www.wikidata.uk-ua.nina.az

Кунігунда Люксембурзька приблизно 980 Люксембург або замок Ґлейберґ поблизу Гіссена 3 1039 монастир Кауфунґен дружина ім

Кунігунда Люксембурзька

Кунігунда Люксембурзька (приблизно 980, Люксембург або замок Ґлейберґ поблизу Гіссена —3 1039, монастир Кауфунґен) — дружина імператора Генріха II (останнього правителя сім'ї Оттонів), після його смерті на короткий час також керувала урядовими справами Священної Римської імперії. Як і її чоловік, вона належить до святих католицької церкви і особливо вшановується у Бамберзі. Крім того, Кунігунда була першою імператрицею після рубежу тисячоліть.

Кунігунда Люксембурзька
Народилася 978
County of Luxembourgd
Померла 3 березня 1039
Kaufungen Abbeyd, Кауфунген, Кассель, Кассель, Гессен, Німеччина
Поховання Бамберзький собор
У лику святий[d]
Медіафайли на Вікісховищі

Життєпис Редагувати

Верхня частина зображення: Христос вінчає Генріха II та Кунігунду. Баварська державна бібліотека

Кунігунда народилася восьмою дитиною графа Люксембурга Зиґфріда I та його дружини Хадвіґи. Загалом у неї було десять братів і сестер: брати герцог Генріх V Баварський, Зиґфрід, Ґізельберт, граф Фрідріх, єпископ Дітріх II, Альберо і сестри Лютґард (дружина Арнульфа Голландського), Єва (дружина графа Ґергарда) ІІІ Мецького), ігуменя Ерментруда та сестра (дружина графа Дітмара), ім'я якої невідоме. ЇЇ дідусь по батькові, а також прадід по батькові залишаються невідомими. У неї була кров Каролінгів через бабусю по батькові. Бабуся, яку також звали Кунігунда, була матір'ю графа Люксембурга Зиґфріда I, дочкою Ерментруда і онукою короля Західної Франконії Людовика II.

Незабаром після 995 року Кунігунда вийшла заміж за герцога Генріха IV Баварського (згодом імператора Генріха II) з баварської лінії Людольфінгів. У шлюбі не було дітей і згідно з переказом, подружжя жило у шлюбній чистоті.

Зображення святого подружжя, XVII століття

1002 року в Падерборні архієпископ Майнца Віллігіз висвятив Кунігунду на королеву. Ця подія стала першою коронацією королеви в німецькій історії, тоді як її попередниці були одразу короновані імператрицями. Ймовірно, вона була помазана і увінчана 10 серпня у день святого Лаврентія, який мав величезне значення для оттонійців з точки зору успіху на війні. Крім того, швидше за все Падеборн був обраний місцем коронації, оскільки він був «однією з найважливіших основ королівського правління у Саксонії».

У 1014 році Кунігунда була коронована на імператрицю папою Бенедиктом VIII разом з чоловіком у Соборі святого Петра в Римі. Більш ранні римо-німецькі королеве не ортимували помазання та коронацію, які у 1002 році отримала Кунігунда. Релігійно-королівська легітимність правителя також застосовувалася і до них.

Для організації архієпархії Бамберга у 1007/1008 роках Кунігунді необхідно було надати своє майно вдови, оскільки місто Бамберг фактично було передано їй чоловіком як шлюбне майно. Немає жодних ознак того, що Кунігунда не підтримала цю благодійну передачу. На обкладинці знаменитого рукопису «Бамберзького апокаліпсису» був напис: «Генріх і Кунігунда приносять вам ці дари» (Henric et Kunigunt haec tibi munera promunt). Частково ці розпорядження були скасовані наступником Генріха — імператором Конрадом II.

Так звана «Коробка св. Кунігунди» (Скандинавія, приблизно 1000 рік). Із скарбниці Бамберзького собору, сьогодні в Баварському національному музеї, Мюнхен

Якщо передача майна Кунігунди на користь Бамберга вже викликала напругу в родині, то відмова Генріха дати її брату Адальберо — пробсту церкви святого Павліна в Трірі — посаду архієпископа Тріра призвела до відкритого конфлікту з братами Дітріхом II, єпископом Мецьким і баварським герцогом Генріхом V. Люксембурзьке повстання було придушене Генріхом.

