www.wikidata.uk-ua.nina.az

Лаврівський Юліан Григорович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лаврівський Юліян Юліа н 1 Григорович Лав

Лаврівський Юліан Григорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лаврівський.

Юліян (Юліа́н) Григорович Лаврі́вський (27 серпня 1819 — 5 травня 1873, Львів) — український галицький суддя, культурний і політичний діяч, народовець, у 1848 — член «Руського Собору» і «Собору руських учених». Його стрийком був о. Іван Лаврівський.

Юліан Григорович Лаврівський
Народився 27 серпня 1819(1819-08-27)
с. Мшана поблизу м. Дукля на Лемківщині
Помер 5 травня 1873(1873-05-05) (53 роки)
м. Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство  Австрійська імперія →  Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність суддя, культурний і політичний діяч,
Відомий завдяки народовець, член «Руського Собору» і «Собору руських учених»
Alma mater ЛНУ імені Івана Франка
Посада посол до Галицького сейму[d]
Конфесія греко-католик
Батько о. Григорій Лаврівський
Родичі о. Іван Лаврівський (стрийко)
У шлюбі з Каміла
Діти Володимир
Нагороди

Життєпис Редагувати

Народився 27 серпня 1819 року в селі Мшана поблизу Дуклі на Лемківщині в сім'ї греко-католицького пароха, почесного каноніка перемиського о. Григорія Лаврівського гербу Сас та його дружини Юстини Пацлавської. Адам Бонецький вказував, що Григорій Лаврівський мав ще п'ятеро дітей (Антіна, о. Івана (парох с. Одрехова), о. Йосифа (парох м. Комарне), Омеляна, о. Діонісія (парох с. Себечів), був сватом когось з митрополитів Сембратовичів. Його стрийком був о. Іван Лаврівський.

Навчався в Перемишлі в цісарсько-королівській гімназії і на філософських студіях, закінчення яких дозволяло вступити до університету. Закінчив правничий факультет Львівського університету, після цього до 1848 року вже працював у крайовому суді у Львові. З 1855 року актуар Самбірського суду, згодом радник Вищого крайового суду.

Один з піонерів українського національного відродження, ініціатор перенесення польської концепції «органічної праці» на український ґрунт.

Засновник і довголітній голова товариства «Руська Бесіда» (1861 р.) і його театру (1864 р.), голова товариства «Просвіта» (1870—1873 роки).

У 1861, 1867 роках Ю. Лаврівський був обраний послом Галицького сейму (від IV курії округу Самбір — Старе Місто — Стара Сіль, входив до складу «Руського клубу»), віцемаршалок, член Крайової управи Галицького сейму (з 1869 р.), заступник члена Крайової управи (1867—1868 роки). 1870 року був обраний послом Галицького сейму від III курії округу Стрий — Сколе, не входив до складу «Руського клубу»), з 1870  був його віцемаршалком.

1869 року в порозумінні з першим маршалком Галицького сейму князем Леоном Людвиком Сапегою (з ним зблизився під час польського повстання 1863 року) та міністром закордонних справ графом Фрідріхом Фердинандом Байстом (основний інспіратор акції, обраним до Галицького сейму Торгово-промисловою палатою Бродів) виступив у Сеймі з резонансною промовою про польсько-українську співпрацю на основі католицької духовности. Сейм обрав спеціяльну комісію в справі польсько-українського порозуміння, але акція зазнала краху на цій сесії; закінчилась скандальним обговоренням рубрики крайового бюджету про 3000 золотих ринських для театру «Руської бесіди». 1870 року Лаврівський Юліан опинився в ізоляції. Прихильник угодовської політики з поляками.

Під час Революції 1848—1849 років в Австрійській імперії належав до «Руського Собору». В 1848 брав участь у роботі Собору Руських Вчених, очолював засідання правничої секції.

