Космологія в юдаїзмі — в філософії і богослов'ї юдаїзму знаходять відображення різні світоглядні проблеми, пов'язані з космологією (наукою про властивості та еволюцію світобудови) на різних етапах розвитку цієї науки. Еволюція поглядів юдеїв на будову Всесвіту простежується з Біблійного періоду через Талмуд і середньовічних філософів, таких як Маймонід, особливо в рамках вироблення ставлення до вчення Аристотеля. У перехідний період до нового часу становить інтерес загалом позитивне ставлення єврейських учених до системи Коперника.
Вступ ред.
Найпопулярніший список догматів віри Маймоніда не містить вказівок про правильний погляд на будову Всесвіту, хоча сам Маймонід включає опис будови світу у свій кодекс «Мішне Тора». У зв'язку з цим багато разів ставилося питання, як саме треба розуміти опис створення і будови світу в Біблії, наскільки можна застосовувати алегоричний підхід до Писання і як узгодити біблійне оповідання та наукові уявлення.
Біблійний період ред.
Створення світу за Книгою Буття насамперед підкреслює космогонічний аспект — увесь Світ виник частинами протягом певного періоду часу, починаючи з неба, землі та світла і закінчуючи людиною. Біблія, на відміну від інших стародавніх оповідей, не знає теогонії, тобто не нічого не говорить про походження самого Бога — Бог існував завжди, і з Його волі виник світ (Бут. 1). Щоправда, багато дослідників вбачають у Старому Завіті ознаки генотеїзму, оскільки в численних уривках боги виступають як цілком реальні істоти (Вихід 12:12; 15:11; Псалом 81(82):1 і под.). На це вказує також і множинна форма Божого імені Елогім.
Серед створених у першому розділі Книги Буття речей — небесна твердь (івр. «raki'a», רקיע, Бут 1:6), що розділяє нижні і верхні води (Бут. 1:7), а також небесні тіла, які встановлені на небесній тверді (Бут 1:14). Світила покликані стати знаками, часами, днями і роками, під чим, імовірно, мається на увазі поняття про денний і річний цикл небесних тіл. Хоча «твердь» (івр. «raki'a», רקיע, Бут 1:6,7,15,20) названа небесами, питання, чи є якась відмінність між цими поняттями, все одно поставало. Багато традиційних коментаторів до нового часу розуміли івр. «raki'a» רקיע як тверду сферу, яка, можливо, і не збігається з небом, але про цьому входить до структури небес. Це, наприклад, такі мудреці, як Раші, Нахманід і Абрабанель.
Деякі інші класичні коментатори Тори проводили відмінність між «raki'a» і твердими небесами, хоча і не сумнівалися в існуванні останніх. Так, Ібн Езра (1089-1164) і раббі Давид Кімхі (1160-1235) стверджували, що «raki'a» — це івр. «avir», אויר (повітря, простір між нижньою водою в морях і верхньої водою). Полеміку щодо тлумачення небес і тверді підсумував традиційний коментатор Малбім у XIX столітті: «Коментатори будували замки на павутині, тому що думали, що зірки містяться на твердому небі, але тепер ми знаємо, що вони містяться в етері».
Небо описується в Біблії як намет над кругом землі (Іс. 40:22 ). У цьому місці вжито слово івр. «khug», חוג, яке, швидше за все, означає «коло», а не «куля». Від цього ж кореня походить інструмент теслі івр. «mekhuga», מחוגה для виготовлення круглих предметів в Іс. 40:22. Небосхил підтримується колонами (Йов. 26:11), у ньому можуть відчинитися вікна (Бут. 7:11) , по ньому рухаються світила, як у Книзі Єгошуа (Ісуса Навина), де він зупинив місяць і сонце (Іс. Нав. 10:12-14).
Примітки ред.
- . First Things (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 6 листопада 2019.
- Малбім до Бут. 1:7.