У квітні 1024 року Кунігунда востаннє бачила Генріха в місті Гослар, про її присутність на смертному ложі в Гроні (сьогодні частина Геттінгена) у червні того ж року невідомо. Під час майже двомісячної вакансії на престол після смерті чоловіка Кунігунда керувала імператорськими справами з допомогою своїх братів Дітріха та Генріха. Вона також керувала клейнодами Священної Римської імперії. Вона передала їх новому королю Конраду II після його коронації. Кунігунда була першою королевою, яка зберегла імперські знаки та передала її новому королю.

З її шлюбу з Генріхом у 1008 році був заснований королівський двір у Касселі, біля якого вона заснувала монастир Кауфунґен. У першу річницю смерті Генріха вона вступила до заснованого нею бенедиктинського монастиря. Відповідно до її біографії, це був символічний вступ до монастиря. Там вона і померла (за найдостовірнішими доказами) 3 березня 1033 року. Ймовірно, її перше поховання було у тамтешній монастирській церкві.

Політичний вплив Редагувати

«а також нашій дорогій жертводавиці Кунігунді» з акта про пожертвування в єпархію Бамберг

Кунігунда виразніше постає незалежною політичною діячкою, ніж її попередниці. Однією з її переваг у порівнянні з імператрицею Феофанією було те, що вона походила з процвітаючого покоління з Верхньої Лотарингії і тому змогла зав'язати багато стосунків ще до свого правління. За допомогою втручання (маючи посаду радниці у королівських справах) та посередництва у політичних конфліктах можна оцінити її участь у імператорському правлінні. Близько третини документів Генріха називає Кунігунду радницею. Вона допомагала своєму чоловікові словом і ділом, наприклад, як представниця короля з питань безпеки кордонів у 1012 та 1016 роках у Саксонії, що є доказом її мужнього бойового духу в походів і битвах. Вона завжди пильно ставилася до імператорських справ та інформувала свого чоловіка про нові ситуації, як свідчить її швидка реакція після смерті архієпископа Вальтгарда, королівського адміністратора в Саксонії.

Завдяки фондам, пожертвам та молитовним товариствам вона забезпечила спогад про своє правління. Під час тривалого процесу вона заснувала бенедиктинський монастир у Кауфунґені поблизу Касселя (за Тітмаром Мерзебурзьким 1017 рік).

Канонізація Редагувати

Кунігунда переходить через розпечене вугілля, розпис на стелі у літньому залі Абатства Корвей
Статуя Кунігунди в Бамберзі

За легендою, Генріх II, який був канонізований у 1146 році — через сто років після його смерті, не міг допустити, щоб його дружина не була вшанована. Згідно з агіографією, доводячи свою невинність щодо заяви про перелюбство перед Божим судом, Кунігунда пройшла по гарячому лемешу (або по гарячому вугіллю) і залишилася неушкодженою. Це розглядалося як ознака її цнотливості та святості.

Кунігунде ходить по розпеченому лемішу, щоб уникнути підозр у подружній невірності (зображено в Бамберзькому соборі)

3 квітня 1200 року папа Інокентій III канонізував Кунігунду. Два примірники свідчення про канонізацію знаходяться з 1992 року в Державному архіві в Бамберзі. Через рік, 9 вересня 1201 року, її кістки були підняті на вівтар у Бамберзькому соборі. Неможливо з'ясувати, чи Кунігунда все-таки похована у Кауфунзі. У 1513 році Тільман Ріменшнайдер закінчив мармурову гробницю у Бамберзькому соборі для двох святих засновників єпископства — Генріха II і Кунігунди, куди у вересні 1513 року були перенесені мощі імператорської пари.

У пізньому середньовіччі у Франконії та особливо в єпархії Бамберг Кунігунда обігнала свого чоловіка як народна свята. Ймовірно, цьому сприяла її марійна репутація «королеви і діви», що відповідала середньовічному ідеалу благочестя. Побожні бамберзівці переконані, що навіть у Другій світовій війні Кунігунда врятувала їх місто від бомбардувань.

