www.wikidata.uk-ua.nina.az

Королівство Конго Wene wa Kongo або Kongo dya Ntotila 1395 1914Прапор ГербКонго історичні кордони на картіСтолиця Мбанза

Королівство Конго

Wene wa Kongo,
або Kongo dya Ntotila
Королівство Конго
1395 – 1914
Прапор Герб
Конго: історичні кордони на карті
Королівство Конго
Столиця Мбанза-Конго (сучасна Ангола);
Релігії християнство з місцевими особливостями
Форма правління монархія
Президент
 - 1390-ті Лукені Луа Німі (перший)
 - 1911-1914 Мануель III (останній)
Історія
 - Засновано 1395
 - Ліквідовано 1914
Площа
 - 1650 129 400 км2
Населення
 - 1650 509 250 осіб
     Густота 3,9 осіб/км² 
Валюта раковини нзімбу
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Королівство Конго
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Конго.
Аудієнція португальських послів у маніконго
Маніконго Жуан I

Ко́нго (кон. Kongo dya Ntotila або Wene wa Kongo; порт. Reino do Congo) — стародавня держава в нижній течії річки Конго на території сучасних Демократичної Республіки Конго та Анголи в XIII-XIX століттях. Етнічну основу країни складав народ конго.

Передумовою створення єдиної держави було заснування в межах розселення народу конго 6 князівств. Легенди пов'язують їх об'єднання з переселенням на південний берег річки Конго загону воїнів на чолі з Нтіну Вене та завоюванням ним князівства Нсунді (XIII століття). Пізніше були підкорені й інші князівства, які і склали основу держави. Владу Нтіну Вене визнали також правителі невеликих північних державних утворень, близьких етнічно до конго — Каконго, Нгойо, Лоанго, а також держава Ндонго.

У XIV-XV століттях об'єднання тимчасово розпадалось. 1390 року маніконго Лукені Луа Німі завоював державу Мвене Кабунга, яке лежало на горі на південь від нього. На новому місці він заснував свою столицю - Мбанза Конго.

У час найбільшої могутності (XV-XVI століття) Конго займало просторий регіон, обмежений з півночі річкою Конго (частина провінції Нсунді знаходилась на північному березі), з півдня — річкою Данде, із заходу — узбережжям Атлантичного океану, на сході кордони проходили приблизно по меридіану, що перетинає східний берег Малебо.

Згідно з португальськими джерелами, в XV–XVI століттях Конго знаходилось у стані розквіту. Державу очолював правитель, який мав титул маніконго. Феодальні відносини, що складались, переплітались з інститутами домашнього рабства. Високого рівня розвитку досягли сільське господарство, ремесла, торгівля. Існували власність верховного правителя на землю, експлуатація податного населення у формі податі та «царської барщини». З приходом у Конго португальців у 1482 році, їм вдалось привернути до християнства групу вищої знаті та маніконго Нзінгу а Нкуву. Слідом за цим почались обряди масового хрещення, часто насильницькі, всього народу. Одночасно державу спустошувала работоргівля.

З приходом до влади Афонсу І Мвемба Нзінга (1506–1543) Конго стало ареною активної діяльності європейських авантюристів та християнських місіонерів. Внук Афонсу І — Діогу Нкмубі Мпуді а Нзінга (1545–1561) вигнав із країни всіх європейців. У 1560-х роках загострились стосунки з племенами мундеквете на північному сході країни, що призвело до затяжної на довгі роки війни з ними. У 1568 році до Конго вторгнулись яга із країни Лунда, які пограбували країну та повністю зруйнували її столицю — Мбанза-Конго. Маніконго Алвару І (1568–1587) звернувся за допомогою до португальської влади Ндонго. Яга були вигнані, але Конго потрапило у васальну залежність від португальців. Для зміцнення свого положення маніконго Алвару ІІ (1587–1614) намагався встановити відносини із суперниками португальців — голландцями.