Виступав за досягнення українсько-польського компромісу в Галичині, відстоював рівноправ'я українців в усіх сферах суспільно-політичного життя та крайової адміністрації.

Відома фраза Юліана Лаврівського, що

«поляків і українців і смерть сама не розлучає, бо і гроби маєм спільні»

яку він сказав у Галицькому сеймі під час обґрунтування в 1869 році проєкту українсько-польської угоди. Проєкт передбачав — у відповідь на відмову українців від вимоги адміністративного поділу Галичини за національною ознакою (на польську й українську провінції) — надати їм широкі права в галузі адміністрації та освіти. Лаврівський, віцемаршалок крайового сейму, був тоді однією з найвпливовіших постатей української політики в Галичині. Цивілізаційний орієнтир для галицьких і наддніпрянських українців на найближче майбутнє він бачив у польській культурі та організаційних взірцях польського національного руху.

Народовці (українофіли) використовували його впливи у польських і австрійських урядових колах для леґітимації свого місця в політичному спектрі Галичини. Протягом 1870—1873 років очолював культурно-освітнє товариство «Просвіта». Лаврівський, як посол Галицького сейму і голова «Просвіти», активно домагався відкриття кафедри історії України у Львівському університеті, запровадження навчання українською мовою у всіх класах Академічної гімназії у Львові (вдалося реалізувати в 1874), сприяв розповсюдженню українських підручників на Буковині і Закарпатті, та налагодженню культурних зв'язків з Підросійською Україною, дбав про створення при товаристві стипендійних фондів та розвиток благодійної діяльности.

У 1870 році Лаврівський заснував народовецьку газету «Основа», що видавалася у Львові (1870—1872 роки, редактори Т. Леонтович і К. Климкевич).

Переклав на українську мову австрійський цивільний кодекс.

Помер 5 травня 1873 року у Львові майже одночасно із дружиною від запалення легень (за іншими даними — від тифу). Першою померла дружина-полька Каміла Лаврівська (на 46-му році життя) — у неділю 22 квітня (4 травня за н. ст.) 1873 р. Через кілька годин, так і не довідавшись про смерть дружини, Юліан Лаврівський (на 53-му році життя) — у понеділок 23 квітня (5 травня). Похорон відбувся у латинському і греко-католицькому обрядах за участі відомих політичних, церковних і культурних діячів Галичини. Поховали подружжя Лаврівських на Личаківському цвинтарі.

Через кілька десятиліть пам'ять про Лаврівського виявилася непотрібною галицьким русинам, які будували національну ідентичність на відмежуванні від польського простору. Могилу подружжя Лаврівських забули разом із тим, як відходила в минуле ідея українсько-польської єдності.

Намагався в політиці реалізувати досягнуту на рівні власної сім'ї гармонію між українською (греко-католицькою) і польською (римо-католицькою) ідентичностями.

Нагороди: орден Леопольда, папський командорський Хрест святого Григорія Великого.

Сім'я Редагувати

Дружина — Каміля, до шлюбу Малевська (пол. Malewska). Мали шестеро дітей:

Примітки Редагувати

  1. Адам Бонецький не вказав імені Юліан, а назвав його Володимиром → Boniecki A. Ławrowscy h. Sas… — S. 236.
  2. на пам'ятній плиті гробівця на Личаківському кладовищі вказано 1819 р. народження
  3. ↑ Мудрий М. М. Лаврівський Юліан Григорович [ 6 квітня 2017 у Wayback Machine.]… — С. 13.
  4. ↑ Boniecki A. Ławrowscy h. Sas… — S. 236.
  5. ↑ Zdrada J. Ławrowski Julian (1821—1873) [ 7 квітня 2017 у Wayback Machine.]… — S. 282.
  6. ↑ Zdrada J. Ławrowski Julian (1821—1873) [ 7 квітня 2017 у Wayback Machine.]… — S. 283.
  7. Мельник І. 120 років українського «Сокола» [ 6 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Zbruč.
  8. Трофим'як Б, Ханас М. «Сокіл» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 306. — ISBN 978-966-528-279-2.