Окрім кісток імператриці, з її ім'ям у Бамберзі асоціюються й інші реліквії, зокрема так званий «пояс святої Кунігунди» та «чаша святої Кунігунди».

У 1511 році в Бамберзі з'явилася німецькомовна книга з 18 різьбленнями «Heiligenlebenpaar zu Heinrich und Kunigunde», яку написав монах-бенедиктинець Ноннос Стеттфельдер. По суті це переклад біографії про святу — «Vita Cungegundis» (приблизно 1199 року).

Дні спомину Редагувати

Кунігунда біля високого вівтаря церкви святих Маринуса і Аніана в Ротт-ам-Інн
  • Євангелічна церква: 13 липня у євангельському календарі імен
  • Римо-католицька церква: 3 березня, 13 липня у німецькомовних країнах (крім єпархій Бамберг, Базель, Зальцбург і Фульда)

Вшанування й іконографія Редагувати

Кілька лип, деяким з яких до 1000 років, свідчать про популярність Кунігунди у Франконії, наприклад, у Касберзі (Касберґер Лінде), Грефенберзі, Аубі та у дворі Нюрнберзької фортеці (замінено в 1934 році). Також є липа навпроти Кауфунгенської церкви. У кількох легендах згадується про імператрицю, яка заблукала в лісі. Після її порятунку вона робила пожертви в церкви та каплиці сусіднім громадам.

Джерела Редагувати

Література Редагувати

  • Heinrich Appelt. Kunigunde. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1982, Band 13, S. 296 f. (Digitalisat).
  • Ingrid Baumgärtner (Hrsg.): Kunigunde, eine Kaiserin an der Jahrtausendwende. 2. Auflage. Furore, Kassel 2002, ISBN 3-927327-41-7.

, S. 9–24.

  • Stefanie Dick u. a. (Hrsg.): Kunigunde – consors regni. Vortragsreihe zum tausendjährigen Jubiläum der Krönung Kunigundes in Paderborn. Fink, Paderborn/München 2004, ISBN 3-7705-3923-0 (Rezension).

Digitalisat [ 24 березня 2019 у Wayback Machine.]

  • Klaus Guth: Kaiser Heinrich II. und Kaiserin Kunigunde – das heilige Herrscherpaar. Leben, Legende, Kult und Kunst. 2. Auflage. Imhof, Petersberg 2002, ISBN 3-935590-70-9.

  • Frank G. Hirschmann / Romain Maréchal: Die heilige Kaiserin Kunigunde von Luxemburg, Weyand, Trier 2014, ISBN 978-3-942-429-07-8.
  • Renate Klauser: Der Heinrichs- und Kunigundenkult im mittelalterlichen Bistum Bamberg, Bamberg 1957.
  • Carla Meyer: Die konstruierte Heilige Kaiserin Kunigunde und ihre Darstellung in Quellen des 11. bis 16. Jahrhunderts, in: Bericht des historischen Vereins Bamberg 139 (2003), S. 39–101.
  • Ingrid Münch. Kunigunde. // Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon., Sp. 817–820}}. ()
  • Katharina Schmolke: Das Urkundenwesen der Kaiserin Kunigunde I. 1. Auflage. München 2007, ISBN 978-3-640-22992-5.
  • Markus Schütz: Kunigunde. In: Die Kaiserinnen des Mittelalters, hrsg. von Amalie Fößel[de], Pustet, Regensburg 2011, S. 78–99, ISBN 978-3-7917-2360-0.
  • Stefan Weinfurter[de]: Heinrich II.: (1002—1024). Herrscher am Ende der Zeiten, Darmstadt 2000, ISBN 3-534-14718-9.
  • Matthias Wemhoff (Hrsg.): Kunigunde, empfange die Krone. Bonifatius, Paderborn 2002, ISBN 3-89710-231-5 (Ausstellungskatalog).

