Зарядний картуз

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Картуз (значення).

Зарядний карту́з — оболонка; зроблена з сирцевого шовку, щільної бавовняної, ацетатної або іншої тканини мішок, зазвичай циліндричної форми, в якому розміщується метальний заряд артилерійських та мінометних пострілів.

Картуз 12" морської гармати Mark IX

Сам термін «картуз» запозичено через російську з німецької мови, походячи з сер.-н.-нім. kartûse, kardûse («клуночок», «гаман») < фр. cartouche («набій») < італ. cartoccio («обгортка, мішечок», звідси також «картеч»). Припускається також нідерландське походження слова (kardoes).

Застосування зарядного картуза дозволило комплектувати заздалегідь артилерійський постріл і підвищити скорострільність артилерії. Боєприпас, у якому використовують зарядний картуз, називається «роздільно-картузним артилерійським пострілом», процес заряджання ним гармати — також «роздільно-картузним», а сама гармата — картузною.

Зарядний картуз використовують з XVII століття. У Російській імперії зарядний картуз був введений за Петра I і спочатку зшивався з бавовняної, полотняної чи вовняної тканини. До початку XX століття його виготовляли виключно з шовкової тканини — яка не пошкоджувалася міллю, не витягувалася в зарядах великої ваги і не давала тліючих залишків, що створювали загрозу передчасного пострілу при подальшому заряжанні.

Матерчасті картузи з порохом використовувалися в мінометах, зокрема, радянському 120-мм полковому мінометі. Вони закріплювалися на хвостовик міни для посилення заряду і, відповідно, підвищення дальності стрільби.

Див. також

• Збройова гільза

Примітки

1. . Архів оригіналу за 12 жовтня 2016. Процитовано 14 жовтня 2016. 
2. Военный энциклопедический словарь / Глава ред. кол. Н. В. Огарков. — М. : Воениздат, 1983. — 863 с. — 300 000 прим.

Література

• Зарядный картуз // Энциклопедия военных и морских наук / под ред. генерал-лейтенанта Г. А. Леера. — 596 с. (рос.)
• А. Як. Картуз, мешок // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Зарядный картуз // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [ ][рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина^[ru], 1911—1915. (рос.)
• Военный энциклопедический словарь / Голова ред. кол. Н. В. Огарков. — М. : Воениздат, 1983. — 863 с. — 300 000 прим. (рос.)