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Lavrivskij Yuliyan Yulia n 1 Grigorovich Lavri vskij 27 serpnya 1819 2 5 travnya 1873 Lviv ukrayinskij galickij suddya kulturnij i politichnij diyach narodovec u 1848 chlen Ruskogo Soboru i Soboru ruskih uchenih Jogo strijkom buv o Ivan Lavrivskij Yulian Grigorovich LavrivskijNarodivsya 27 serpnya 1819 1819 08 27 s Mshana poblizu m Duklya na LemkivshiniPomer 5 travnya 1873 1873 05 05 53 roki m LvivPohovannya Lichakivskij cvintarGromadyanstvo Avstrijska imperiya Avstro UgorshinaNacionalnist ukrayinecDiyalnist suddya kulturnij i politichnij diyach Vidomij zavdyaki narodovec chlen Ruskogo Soboru i Soboru ruskih uchenih Alma mater LNU imeni Ivana FrankaPosada posol do Galickogo sejmu d Konfesiya greko katolikBatko o Grigorij LavrivskijRodichi o Ivan Lavrivskij strijko U shlyubi z KamilaDiti VolodimirNagorodiVislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Sim ya 2 Primitki 3 Dzherela 4 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiNarodivsya 27 serpnya 1819 roku v seli Mshana poblizu Dukli na Lemkivshini 3 v sim yi greko katolickogo paroha pochesnogo kanonika peremiskogo o Grigoriya Lavrivskogo gerbu Sas ta jogo druzhini Yustini Paclavskoyi Adam Boneckij vkazuvav sho Grigorij Lavrivskij mav she p yatero ditej Antina o Ivana paroh s Odrehova o Josifa paroh m Komarne Omelyana o Dionisiya paroh s Sebechiv buv svatom kogos z mitropolitiv Sembratovichiv 4 Jogo strijkom buv o Ivan Lavrivskij 5 Navchavsya v Peremishli v cisarsko korolivskij gimnaziyi i na filosofskih studiyah zakinchennya yakih dozvolyalo vstupiti do universitetu Zakinchiv pravnichij fakultet Lvivskogo universitetu 3 pislya cogo do 1848 roku vzhe pracyuvav u krajovomu sudi u Lvovi 5 Z 1855 roku aktuar Sambirskogo sudu zgodom radnik Vishogo krajovogo sudu Odin z pioneriv ukrayinskogo nacionalnogo vidrodzhennya iniciator perenesennya polskoyi koncepciyi organichnoyi praci na ukrayinskij grunt Zasnovnik i dovgolitnij golova tovaristva Ruska Besida 1861 r i jogo teatru 1864 r golova tovaristva Prosvita 1870 1873 roki U 1861 1867 rokah Yu Lavrivskij buv obranij poslom Galickogo sejmu vid IV kuriyi okrugu Sambir Stare Misto Stara Sil vhodiv do skladu Ruskogo klubu vicemarshalok chlen Krajovoyi upravi Galickogo sejmu z 1869 r zastupnik chlena Krajovoyi upravi 1867 1868 roki 1870 roku buv obranij poslom Galickogo sejmu vid III kuriyi okrugu Strij Skole ne vhodiv do skladu Ruskogo klubu z 1870 buv jogo vicemarshalkom 1869 roku v porozuminni z pershim marshalkom Galickogo sejmu knyazem Leonom Lyudvikom Sapegoyu z nim zblizivsya pid chas polskogo povstannya 1863 roku ta ministrom zakordonnih sprav grafom Fridrihom Ferdinandom Bajstom osnovnij inspirator akciyi obranim do Galickogo sejmu Torgovo promislovoyu palatoyu Brodiv vistupiv u Sejmi z rezonansnoyu promovoyu pro polsko ukrayinsku spivpracyu na osnovi katolickoyi duhovnosti Sejm obrav speciyalnu komisiyu