У 1570-х роках пройшло повстання Мбула Матаді. Одна за одною відокремлювались провінції. Загострились соціальні протиріччя, які переросли на початку XVIII століття в широкий народний рух у формі християнської єресі — антоніанська єресь. Рух антоніанців було подавлено знаттю конго за допомогою португальців. У роки правління Педру V Елелу (1859–1891) територія держави скоротилась до площі центральної провінції — Мпемба. Після розділу тропічної Африки в кінці XIX століття між європейськими державами більша частина Конго відійшла до складу португальської Анголи, інша — до складу Бельгійського Конго.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Thornton, John (1977). Demography and History in the Kingdom of Kongo, 1550-1750. The Journal of African History, Vol. 18, No. 4. с. 526. 
  2. Schemmel, B. (2008). . Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 24 січня 2008. 
  3. Thornton, John; Linda M. Heywood (2007). Central Africans, Atlantic Creoles, and the Foundation of the Americas, 1585–1660. New York: Cambridge University Press. с. 57. ISBN 978-0-521-77065-1. 

Література Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Wene wa Kongo abo Kongo dya Ntotila Korolivstvo Kongo1395 1914Prapor GerbKongo istorichni kordoni na kartiKorolivstvo KongoStolicya Mbanza Kongo suchasna Angola Religiyi hristiyanstvo z miscevimi osoblivostyamiForma pravlinnya monarhiyaPrezident 1390 ti Lukeni Lua Nimi pershij 1911 1914 Manuel III ostannij Istoriya Zasnovano 1395 Likvidovano 1914Plosha 1650 1 129 400 km2Naselennya 1650 1 509 250 osib Gustota 3 9 osib km Valyuta rakovini nzimbuVikishovishe maye multimedijni daniza temoyu Korolivstvo KongoU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Kongo Audiyenciya portugalskih posliv u manikongoManikongo Zhuan IKo ngo kon Kongo dya Ntotila 2 abo Wene wa Kongo 3 port Reino do Congo starodavnya derzhava v nizhnij techiyi richki Kongo na teritoriyi suchasnih Demokratichnoyi Respubliki Kongo ta Angoli v XIII XIX stolittyah Etnichnu osnovu krayini skladav narod kongo Peredumovoyu stvorennya yedinoyi derzhavi bulo zasnuvannya v mezhah rozselennya narodu kongo 6 knyazivstv Legendi pov yazuyut yih ob yednannya z pereselennyam na pivdennij bereg richki Kongo zagonu voyiniv na choli z Ntinu Vene ta zavoyuvannyam nim knyazivstva Nsundi XIII stolittya Piznishe buli pidkoreni j inshi knyazivstva yaki i sklali osnovu derzhavi Vladu Ntinu Vene viznali takozh praviteli nevelikih pivnichnih derzhavnih utvoren blizkih etnichno do kongo Kakongo Ngojo Loango a takozh derzhava Ndongo U XIV XV stolittyah ob yednannya timchasovo rozpadalos 1390 roku manikongo Lukeni Lua Nimi zavoyuvav derzhavu Mvene Kabunga yake lezhalo na gori na pivden vid nogo Na novomu misci vin zasnuvav svoyu stolicyu Mbanza Kongo U chas najbilshoyi mogutnosti XV XVI stolittya Kongo zajmalo prostorij region obmezhenij z pivnochi richkoyu Kongo chastina provinciyi Nsundi znahodilas na pivnichnomu berezi z pivdnya richkoyu Dande iz zahodu uzberezhzhyam Atlantichnogo okeanu na shodi kordoni prohodili priblizno po meridianu sho peretinaye shidnij bereg Malebo Zgidno z portugalskimi dzherelami v XV XVI stolittyah Kongo znahodilos u stani rozkvitu Derzhavu