
| Нагороди |
Біографія Редагувати
У 1924 році склав іспит на органіста. У 1925—1929 рр. навчався в Королівській музичній консерваторії в Стокгольмі у Е. Ельберга (композиція) і О. Моралеса (диригування). У 1930—1931 рр. навчався в Відні у А. Берга і в Лейпцигу в Ф. Ройтера.
З 1931 р. — хормейстер в Королівській опері в Стокгольмі; в 1933—1937 рр. — музичний критик в Лундському щоденнику[sv]. У 1947—1959 рр. — професор композиції Королівської вищої музичної школи в Стокгольмі. У 1961—1965 рр. — директор музики Уппсальського університету. Чимало прем'єр творів Ларсонна відбулось під диригуванням Тура Манна.
У 1937—1954 рр. часто диригував на Шведському радіо.
Творчість Редагувати
Композиторський стиль Л.—Е. Ларссона еклектичний — від пізньої романтики до додекафонії Шенберга, водночас відрізняється чіткістю форм і яскравістю гармонії.
Автор опер, оркестрової, камерної та інструментальної музики. Відомий також роботами для радіо, театру і кіно.
Вибрані твори Редагувати
Опери
- Принцеса Кіпру (швед. Prinsessan av Cypern), тв. 9 (1930—1936) — в 4—х діях; лібрето З. Топеліуса за мотивами Калевали; перше виконання 29 квітня 1937 року в Королівській опері в Стокгольмі, диригент Герберт Сандберг
- В'язниця на Бохусі (швед. Arresten på Bohus), опера—буф (1938—1968), текст А. Хенріксон
Балет
- Лінден (швед. Linden; 1958); перше виконання 30 квітня 1958 в Королівській опері
Для оркестру
- Симфонія № 1 ре мажор, тв. 2 (1927—1928); перше виконання 27 квітня 1929 студентським оркестром Королівської музичної консерваторії в Стокгольмі, диригував автор
- Симфонічний етюд, тв. 5 (1930); прем'єра 6 лютого 1944, оркестр Шведського радіо Радіо, диригент Т. Манн
- Симфонія № 2, тв. 17 (1936—1937); перше виконання 24 листопада 1937 року в Стокгольмському Концертному залі, диригував автор
- Ostinato, з Симфонії № 2, тв. 17 (1936—1937); перше виконання 1 квітня 1939 року на ISCM—фестивалі в Варшаві
- Симфонія № 3, тв. 34 (1944—1945); перше виконання 10 лютого 1946 залі Стокгольмського Концертного суспільства, диригент Т. Манн
- Концертна увертюра № 1, тв. 4 (1929); прем'єра 7 березня 1934 року в Евлі, Евлеборгский оркестр, диригував автор
- Концертна увертюра № 2, тв. 13 (1934); прем'єра 27 грудня 1935 року в Гетеборзі, Гетеборзького оркестр, диригент Т. Манн
- Музика для оркестру (1949); прем'єра 12 січня 1950 на концерті до 25—річчя симфонічного оркестру Мальме, диригент С. Аксельсон
- Святкова музика для оркестру, тв. 22 (1939); перше виконання 6 липня 1939 року на радіо Швеції, диригент Т. Манн
- Дивертисменти для малого оркестру, тв. 15 (1935); прем'єра 18 жовтня 1936 року в Гетеборзі, Гетеборзького оркестр, диригент Т. Манн
- Музика для оркестру, тв. 40 (1949)
- Три оркестрові п'єси, тв. 49 (1960); прем'єра 26 січня 1962 на радіо Швеції, Стокгольмський філармонічний оркестр, диригент С. Ерлінг
- Intrada (1961)
- Оркестрові варіації, тв. 50 (1962); перше виконання 3 березня 1963 на шведському радіо, диригент С. Ерлінг
- Due auguri, тв. 62 (1971); прем'єра 7 вересня 1971, оркестр Шведського радіо, диригент С. Вестерберг
- Barococo, сюїта для оркестру, тв. 64 (1973); прем'єра 13 жовтня 1974 Роо, Хельсінгборг, диригент Уго Андерссон
- Musica permutatio, тв. 66 (1980); прем'єра 27 лютого 1982 Бервальд—холі, симфонічний оркестр шведського радіо, диригент Йоран Нільсон
Для камерного оркестру
- Пасторальна сюїта, тв. 19 (1938); перше виконання 23 травня 1939 року на Шведському радіо
- Лірична фантазія, тв. 54 (1967); перше виконання 10 листопада 1967 симфонічний оркестр Шведського радіо, диригент С. Вестерберг
Для струнного оркестру
- Симфонієта, тв. 10 (1932); прем'єра 14 грудня 1932 року в Гетеборзі, Гетеборзького оркестр, диригент Т. Манн
- Мала серенада, тв. 12 (1934); прем'єра 7 березня 1934 року в Евлі, Евлеборгскій оркестр, диригував автор
- Дві п'єси № 1, Анданте; прем'єра 12 листопада 1944 на шведському радіо, диригував автор
- Адажіо, тв. 48 (1960); прем'єра 3 листопада 1961 на Шведського радіо, Гетеборзького оркестр, диригент С. Екерберг
- Серенада для віолончелі соло, 2—х скрипок та струнного оркестру (1936)
- Пастораль для флейти, кларнета, арфи і невеликий струнного оркестру (1937)
- Сюїта Густава для флейти, клавесина і струнного оркестру, тв. 28 (1943—1944); перше виконання 9 грудня 1944 на шведському радіо, камерний оркестр Шведського радіо, диригував автор
