| Костиря Іван Сергійович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 13 січня 1932 с. Федорівка, Межівський р-н, Дніпропетровська обл. |
| Помер | 27 серпня 2003 (71 рік) м. Донецьк |
| Поховання | Ново-Ігнатьєвський цвинтар, Донецьк |
| Країна | СРСР Україна |
| Діяльність | прозаїк |
| Мова творів | російська |
| Членство | НСПУ |
| Нагороди | |
| Премії | Літературна премія ім. В. Короленка Премія ім. В. Шутова |
| |
Кости́ря Іва́н Сергі́йович (13 січня 1932, с. Федорівське — 27 серпня 2003, Донецьк) — український письменник, член Національної спілки письменників України, лауреат літературної премії ім. В. Короленка, премії ім. В. Шутова. Заслужений працівник культури України. Писав російською мовою.
Життєпис ред.
Іван Костиря народився 13 січня 1932 року на хуторі Федорівка (тепер — село Федорівське) Межівського району Дніпропетровської області, у родині сільського вчителя. Дитинство і юність провів на Донбасі. Навчався у Дніпропетровській фельдшерській школі, потім — у Київському медичному інституті. Після закінчення інституту повернувся на Донбас, з 1957 по 1965 рік працював у Горлівці дитячим, шкільним лікарем, лікарем швидкої допомоги, а потім — психіатром.
У 1967 році він закінчив Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві. Працював у геологічній експедиції та на арктичному криголамі, літературним співробітником в газетах «Социалистический Донбасс» і «Радянська Донеччина», завідувачем відділу російської прози та поезії в журналі «Донбасс»
В останні роки життя мешкав у Донецьку. Наприкінці 1990-тих намагався перейти на українську мову у своїй творчості: «Намагаюся Перейти на українську мову. Важко… але мушу, маю стати прикладом для молодих. Не хочу, щоб вони повторили мою помилку…».
Помер 27 серпня 2003 року, похований на Ново-Ігнатьєвському кладовищі Донецька.
Творчість ред.
Іван Костиря написав ряд повістей і оповідань для дітей і дорослих: «Капли светятся», «Ненька», «Муравський шлях», «Российский тракт», «У Первого брода», «Хата», «Сторожевой курган», «Меж двух звезд». Його медичне минуле знайшло відображення у повістях «Пора новолуний», «Ночные дежурства», «Детский доктор», «Родословное зеркало», «Врачебная тайна», «Срочный вызов». Написав кілька книг на краєзнавчу тематику: «Думы о Донбассе», «Думы о Диком Поле», «Думы о Донецком Кряже», дитячу науково-фантастичну повість «Сказка о солнечных братьях» та ін. За відображення праці шахтарів у літературі письменник був нагороджений знаком «Шахтарська слава» III й II ступеня. В 1999 році він отримав заохочувальну премію та диплом Фонду нам'яті Олекси Тихого за найкращу публікацію в періодиці матеріалів про Український правозахисний рух в СРСР (стаття «Донбас — колиска правозахисників і патріотів України»).
Нагороди ред.
- Почесний знак «Шахтарська слава» III та II ступеня
- Грамота Президіума Верховної Ради УРСР
- Заслужений працівник культури України
- Літературна премія ім. В. Короленка
- Премія ім. В. Шутова
- Заохочувальна премію та диплом Фонду нам'яті Олекси Тихого
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 17 квітня 2019.
Джерела ред.
- Календар знаменних і пам'ятних дат Донецької області. 2012 рік [Текст] / Донец. облдержадмін., упр. культури і туризму, Донец. обл. універс. наук. б-ка ім. Н. К. Крупської; уклад. І. В. Гайдишева; ред. Т. С. Литвин; наук. ред. Н. П. Авдєєнко, Н. В. Петренко; відп. за вип. Л. О. Новакова, засл. працівник культури України. — Донецьк: Сх. вид. дім, 2011. — 113 с.
- «Мої корені на Донецькій землі»: 70 років від дня народження Івана Сергійовича Костирі (1932) // Календар знаменних і пам'ятних дат Донецької області. 2002 рік. — Донецьк, 2002. — С. 34-37.
- Костыря Иван Сергеевич [ 29 вересня 2012 у Wayback Machine.]
- І. С. Костиря у Великій біографічній енциклопедії [ 11 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- Костыря Иван Сергеевич [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]