v spravi polsko ukrayinskogo porozuminnya ale akciya zaznala krahu na cij sesiyi zakinchilas skandalnim obgovorennyam rubriki krajovogo byudzhetu pro 3000 zolotih rinskih dlya teatru Ruskoyi besidi 1870 roku Lavrivskij Yulian opinivsya v izolyaciyi Prihilnik ugodovskoyi politiki z polyakami Pid chas Revolyuciyi 1848 1849 rokiv v Avstrijskij imperiyi nalezhav do Ruskogo Soboru V 1848 brav uchast u roboti Soboru Ruskih Vchenih ocholyuvav zasidannya pravnichoyi sekciyi Vistupav za dosyagnennya ukrayinsko polskogo kompromisu v Galichini vidstoyuvav rivnoprav ya ukrayinciv v usih sferah suspilno politichnogo zhittya ta krajovoyi administraciyi Vidoma fraza Yuliana Lavrivskogo sho polyakiv i ukrayinciv i smert sama ne rozluchaye bo i grobi mayem spilni yaku vin skazav u Galickomu sejmi pid chas obgruntuvannya v 1869 roci proyektu ukrayinsko polskoyi ugodi Proyekt peredbachav u vidpovid na vidmovu ukrayinciv vid vimogi administrativnogo podilu Galichini za nacionalnoyu oznakoyu na polsku j ukrayinsku provinciyi nadati yim shiroki prava v galuzi administraciyi ta osviti Lavrivskij vicemarshalok krajovogo sejmu buv todi odniyeyu z najvplivovishih postatej ukrayinskoyi politiki v Galichini Civilizacijnij oriyentir dlya galickih i naddnipryanskih ukrayinciv na najblizhche majbutnye vin bachiv u polskij kulturi ta organizacijnih vzircyah polskogo nacionalnogo ruhu Narodovci ukrayinofili vikoristovuvali jogo vplivi u polskih i avstrijskih uryadovih kolah dlya legitimaciyi svogo miscya v politichnomu spektri Galichini Protyagom 1870 1873 rokiv ocholyuvav kulturno osvitnye tovaristvo Prosvita Lavrivskij yak posol Galickogo sejmu i golova Prosviti aktivno domagavsya vidkrittya kafedri istoriyi Ukrayini u Lvivskomu universiteti zaprovadzhennya navchannya ukrayinskoyu movoyu u vsih klasah Akademichnoyi gimnaziyi u Lvovi vdalosya realizuvati v 1874 spriyav rozpovsyudzhennyu ukrayinskih pidruchnikiv na Bukovini i Zakarpatti ta nalagodzhennyu kulturnih zv yazkiv z Pidrosijskoyu Ukrayinoyu dbav pro stvorennya pri tovaristvi stipendijnih fondiv ta rozvitok blagodijnoyi diyalnosti U 1870 roci Lavrivskij zasnuvav narodovecku gazetu Osnova sho vidavalasya u Lvovi 1870 1872 roki redaktori T Leontovich i K Klimkevich Pereklav na ukrayinsku movu avstrijskij civilnij kodeks Pomer 5 travnya 1873 roku u Lvovi majzhe odnochasno iz druzhinoyu 6 vid zapalennya legen za inshimi danimi vid tifu Pershoyu pomerla druzhina polka Kamila Lavrivska na 46 mu roci zhittya u nedilyu 22 kvitnya 4 travnya za n st 1873 r Cherez kilka godin tak i ne dovidavshis pro smert druzhini Yulian Lavrivskij na 53 mu roci zhittya u ponedilok 23 kvitnya 5 travnya Pohoron vidbuvsya u latinskomu i greko katolickomu obryadah za uchasti vidomih politichnih cerkovnih i kulturnih diyachiv Galichini Pohovali podruzhzhya Lavrivskih na Lichakivskomu cvintari Cherez kilka desyatilit pam yat pro Lavrivskogo viyavilasya nepotribnoyu galickim rusinam