Марія Миколаївна Кузнєцова-Бенуа (1880, Одеса — 25 квітня 1966, Париж) — російська оперна співачка (сопрано) і танцівниця українського походження, солістка Маріїнського театру в 1905 — 1917 роках. Учасниця «Російських сезонів» Сергія Дягілєва.
| Кузнєцова Марія Миколаївна | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 22 липня 1880 |
| Місце народження | Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Дата смерті | 25 квітня 1966 (85 років) |
| Місце смерті | Париж, Франція |
| Громадянство | Російська імперія і Франція |
| Професії | оперна співачка, балерина |
| Вчителі | Тартаков Йоаким Вікторович |
| Співацький голос | сопрано |
| Інструменти | вокал[d] |
| Жанри | класична музика |
| Файли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Марія Кузнєцова — донька відомого художника, академіка Миколи Кузнєцова, племінниця біолога Іллі Мечникова. У першому шлюбі — невістка Альберта Бенуа, у другому — Карепанова, у третьому шлюбі одружена з Альфредом Массне, промисловцем, племінником композитора Жюля Массне, правнучка публіциста і просвітителя Лева Неваховича .
З дитячих років Марія Кузнєцова росла в атмосфері, близькій до мистецтва, в будинку батьків бував Петро Чайковський. Навчалася в балетній школі, потім — співу в Петербурзі, спочатку у італійського педагога Марти, а потім у Іоакима Тартакова. З 1917 року жила у Франції. На оперній сцені дебютувала в 1904 році в Петербурзі (антреприза Олексія Церетелі). У 1905—1915 і в 1916—1917 роках — солістка петербурзького Маріїнського театру . Засновниця Російської приватної опери в Парижі .
Першим шлюбом одружена з Альбертом Альбертовичем Бенуа (1879, Петербург — 1930, Шанхай). Син від цього шлюбу: Бенуа Михайло Альбертович (2 жовтня 1926, Мальзерб) .
Творчість Редагувати
Перша виконавиця партій Февронії в опері Миколи Римського-Корсакова «Сказання про невидимий град Кітеж…» та Клеопатри в однойменній опері Жуля Массне.
Найкращі оперні партії:
- Антоніда («Життя за царя» Миколи Глінки, 23 листопада 1906 року з Іваном Єршовим та Федором Шаляпіним),
- Людмила («Руслан і Людмила» М. Глінки, 7 грудня 1908 і 30 вересня 1911 з Ф. Шаляпіним),
- Ольга («Русалка» Олександра Даргомижського, 18 грудня 1906 з Леонідом Собіновим та Федором Шаляпіним),
- Тамара («Демон» А. Рубінштейна, 30 грудня 1905, 26 січня 1907 і 18 грудня 1909 з Ф. Шаляпіним),
- Тетяна («Євгеній Онєгін» Петра Чайковського),
- Купава («Снігуронька» Миколи Римського-Корсакова),
- Джульєтта («Ромео і Джульєтта» Ш. Гуно),
- Кармен (одноіменна опера Жоржа Бізе, на думку критиків, була однією з найкращих на російській сцені),
- Манон Леско («Манон» Ж. Массне),
- Таїс (одноіменна опера Ж. Массне),
- Віолетта («Травіата» Джузеппе Верді),
- Чіо-Чіо-сан («Чіо-Чіо-сан» / «Мадам Батерфляй» Джакомо Пуччіні),
- Ельза («Лоенгрін» Ріхарда Вагнера).
Марія Кузнєцова багато концертувала. В 1918 році вона виступала разом з Георгієм Поземковським у Швеції. У камерному репертуарі співачки були твори зарубіжних, російських, українських композиторів, романси Петра Чайковського і Сергія Рахманінова, народні пісні.
Була також танцівницею, брала участь в «російських сезонах» Сергія Дягілєва . Епізодично брала участь в балетних виставах: в Петербурзі і Москві, в «Театрі на Єлисейських полях» (1914, балетна пантоміма «Легенда про Йозефа» / «Josephslegende» Ріхарда Штрауса). У 1920-х рр. в Парижі та Лондоні давала вечори іспанських танців (танцювала під власний акомпанемент на кастаньєтах, які проходили з великим успіхом; костюми шила за ескізами Л. Бакста).
Залишивши сцену, оселилася в Барселоні, де вела педагогічну роботу і була музичним радником місцевої опери. Останні роки жила в Парижі.
Примітки Редагувати
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- Roglo — 1997. — 8549233 екз.
- Аквареліст, син архітектора Альберта Миколайовича Бенуа. У 1901—1903 навчався на архітектурному відділенні ІАХ. Брав участь у виставках Товариства російських акварелістів (з 1903). Подорожував до Скандинавії, в Альпи, на російську Північ. З 1917 року в еміграції, з дружиною.
- . Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 3 березня 2019.
Література Редагувати
- П. Кр. М. Н. Кузнецова и Л. Кавальери. — СПб.: изд. М. О. Вольфа, 1910;
- Колосов Н. М. Н. Кузнецова в испанских танцах // Театр и жизнь (Берлин). — 1922. — № 8:
- Старк Э. (Зигфрид). Петербургская опера и её мастера. 1890—1910. — Л.; М., 1940. — С. 54—60;
- Похитонов Д. И. Из прошлого русской оперы. — Л., 1949. — С. 165—166;
- Оссовский А. В. Музыкально-критические статьи. (1894—1912). — Л., 1971. — С. 92, 93, 118;
- Коломийцев В. Статьи и письма. — Л., 1971. — С. 176, 177, 179;
- Гозенпуд А. А. Русский оперный театр между двух революций. 1905—1917. — Л., 1975. — С. 182, 306;
- Стравинский И. Диалоги. — Л.: Музыка. 1971. — С. 62;
- Руденко В. Кузнецова Мария Николаевна // Русское Зарубежье. Золотая книга эмиграции. Первая треть XX века. Энциклопедический биографический словарь. — М.: РОССПЭН, 1997. — С. 317—320;
- Кузнецова А. С. Мария Николаевна Кузнецова. — М.: Музыка, 1962.
Посилання Редагувати
- http://artway.tv/2012/04/vystavka-krasavicy-russkogo-teatra-krasota-bez-photoshop/ [ 15 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Концерт-нарис "М. [ 15 квітня 2014 у Wayback Machine.] Н. [ 15 квітня 2014 у Wayback Machine.] Кузнєцова-Бенуа "циклу М. [ 15 квітня 2014 у Wayback Machine.] Малькова «Корифеї російської оперної сцени». [ 15 квітня 2014 у Wayback Machine.]