ocholyuvav pravitel yakij mav titul manikongo Feodalni vidnosini sho skladalis pereplitalis z institutami domashnogo rabstva Visokogo rivnya rozvitku dosyagli silske gospodarstvo remesla torgivlya Isnuvali vlasnist verhovnogo pravitelya na zemlyu ekspluataciya podatnogo naselennya u formi podati ta carskoyi barshini Z prihodom u Kongo portugalciv u 1482 roci yim vdalos privernuti do hristiyanstva grupu vishoyi znati ta manikongo Nzingu a Nkuvu Slidom za cim pochalis obryadi masovogo hreshennya chasto nasilnicki vsogo narodu Odnochasno derzhavu spustoshuvala rabotorgivlya Z prihodom do vladi Afonsu I Mvemba Nzinga 1506 1543 Kongo stalo arenoyu aktivnoyi diyalnosti yevropejskih avantyuristiv ta hristiyanskih misioneriv Vnuk Afonsu I Diogu Nkmubi Mpudi a Nzinga 1545 1561 vignav iz krayini vsih yevropejciv U 1560 h rokah zagostrilis stosunki z plemenami mundekvete na pivnichnomu shodi krayini sho prizvelo do zatyazhnoyi na dovgi roki vijni z nimi U 1568 roci do Kongo vtorgnulis yaga iz krayini Lunda yaki pograbuvali krayinu ta povnistyu zrujnuvali yiyi stolicyu Mbanza Kongo Manikongo Alvaru I 1568 1587 zvernuvsya za dopomogoyu do portugalskoyi vladi Ndongo Yaga buli vignani ale Kongo potrapilo u vasalnu zalezhnist vid portugalciv Dlya zmicnennya svogo polozhennya manikongo Alvaru II 1587 1614 namagavsya vstanoviti vidnosini iz supernikami portugalciv gollandcyami U 1570 h rokah projshlo povstannya Mbula Matadi Odna za odnoyu vidokremlyuvalis provinciyi Zagostrilis socialni protirichchya yaki pererosli na pochatku XVIII stolittya v shirokij narodnij ruh u formi hristiyanskoyi yeresi antonianska yeres Ruh antonianciv bulo podavleno znattyu kongo za dopomogoyu portugalciv U roki pravlinnya Pedru V Elelu 1859 1891 teritoriya derzhavi skorotilas do ploshi centralnoyi provinciyi Mpemba Pislya rozdilu tropichnoyi Afriki v kinci XIX stolittya mizh yevropejskimi derzhavami bilsha chastina Kongo vidijshla do skladu portugalskoyi Angoli insha do skladu Belgijskogo Kongo Div takozh RedaguvatiIstoriya Angoli Istoriya Kongo Istoriya Demokratichnoyi Respubliki KongoPrimitki Redaguvati Thornton John 1977 Demography and History in the Kingdom of Kongo 1550 1750 The Journal of African History Vol 18 No 4 s 526 Schemmel B 2008 Traditional Polities Arhiv originalu za 31 grudnya 2017 Procitovano 24 sichnya 2008 Thornton John Linda M Heywood 2007 Central Africans Atlantic Creoles and the Foundation of the Americas 1585 1660 New York Cambridge University Press s 57 ISBN 978 0 521 77065 1 Literatura Redaguvati port Silva C Jogos e interesses de poder nos reinos do Congo e de Angola nos seculos XVI a XVIII nedostupne posilannya z lipnya 2019 Pagina do Instituto Camoes port Ronaldo Vainfas Marina de Mello e Souza Catolizacao e poder no tempo do trafico o reino do Congo da conversao coroada ao movimento antoniano seculos XV XVIII Arhivovano 24 veresnya 2015 u Wayback Machine Revista Tempo Volume 3 Numero 6 Dezembro 1998 Universidade Federal Fluminense port Mampuya Batsikama Patricio Cipriano As origens do Reino do Kongo Luanda Mayamba 2010 Coleccao Biblioteca da Historia 3 ISBN 978 989 8370 07 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Korolivstvo Kongo amp oldid 37749000