yaki buduvali nacionalnu identichnist na vidmezhuvanni vid polskogo prostoru Mogilu podruzhzhya Lavrivskih zabuli razom iz tim yak vidhodila v minule ideya ukrayinsko polskoyi yednosti Namagavsya v politici realizuvati dosyagnutu na rivni vlasnoyi sim yi garmoniyu mizh ukrayinskoyu greko katolickoyu i polskoyu rimo katolickoyu identichnostyami Nagorodi orden Leopolda papskij komandorskij Hrest svyatogo Grigoriya Velikogo Sim ya Redaguvati Druzhina Kamilya do shlyubu Malevska pol Malewska Mali shestero ditej Volodimir Lavrivskij 6 1850 1934 spravnik vidpovidalnij sekretar 7 zastupnik golovi avtor Statutu ukrayinskogo tovaristva Sokil Vasilya Nagirnogo 8 uryadnik Galickogo namisnictva u Lvovi Kamila druzhina strijskogo advokata Gilyariya 4 Bachinskogo pov yazanogo z narodovcyami 6 Stefaniya druzhina doktora prava Dionisiya 4 Yaminskogo yakij opikuvavsya molodshimi donkami testya 6 Karolya druzhina Ipolita Litvinovicha Yuliya druzhina Bogdana Marinyaka Georgiya druzhina Geronima 4 Pozakovskogo 6 Primitki Redaguvati Adam Boneckij ne vkazav imeni Yulian a nazvav jogo Volodimirom Boniecki A Lawrowscy h Sas S 236 na pam yatnij pliti grobivcya na Lichakivskomu kladovishi vkazano 1819 r narodzhennya a b Mudrij M M Lavrivskij Yulian Grigorovich Arhivovano 6 kvitnya 2017 u Wayback Machine S 13 a b v g Boniecki A Lawrowscy h Sas S 236 a b Zdrada J Lawrowski Julian 1821 1873 Arhivovano 7 kvitnya 2017 u Wayback Machine S 282 a b v g d Zdrada J Lawrowski Julian 1821 1873 Arhivovano 7 kvitnya 2017 u Wayback Machine S 283 Melnik I 120 rokiv ukrayinskogo Sokola Arhivovano 6 kvitnya 2017 u Wayback Machine Zbruc Trofim yak B Hanas M Sokil Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2008 T 3 P Ya S 306 ISBN 978 966 528 279 2 Dzherela RedaguvatiDem yanova I Lavrivskij Yulian Grigorovich Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2005 T 2 K O S 311 ISBN 966 528 199 2 Mudrij M M Lavrivskij Yulian Grigorovich Arhivovano 6 kvitnya 2017 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 13 784 s il ISBN 978 966 00 1028 1 Chornovol I 199 deputativ Galickogo Sejmu Lviv Triada plyus 2010 228 s il Lvivska sotnya ISBN 978 966 486 089 2 Boniecki A Lawrowscy h Sas Herbarz polski wiadomosci historyczno genealogiczne o rodach szlacheckich Warszawa Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno Wydawnicze 1912 Cz 1 T 15 S 235 236 pol Zdrada J Lawrowski Julian 1821 1873 Arhivovano 7 kvitnya 2017 u Wayback Machine Polski Slownik Biograficzny Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk Zaklad Narodowy Imienia Ossolinskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1973 T XVIII zeszyt 7 S 282 283 pol Posilannya RedaguvatiZhittya pislya smerti Arhivovano 7 kvitnya 2012 u Wayback Machine Julian Lawrowski h Sas ID 15 355 37 Arhivovano 7 kvitnya 2017 u Wayback Machine pol Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Lavrivskij Yulian Grigorovich amp oldid 40382685