Посилання Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Die heilige Kaiserin Kunigunde von Luxemburg (вид. 1). Weyand. 2014. с. 7f. 
  2. Die heilige Kaiserin Kunigunde von Luxemburg (вид. 1). Weyand. 2014. с. 13. 
  3. Die heilige Kaiserin Kunigunde von Luxemburg (вид. 1). Weyand. 2014. с. 17. 
  4. Die heilige Kaiserin Kunigunde von Luxemburg (вид. 1). Weyand. 2014. с. 29. 
  5. Das Urkundenwesen der Kaiserin Kunigunde I. (вид. 1). 2007. с. 25. 
  6. Renate Klauser: Der Heinrichs- und Kunigundenkult im mittelalterlichen Bistum Bamberg, Bamberg 1957.
  7. Verfasserlexikon 2. Aufl. Bd. 9, Sp. 330.
  8. Kunigunde im Ökumenischen Heiligenlexikon [ 28 вересня 2020 у Wayback Machine.].
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Kunigunda Lyuksemburzka priblizno 980 Lyuksemburg abo zamok Glejberg poblizu Gissena 3 1039 monastir Kaufungen druzhina imperatora Genriha II ostannogo pravitelya sim yi Ottoniv pislya jogo smerti na korotkij chas takozh keruvala uryadovimi spravami Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Yak i yiyi cholovik vona nalezhit do svyatih katolickoyi cerkvi i osoblivo vshanovuyetsya u Bamberzi Krim togo Kunigunda bula pershoyu imperatriceyu pislya rubezhu tisyacholit Kunigunda LyuksemburzkaNarodilasya 978 County of LuxembourgdPomerla 3 bereznya 1039 Kaufungen Abbeyd Kaufungen Kassel Kassel Gessen NimechchinaPohovannya Bamberzkij soborU liku svyatij d Mediafajli na Vikishovishi Zmist 1 Zhittyepis 2 Politichnij vpliv 3 Kanonizaciya 4 Dni spominu 5 Vshanuvannya j ikonografiya 6 Dzherela 7 Literatura 8 Posilannya 9 PrimitkiZhittyepis Redaguvati nbsp Verhnya chastina zobrazhennya Hristos vinchaye Genriha II ta Kunigundu Bavarska derzhavna bibliotekaKunigunda narodilasya vosmoyu ditinoyu grafa Lyuksemburga Zigfrida I ta jogo druzhini Hadvigi Zagalom u neyi bulo desyat brativ i sester brati gercog Genrih V Bavarskij Zigfrid Gizelbert graf Fridrih yepiskop Ditrih II Albero i sestri Lyutgard druzhina Arnulfa Gollandskogo Yeva druzhina grafa Gergarda III Meckogo igumenya Ermentruda ta sestra druzhina grafa Ditmara im ya yakoyi nevidome 1 YiYi didus po batkovi a takozh pradid po batkovi zalishayutsya nevidomimi U neyi bula krov Karolingiv cherez babusyu po batkovi Babusya yaku takozh zvali Kunigunda bula matir yu grafa Lyuksemburga Zigfrida I dochkoyu Ermentruda i onukoyu korolya Zahidnoyi Frankoniyi Lyudovika II Nezabarom pislya 995 roku Kunigunda vijshla zamizh za gercoga Genriha IV Bavarskogo zgodom imperatora Genriha II z bavarskoyi liniyi Lyudolfingiv U shlyubi ne bulo ditej i zgidno z perekazom podruzhzhya zhilo u shlyubnij chistoti nbsp Zobrazhennya svyatogo podruzhzhya XVII stolittya1002 roku v Paderborni arhiyepiskop Majnca Villigiz visvyativ Kunigundu na korolevu Cya podiya stala pershoyu koronaciyeyu korolevi v nimeckij istoriyi todi yak yiyi poperednici buli odrazu koronovani imperatricyami Jmovirno vona bula pomazana i uvinchana 10 serpnya u den svyatogo Lavrentiya yakij mav velichezne znachennya dlya ottonijciv z tochki zoru uspihu na vijni Krim togo shvidshe za vse Padeborn buv obranij miscem koronaciyi