Курман крим Qurman рос до 1944 року Кемельчі 2 в 1944 2023 Красногвардійське 3 селище міського типу з 1957 року в Україн

45°29′41″ пн. ш. 34°17′41″ сх. д. / 45.49472° пн. ш. 34.29472° сх. д. / 45.49472; 34.29472Координати: 45°29′41″ пн. ш. 34°17′41″ сх. д. / 45.49472° пн. ш. 34.29472° сх. д. / 45.49472; 34.29472

Висота над рівнем моря

46 м

Відстань

Найближча залізнична станція:

Урожайна

До обл. центру:

- залізницею:

66 км

- автошляхами:

69,5 км

Селищна влада

Адреса

97000, смт. Красногвардійське, вул. Советська, 3

Голова селищної ради

Козицький Віктор Йосипович

Карта

Курман

Курман у Вікісховищі

Назва Редагувати

Курман з кримськотатарської «польовий стан», друга частина історичної назви «Кемельчі» — це прізвище кримськотатарських мурз, що володіли цими землями за Кримського ханату.

Загальні відомості Редагувати

Храм поблизу автостанції. Красногвардійське. 2015 р.

Мечеть Мекке Джамі у місті Курман, 2020 рік.

Красногвардійське. Школа. 2016 р.

Розташоване в центральній частині степового Криму, за 66 км від Сімферополя. На території селища є залізнична станція Урожайна.

Через Курман проходить автодорога E105 Сімферополь—Харків. Є автостанція приміського сполучення.

Історична назва Курман-Кемельчі, змінена в 1944 року після депортації кримських татар. Селище розташоване на магістральній залізниці Севастополь — Сімферополь — Мелітополь, що зв'язує Крим з континентом.

Динаміка чисельності населення Редагувати

1805 рік — 48 осіб (усі кримські татари)
1926 рік — 811 осіб (617 росіян, 74 євреїв, 61 німець, 24 українця, 8 вірменів, 5 кримських татар, 5 греків).
1939 рік — 1 754 осіб.
1989 рік — 11 574 осіб.
2001 рік — 11 168 осіб.
2006 рік — 10 700 осіб, з яких 58 % — росіяни, 24,9 % — українці, 16,6 % — кримські татари та інші.

Історія Редагувати

До анексії Кримського ханства Російською імперією містечко належало мурзам Кемельчі.

У 1783 році у село за розпорядженням Перекопського справника прибула група чеських колоністів. Перші німецькі поселенці з'явилися у Курмані 1805 року. Це були переселенці з Північної Маравії, які отримали по 20 десятин на душу і почали будувати будинки.

У ХІХ столітті у Курмані оселилися естонці та значна кількість євреїв.

На початку 60-х рр. XIX століття село Курман-Кемельчи входило до складу Перекопського району.

У 1874–1875 поряд з селом була проведена Лозово-севастопольська залізниця, побудована станція. Населений пункт став швидко розростатися.

У 1900 р. тут було відкрите однокласне земське училище.

У 1918 р. встановлена радянська влада.

У 1923 р. Курман-Кемельчи увійшов до складу Джанкойського району, а з 1930 — до складу Біюк-Онларського району.

З 1935 р. селище стало центром новоствореного Тельманського району.

У 1941–1944 рр. селище перебувало під німецькою окупацією.

Селище внесено до переліку населених пунктів, які потрібно перейменувати згідно із законом «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Економіка Редагувати

Основні підприємства: ОАТП «Красноногвардійський маслобойний завод», завод продтоварів, ОАТП «Красногвардійська друкарня», Урожайненський комбінат хлібопродуктів, хлібокомбінат.

Соціальна сфера Редагувати

У селищі працюють дві загальноосвітні школи, професійно-технічне училище; 2 будинки культури, 2 бібліотеки, музична школа, центр дитячої та юнацької творчості, ДЮСШ; центральна районна лікарня, притулок. Є музей, два відділення банку; парк. Діють 3 релігійні общини.

У 1999 році побудована мечеть Мекке Джамі.

Примітки Редагувати

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
Указ Президії ВР РРФСР від 14 грудня 1944 року № 621/6 «Про перейменування районів і районних центрів Кримської АРСР» (рос.)
Постанова Верховної Ради України від 12 травня 2016 року № 1352-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя»
Дорогань, Алексіна; Шевченко, Олександра; Сурган, Олександра; Крим.Реалії (23 травня 2021). Справжні кримські назви, знищені СРСР. Історії топонімів та родин. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 28 вересня 2023.
Красногвардійське: степове селище біля залізниці. Крым.Реалии (укр.). 20 листопада 2020. Процитовано 28 вересня 2023.
. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.
Мечеті Криму: «Мекке Джамі» в Красногвардійському. Крым.Реалии (укр.). 16 жовтня 2019. Процитовано 28 вересня 2023.

Посилання Редагувати

стаття Красногвардійське — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР [ 29 вересня 2013 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)

[2] Указ Президії ВР РРФСР від 14 грудня 1944 року № 621/6 «Про перейменування районів і районних центрів Кримської АРСР» (рос.)

[3] Постанова Верховної Ради України від 12 травня 2016 року № 1352-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя»

[4] Дорогань, Алексіна; Шевченко, Олександра; Сурган, Олександра; Крим.Реалії (23 травня 2021). Справжні кримські назви, знищені СРСР. Історії топонімів та родин. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 28 вересня 2023.

[5] Красногвардійське: степове селище біля залізниці. Крым.Реалии (укр.). 20 листопада 2020. Процитовано 28 вересня 2023.

[6] . Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 15 листопада 2015.

[7] Мечеті Криму: «Мекке Джамі» в Красногвардійському. Крым.Реалии (укр.). 16 жовтня 2019. Процитовано 28 вересня 2023.