Кустинська Наталя Миколаївна (рос. Кустинская Наталья Николаевна; нар. 5 квітня 1938, Москва — пом. 13 грудня 2012) — радянська акторка театру та кіно. Заслужена артистка Російської Федерації (1999).
| Кустинська Наталія Миколаївна | |
|---|---|
| рос. Наталья Николаевна Кустинская | |
| | |
| Кадр з фільму «Три плюс два» (1963) | |
| Ім'я при народженні | Кустинская Наталья Николаевна |
| Народилася | 5 квітня 1938 Москва, СРСР |
| Померла | 13 грудня 2012 (74 роки) Москва, Росія |
| Поховання | Кунцевське кладовище |
| Національність | Росіянка |
| Громадянство | СРСР→ Росія |
| Діяльність | актриса |
| Alma mater | музична школа[d] і Всеросійський державний інститут кінематографії (1961) |
| Заклад | Державний театр кіноактора |
| Роки діяльності | 1959–1989 |
| У шлюбі з | Чулюкін Юрій Степанович і Єгоров Борис Борисович |
| Діти | Dmitry Yegorovd |
| IMDb | ID 0476402 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| |
Біографічні відомості Редагувати
Народилася в сім'ї куплетиста-чечіточника та естрадної співачки. Закінчила музичну школу при училищі імені Гнесіних по класу фортепіано, Всесоюзний державний інститут кінематографії (1961, курс Ольги Пижової і Бориса Бібікова). Працювала в Театрі-студії кіноактора. Дебютувала у кіно в 1959 році, виконавши ролі Марусі у фільмі Григорія Рошаля «Ходіння по муках» (фільм 3 «Похмурий ранок»). Знялася більш ніж в 20 кіно- і телевізійних фільмах, в тому числі в популярних комедіях «Три плюс два» (1963) та «Іван Васильович змінює професію» (1973), телесеріалі «Вічний поклик» (1973—1983) за однойменним романом Анатолія Іванова. Працювала актрисою дубляжу.
У 1960-і роки французький журнал Candide включив Кустинську в першу десятку найкрасивіших актрис світу.
Особисте життя Редагувати
Шість разів була заміжня: Перший чоловік (1957—1966) — кінорежисер Юрій Степанович Чулюкин (1929—1987).
Другий чоловік (1968—1970) — співробітник Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР Олег Миколайович Волков (народився. 1940).
Третій чоловік (1970—1989) — космонавт, Герой Радянського Союзу, Борис Борисович Єгоров (1937—1994).
Четвёртий чоловік (1990—2002) — працівник Академії суспільних наук (АСН) при ЦК КПРС, пізніше — доктор економічних наук, професор МДІМВ, Геннадій Борисович Хромушин (1930—2002).
П'ятий чоловік (2004—2009) — Володимир Масленников (помер. 2009).
Шостий чоловік (2010—2012) — Стас Ванін (Кустинський). Розлучення оформлено в суді незадовго до смерті акторки.
У 1970 році, у шлюбі з Олегом Волковим, народила єдиного сина — Дмитра Єгорова (Борис Єгоров — прийомний батько Дмитра; через роки Дмитро змінив вказівку на батьківство). У 2002 році Дмитро помер за нез'ясованих обставин. Ще раніше помер від раку його шестимісячний син, єдиний внук актриси. З 1989 році Наталя Кустинська жила в малогабаритній двокімнатній квартирі в Москві, у Вспольнім провулку, будинок 16. Судячи з вражень журналістів, що відвідували її, актриса, незважаючи на вік та негаразди, відрізнялася веселим, життєрадісним, безжурним характером, очікувала запрошення на кінозйомки. Останнім близьким другом Кустинської був ярославський поет Олексій Філіппов. Разом вони працювали над книгою її спогадів. 24 грудня 2012 у випуску телевізійного ток-шоу «Нехай говорять», присвяченому Наталії Миколаївні, ведучий Андрій Малахов назвав Філіппова останньою любов'ю Кустинської.
Хвороба і смерть Редагувати
Після смерті сина Наталя Кустинська впала в тривалу депресію. Кілька років актриса страждала на остеоартроз, сильно розповніла. У 2010 році після нападу радикуліту впала у ванній і отримала травму хребта. У грудні 2012 року з діагнозом «пневмонія» потрапила в реанімацію Боткінської лікарні в стані діабетичної коми. 10 грудня перенесла інсульт. Померла три дні потому у віці 74 років, не приходячи до тями.
Громадянська панахида, згідно з бажанням актриси, не проводилася — відбулося лише відспівування в храмі Спаса Нерукотворного Образу на Сетуни. 17 грудня 2012 актриса була похована поряд зі своїм сином на Кунцевському кладовищі Москви.
Фільмографія Редагувати
- 1959 — Ходіння по муках Фільм 3 «Похмурий ранок» — Маруся.
- 1960 — Сильніший за ураган — Катя Бєляєва.
- 1960—1961 — Перші випробування — Ядвіся.
- 1961 — Роки дівочі — Настя.
- 1962 — Після весілля — Тоня Малютіна.
- 1962 — Звільнення на берег — Катя Федорова.
- 1963 — Три плюс два — Наталія, кіноактриса.
- 1965 — Сплячий лев — Наталя Цвєткова, кіномеханік кінопересувки.
- 1966 — Королівська регата — Альона, стюардеса.
- 1969 — Десять зим за одне літо — Валентина.
- 1971 — Весняна казка — Олена Прекрасна.
- 1971 — Мандрівний фронт — Віра Турчанінова.
- 1973—1983 — Вічний поклик (серіал) — Поліна Поліпова, дочка Лахновского.
- 1973 — Іван Васильович змінює професію — кіноактриса, подружка режисера Якіна.
- 1974 — Аварія (ТБ) — дивна дама в автомобілі (немає в титрах).
- 1976 — Стажер — Світлана, гід.
- 1978 — Пробивна людина — Ірина.
- 1980 — Мій тато — ідеаліст — Сільва, актриса.
- 1980 — Громадянин Льошка — Наталія Миколаївна, гід групи канадських лісорубів.
- 1981 — Шофер на один рейс (ТБ) — Маша.
- 1982 — Просто жах! — Господиня кота.
- 1989 — Свєтік — мати Віри.
Озвучувала фільми:
- 1955 — Великі маневри — Люсі (роль Бріджит Бардо).
- 1958 — Дівиця Розмарі — Розмарі (роль Наді Тіллер).
- 1967 — Дівчата з Рошфора — Дельфін Гарньє (роль Катрін Деньов).
- 1967 — Сіртакі — Марина (роль Аліки Вуюклакі).
- 1967 — Земля. Море. Вогонь. Небо — Севда (роль Фідан Касимової).
- 1971 — Жив-був поліцейський — Христина (роль Мірей Дарк).
- 1971 — Знімай капелюх, коли цілуєш! — Петра (роль Анґеліки Валлер).
- 1974 — Торговці смертю — Сільвія (роль Сільвії Монті).
- 1977 — Каскадери — Джуді Блейк (роль Кендіс Райалсон) 1977 — Синема.
- 1979 — Викрадення по-американськи (ТБ) 1979 — Хто вкрав Мартинка?
Примітки Редагувати
- VIAF (Virtual International Authority File) — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #130139947 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- (рос.). KM.RU. Архів оригіналу за 16 грудня 2012. Процитовано 13 грудня 2012.
Література Редагувати
- Раззаков Ф. Любимая женщина режиссера Якина // Досье на звезд: Кумиры всех поколений М 1998. — С.630-633. (рос.)