oskilki vin buv odniyeyu z najvazhlivishih osnov korolivskogo pravlinnya u Saksoniyi 2 U 1014 roci Kunigunda bula koronovana na imperatricyu papoyu Benediktom VIII razom z cholovikom u Sobori svyatogo Petra v Rimi Bilsh ranni rimo nimecki koroleve ne ortimuvali pomazannya ta koronaciyu yaki u 1002 roci otrimala Kunigunda Religijno korolivska legitimnist pravitelya takozh zastosovuvalasya i do nih Dlya organizaciyi arhiyeparhiyi Bamberga u 1007 1008 rokah Kunigundi neobhidno bulo nadati svoye majno vdovi oskilki misto Bamberg faktichno bulo peredano yij cholovikom yak shlyubne majno Nemaye zhodnih oznak togo sho Kunigunda ne pidtrimala cyu blagodijnu peredachu Na obkladinci znamenitogo rukopisu Bamberzkogo apokalipsisu buv napis Genrih i Kunigunda prinosyat vam ci dari Henric et Kunigunt haec tibi munera promunt Chastkovo ci rozporyadzhennya buli skasovani nastupnikom Genriha imperatorom Konradom II nbsp Tak zvana Korobka sv Kunigundi Skandinaviya priblizno 1000 rik Iz skarbnici Bamberzkogo soboru sogodni v Bavarskomu nacionalnomu muzeyi MyunhenYaksho peredacha majna Kunigundi na korist Bamberga vzhe viklikala naprugu v rodini to vidmova Genriha dati yiyi bratu Adalbero probstu cerkvi svyatogo Pavlina v Triri posadu arhiyepiskopa Trira prizvela do vidkritogo konfliktu z bratami Ditrihom II yepiskopom Meckim i bavarskim gercogom Genrihom V Lyuksemburzke povstannya bulo pridushene Genrihom U kvitni 1024 roku Kunigunda vostannye bachila Genriha v misti Goslar pro yiyi prisutnist na smertnomu lozhi v Groni sogodni chastina Gettingena u chervni togo zh roku nevidomo 3 Pid chas majzhe dvomisyachnoyi vakansiyi na prestol pislya smerti cholovika Kunigunda keruvala imperatorskimi spravami z dopomogoyu svoyih brativ Ditriha ta Genriha Vona takozh keruvala klejnodami Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Vona peredala yih novomu korolyu Konradu II pislya jogo koronaciyi Kunigunda bula pershoyu korolevoyu yaka zberegla imperski znaki ta peredala yiyi novomu korolyu 4 Z yiyi shlyubu z Genrihom u 1008 roci buv zasnovanij korolivskij dvir u Kasseli bilya yakogo vona zasnuvala monastir Kaufungen U pershu richnicyu smerti Genriha vona vstupila do zasnovanogo neyu benediktinskogo monastirya Vidpovidno do yiyi biografiyi ce buv simvolichnij vstup do monastirya Tam vona i pomerla za najdostovirnishimi dokazami 3 bereznya 1033 roku Jmovirno yiyi pershe pohovannya bulo u tamteshnij monastirskij cerkvi Politichnij vpliv Redaguvati nbsp a takozh nashij dorogij zhertvodavici Kunigundi z akta pro pozhertvuvannya v yeparhiyu BambergKunigunda viraznishe postaye nezalezhnoyu politichnoyu diyachkoyu nizh yiyi poperednici Odniyeyu z yiyi perevag u porivnyanni z imperatriceyu Feofaniyeyu bulo te sho vona pohodila z procvitayuchogo pokolinnya z Verhnoyi Lotaringiyi i tomu zmogla zav yazati bagato stosunkiv she do svogo pravlinnya 5 Za dopomogoyu vtruchannya mayuchi posadu radnici u korolivskih spravah ta poserednictva u politichnih konfliktah mozhna ociniti yiyi uchast u imperatorskomu pravlinni Blizko tretini dokumentiv Genriha nazivaye Kunigundu radniceyu