Конвенціоналі́зм (від лат. conventio — «згоден») — філософська концепція, за якою наукові знання є лише продуктами певних домовленостей (конвенцій) між науковцями. Засадничим критерієм істини є внутрішня несуперечливість, тому наукову теорію можна будувати, виходячи з будь-якої довільної системи аксіом.
Ідея конвенціоналізму зустрічається вже в античності (задача астрономії) та в епоху Відродження (інструменталістська інтерпретація теорії Коперника). Сучасна концепція виростає з робіт Маха, Дюгема та Пуанкаре, за яким підвалини будь-якої наукової теорії не є ні синтетичними істинами апріорі, ні відображенням реальності апостеріорі, радше аксіомами.
Будуючи неевклідові геометрії, Пуанкаре дійшов думки, що визначити, яка з геометрій відповідає дійсності, неможливо. Початок XX ст. став переломним і для фізики — на зміну класичній почали приходити нові ідеї. Все це викликало сумніви, чи можливо правильно відтворити дійсність науковими теоріями, що й стало причиною виникнення конвенціоналізму.
Джерела Редагувати
- Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія. — третє, стереотипне. — Київ : Академвидав, 2009. — ISBN 978-966-8226-85-4.
Література Редагувати
- Конвенціоналізм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
| Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |