Кривда Федот Пилипович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кривда Федо т Пили пович Кри вда 13 березня 192

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кривда.

Федо́т Пили́пович Кри́вда (13 березня 1923(19230313), село Нестерівка, тепер Маньківського району Черкаської області — 28 лютого 1998, Москва) — український радянський воєначальник, генерал армії, командувач 39-ї армії, Південної групи військ. Депутат Верховної Ради СРСР 10-го скликання.

Кривда Федот Пилипович

Народження	13 березня 1923(1923-03-13) Нестерівка, УРСР
Смерть	28 лютого 1998(1998-02-28) (74 роки) Москва
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	СРСР → Росія
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військова академія імені М. В. Фрунзе
Партія	КПРС
Звання	Генерал армії
Війни / битви	Друга світова війна, Моравсько-Остравська операція
Нагороди

Життєпис ред.

Народився в селянській родині. 1941 року закінчив Уманський будівельний технікум.

З 1941 року — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. На фронті з липня 1941 рядовим червоноармійцем на Південному фронті. У вересні 1941 направлений на навчання в Орджонікідзевське військове піхотне училище, закінчив у березні 1942, залишений в училищі. Був командиром взводу, заступником командира, командиром роти курсантів. На фронт потрапив у січні 1945 року — командував стрілецькою ротою на 4-му Українському фронті. Брав участь у Моравсько-Остравській операції. Член ВКП(б) з 1944 року.

Після війни закінчив повний курс військового училища, знову командував ротою в Орджонікідзевському піхотному училищі, потім в Кавказькому суворовському офіцерському училищі.

У 1954 році закінчив Військову академію імені Фрунзе.

З 1955 року служив у Далекосхідному військовому окрузі, командував батальйоном. З вересня 1956 року — командир 231-го мотострілецького полку 40-ї мотострілецької дивізії. З грудня 1959 року — начальник політичного відділу 22-ї мотострілецької дивізії в Далекосхідному військовому окрузі. З грудня 1962 року — командир 22-ї мотострілецької дивізії.

У 1966 році закінчив Військову академію Генерального штабу.

З червня 1966 року — командир 128-ї гвардійської мотострілецької дивізії.

З травня 1968 року — командир 28-го армійського корпусу в Центральній групі військ на території Чехословацької Соціалістичної Республіки.

З травня 1970 року — командувач 39-ї загальновійськової армії Забайкальського військового округу, яка дислокувалася на території Монгольської Народної Республіки.

З квітня 1974 року — 1-й заступник командувача військ Середньоазіатського військового округу.

З грудня 1975 по березень 1979 року — командувач Південної групи військ на території Угорської Народної Республіки.

З березня 1979 року по липень 1982 року — 1-й заступник Головнокомандувача військ Далекого Сходу. Одночасно з 1981 року — радянський військовий радник в Ефіопії.

З липня 1982 року — головний військовий радник при Міністрі національної оборони Соціалістичної Республіки В'єтнам, одночасно йому підпорядковувалися апарати радянських військових радників у Лаосі та Кампучії.

З листопада 1985 року — начальник Вищих офіцерських курсів «Постріл» імені Маршала Радянського Союзу Шапошникова.

З лютого 1987 року — представник Головнокомандувача Об'єднаних збройних сил держав Варшавського договору в Угорщині.

З серпня 1989 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

З січня 1992 року — у відставці, проживав у Москві. З 1996 року — співробітник Інституту військової історії Міністерства оборони Російської Федерації.

Професор; автор книги спогадів «На берегах Меконга». Депутат Верховної Ради СРСР 1979−1984 років.

Похований на Троєкурівському цвинтарі Москви.

Військові звання ред.

Нагороди ред.

орден Леніна
орден Жовтневої Революції
два ордени Червоного Прапора
орден Вітчизняної війни І ст.
орден Вітчизняної війни ІІ ст.
два ордени Червоної Зірки
орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ ст.
медалі СРСР
іноземні ордени і медалі

Література ред.

«На берегах Меконга. Записки військового радника», Кривда Федот Пилипович

Джерело ред.

Українці у світі [ 30 березня 2022 у Wayback Machine.]
(рос.)