Vona dopomagala svoyemu cholovikovi slovom i dilom napriklad yak predstavnicya korolya z pitan bezpeki kordoniv u 1012 ta 1016 rokah u Saksoniyi sho ye dokazom yiyi muzhnogo bojovogo duhu v pohodiv i bitvah Vona zavzhdi pilno stavilasya do imperatorskih sprav ta informuvala svogo cholovika pro novi situaciyi yak svidchit yiyi shvidka reakciya pislya smerti arhiyepiskopa Valtgarda korolivskogo administratora v Saksoniyi Zavdyaki fondam pozhertvam ta molitovnim tovaristvam vona zabezpechila spogad pro svoye pravlinnya Pid chas trivalogo procesu vona zasnuvala benediktinskij monastir u Kaufungeni poblizu Kasselya za Titmarom Merzeburzkim 1017 rik Kanonizaciya Redaguvati nbsp Kunigunda perehodit cherez rozpechene vugillya rozpis na steli u litnomu zali Abatstva Korvej nbsp Statuya Kunigundi v BamberziZa legendoyu Genrih II yakij buv kanonizovanij u 1146 roci cherez sto rokiv pislya jogo smerti ne mig dopustiti shob jogo druzhina ne bula vshanovana Zgidno z agiografiyeyu dovodyachi svoyu nevinnist shodo zayavi pro perelyubstvo pered Bozhim sudom Kunigunda projshla po garyachomu lemeshu abo po garyachomu vugillyu i zalishilasya neushkodzhenoyu Ce rozglyadalosya yak oznaka yiyi cnotlivosti ta svyatosti nbsp Kunigunde hodit po rozpechenomu lemishu shob uniknuti pidozr u podruzhnij nevirnosti zobrazheno v Bamberzkomu sobori 3 kvitnya 1200 roku papa Inokentij III kanonizuvav Kunigundu Dva primirniki svidchennya pro kanonizaciyu znahodyatsya z 1992 roku v Derzhavnomu arhivi v Bamberzi Cherez rik 9 veresnya 1201 roku yiyi kistki buli pidnyati na vivtar u Bamberzkomu sobori Nemozhlivo z yasuvati chi Kunigunda vse taki pohovana u Kaufunzi U 1513 roci Tilman Rimenshnajder zakinchiv marmurovu grobnicyu u Bamberzkomu sobori dlya dvoh svyatih zasnovnikiv yepiskopstva Genriha II i Kunigundi kudi u veresni 1513 roku buli pereneseni moshi imperatorskoyi pari U piznomu serednovichchi u Frankoniyi ta osoblivo v yeparhiyi Bamberg Kunigunda obignala svogo cholovika yak narodna svyata 6 Jmovirno comu spriyala yiyi marijna reputaciya korolevi i divi sho vidpovidala serednovichnomu idealu blagochestya Pobozhni bamberzivci perekonani sho navit u Drugij svitovij vijni Kunigunda vryatuvala yih misto vid bombarduvan Okrim kistok imperatrici z yiyi im yam u Bamberzi asociyuyutsya j inshi relikviyi zokrema tak zvanij poyas svyatoyi Kunigundi ta chasha svyatoyi Kunigundi U 1511 roci v Bamberzi z yavilasya nimeckomovna kniga z 18 rizblennyami Heiligenlebenpaar zu Heinrich und Kunigunde yaku napisav monah benediktinec Nonnos Stettfelder Po suti ce pereklad biografiyi pro svyatu Vita Cungegundis priblizno 1199 roku 7 Dni spominu Redaguvati nbsp Kunigunda bilya visokogo vivtarya cerkvi svyatih Marinusa i Aniana v Rott am InnYevangelichna cerkva 13 lipnya u yevangelskomu kalendari imen Rimo katolicka cerkva 3 bereznya 13 lipnya u nimeckomovnih krayinah krim yeparhij Bamberg Bazel Zalcburg i Fulda 8 Vshanuvannya j ikonografiya RedaguvatiKilka lip deyakim z yakih do 1000 rokiv svidchat pro populyarnist Kunigundi u Frankoniyi napriklad u Kasberzi Kasberger Linde Grefenberzi Aubi ta u