- "Шведська країна", лірична сюїта для малого струнного оркестру, тв. 27 (1941)
Концерти
- Концерт для віолончелі з оркестром, тв. 37 (1947); перше виконання 29 квітня 1948 року на шведському радіо, Гуннар Норбі, диригент Т. Манн
- Концерт для скрипки з оркестром, тв. 42 (1952); прем'єра 11 січня 1953 до шведському радіо, Андре Гертлер, диригент С. Фрікберг
- Концерт для саксофона і струнного оркестру, тв. 42 (1934); присвячений С. Рашеру; перше виконання 27 листопада 1934 року в Норрчепінг, С. Рашер, диригент T. Беннер
- Дванадцять концертіно для різних сольних інструментів і струнного оркестру, тв. 45, № 1—12 (1955—1957)
- № 1 для флейти (1955); прем'єра 27 жовтня 1957 року на шведському радіо, К. Ашац і оркестр радіо Норрчепінг, диригент Г. Блумстедт
- № 2 для гобоя (1955)
- № 3 для кларнета (1957); прем'єра 23 листопада 1957 року на шведському радіо, Т. Янсон і Симфонічний оркестр Шведського радіо, диригент Г. Блумстедт
- № 4 для фагота (1955); прем'єра 10 грудня 1957 року на шведському радіо, Tore Rönnerbäck і оркестр радіо Гетеборга, диригент Г. Штерн
- № 5 для валторни (1955); прем'єра 24 січня 1958 Мальме, В. Ланцкі—Отто, оркестр радіо Мальме, диригент С. Аксельсон
- № 6 для труби (1957); перше виконання 2 лютого 1958 року в Стокгольмі, Göran Åkerstedt, диригент С.—Е. Бек
- № 7 для тромбона (1955); прем'єра 16 лютого 1958 року в Хельсінгборг, Sven E. Svensson і Хельсінгборгскій симфонічний оркестр, диригент Х. фон Ейхвальд
- № 8 для скрипки (1956); прем'єра 13 березня 1958 року в Гетеборзі, Л. Берлін і оркестр Гетеборзького радіо, диригент С. Екерберг
- № 9 для альта (1957); прем'єра 1 березня 1958 року на шведському радіо, B. Appelbom і Симфонічний оркестр Шведського радіо, диригент Т. Манн
- № 10 для віолончелі (1956); перше виконання 7 квітня 1958 Інгезунде (Арвіка), Г. Веккі, диригент Н. Валлін [sv]
- № 11 для контрабаса (1957); перше виконання 25 квітня 1958 Стокгольмі, Торстен Шегрен, диригент С. Петтерссон
- № 12 для фортепіано (1957); прем'єра 18 травня 1958 року на шведському радіо, К. ЛАРЕТ і Симфонічний оркестр Шведського радіо, диригент Г. Блумстедт
Для струнного квартету
- Інтимні мініатюри, тв. 20 (1938); перше виконання 25 жовтня 1940 року в суспільстві експериментальної музики Fylkingen в Стокгольмі
- П'ять ескізів (1956)
- Струнний квартет № 1, тв. 31 (1944); перше виконання 21 листопада 1944 на шведському радіо, Сконе—квартет
- Quartetto alla serenata, тв. 44 (1955); перше виконання 10 червня 1955 на Стокгольмському фестивалі, квартет Кіндель
- Струнний квартет № 3, тв. 65 (1975); перше виконання 24 квітня 1976 Стокгольмі, квартет Saulesco
Для фортепіано
- Літні вечори (швед. Linden; 1926) — 6 п'єс
- Три поеми (1926)
- Дві гуморески (1926)
- 10 двочастних п'єс (1932) — перше додекафонія твір у шведській музиці
- Сонатина № 1, та. 16 (1936); перше виконання 12 квітня 1937 року в Стокгольмі — Максим Шур.
- швед. Croquiser, тв. 38 (1946—1947) — 6 п'єс
- Сонатина № 2, тв. 39 (1947)
- Сонатини, тв. 41 (1950)
- Дванадцять малих п'єс, тв. 47 (1960)
- Сім маленьких фуг і прелюдій в старому стилі, тв. 58 (1969)
- П'єси, тв. 56 (1969)
- П'ять п'єс, тв. 57 (1969)
Пам'ять Редагувати
Ім'я Л.—Е. Ларссона має
- гімназія в Лунді
- один з поїздів регіонального сполучення лена Сконі .
Примітки Редагувати
- Deutsche Nationalbibliothek Record #123722136 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Musikverkets auktoritetsdatabas — 2017.
- ↑ Sveriges dödbok 1860–2017 — Sveriges Släktforskarförbund, 2018.
- http://www.svenskagravar.se/gravsatt/56542006 — Svenskagravar.se.
- (англ.). Naxos Digital Services Ltd. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 7 лютого 2014.
- (швед.). Lars-Erik Larsson-gymnasiet. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 7 лютого 2014.
Посилання Редагувати
- (англ.). Svensk musik. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 7 лютого 2014.
- (англ.). Classical Composers Database. 27 березня 2007. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 7 лютого 2014.
- Schwartz S. (англ.). Classical Net. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 7 лютого 2014.
- . СкорСер. Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 7 лютого 2014. Проігноровано невідомий параметр
|description=(довідка) - Ларс-Эрик Ларссон на сайті IMDb (англ.)
- https://y—lada.livejournal.com/59066.html