dvori Nyurnberzkoyi forteci zamineno v 1934 roci Takozh ye lipa navproti Kaufungenskoyi cerkvi U kilkoh legendah zgaduyetsya pro imperatricyu yaka zablukala v lisi Pislya yiyi poryatunku vona robila pozhertvi v cerkvi ta kaplici susidnim gromadam Dzherela RedaguvatiVidacha sertifikativ Kunigundi v MGH ocifrovana Cifrove vidannya Litopisu Titmara Merseburzkogo Arhivovano 10 travnya 2021 u Wayback Machine Thietmar von Merseburg Chronik Ausgewahlte Quellen zur Deutschen Geschichte des Mittelalters Freiherr vom Stein Gedachtnisausgabe Bd 9 Neu ubertragen und erlautert von Werner Trillmich de Wissenschaftliche Buchgesellschaft Darmstadt 1957 mehrere Neuauflagen Literatura RedaguvatiHeinrich Appelt Kunigunde Neue Deutsche Biographie Berlin 1982 Band 13 S 296 f Digitalisat Ingrid Baumgartner Hrsg Kunigunde eine Kaiserin an der Jahrtausendwende 2 Auflage Furore Kassel 2002 ISBN 3 927327 41 7 S 9 24 Stefanie Dick u a Hrsg Kunigunde consors regni Vortragsreihe zum tausendjahrigen Jubilaum der Kronung Kunigundes in Paderborn Fink Paderborn Munchen 2004 ISBN 3 7705 3923 0 Rezension Digitalisat Arhivovano 24 bereznya 2019 u Wayback Machine Klaus Guth Kaiser Heinrich II und Kaiserin Kunigunde das heilige Herrscherpaar Leben Legende Kult und Kunst 2 Auflage Imhof Petersberg 2002 ISBN 3 935590 70 9 Frank G Hirschmann Romain Marechal Die heilige Kaiserin Kunigunde von Luxemburg Weyand Trier 2014 ISBN 978 3 942 429 07 8 Renate Klauser Der Heinrichs und Kunigundenkult im mittelalterlichen Bistum Bamberg Bamberg 1957 Carla Meyer Die konstruierte Heilige Kaiserin Kunigunde und ihre Darstellung in Quellen des 11 bis 16 Jahrhunderts in Bericht des historischen Vereins Bamberg 139 2003 S 39 101 Ingrid Munch Kunigunde Biographisch Bibliographisches Kirchenlexikon Sp 817 820 stattya Katharina Schmolke Das Urkundenwesen der Kaiserin Kunigunde I 1 Auflage Munchen 2007 ISBN 978 3 640 22992 5 Markus Schutz Kunigunde In Die Kaiserinnen des Mittelalters hrsg von Amalie Fossel de Pustet Regensburg 2011 S 78 99 ISBN 978 3 7917 2360 0 Stefan Weinfurter de Heinrich II 1002 1024 Herrscher am Ende der Zeiten Darmstadt 2000 ISBN 3 534 14718 9 Matthias Wemhoff Hrsg Kunigunde empfange die Krone Bonifatius Paderborn 2002 ISBN 3 89710 231 5 Ausstellungskatalog Posilannya RedaguvatiBibliografiya Kunigunda Lyuksemburzka Nimecka nacionalna biblioteka ZeitZeichen 03 03 1033 richnicya smerti imperatrici Kunigundi Arhivovano 21 kvitnya 2019 u Wayback Machine Primitki Redaguvati Die heilige Kaiserin Kunigunde von Luxemburg vid 1 Weyand 2014 s 7f Die heilige Kaiserin Kunigunde von Luxemburg vid 1 Weyand 2014 s 13 Die heilige Kaiserin Kunigunde von Luxemburg vid 1 Weyand 2014 s 17 Die heilige Kaiserin Kunigunde von Luxemburg vid 1 Weyand 2014 s 29 Das Urkundenwesen der Kaiserin Kunigunde I vid 1 2007 s 25 Renate Klauser Der Heinrichs und Kunigundenkult im mittelalterlichen Bistum Bamberg Bamberg 1957 Verfasserlexikon 2 Aufl Bd 9 Sp 330 Kunigunde im Okumenischen Heiligenlexikon Arhivovano 28 veresnya 2020 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Kunigunda Lyuksemburzka amp oldid 39939854