Карл III Малий (Carlo III di Napoli, 1345 — 24 лютого 1386) — король Неаполя у 1382—1386 роках, король Угорщини у 1385—1386 роках (як Карой II), Король Галичини і Володимерії (титулярний) з французької королівської династії Анжу.
Біографія Редагувати
Молоді роки Редагувати
Походив з династії Анжу-Капетингів. Син Людовика, графа Гравіни, та Маргарет Сансаверіно де Карільян. Народився у 1345 році. З 1356 року Карл жив при угорському дворі, де завоював довіру і симпатію троюрідного брата Людовика, короля Угорщини.
У 1360 році батько Карла повстав проти неаполітанської королеви Джованни I та її чоловіка Людовика Тарентського, але зазнав поразки. У 1362 році його батько помер у в'язниці. Людовик Угорський вирішив одружити Карла з Маргаритою Дураццо. Папа римський Урбан VI 1369 року схвалив шлюб, який, незважаючи на спротив неаполітанської королеви Джованни I, відбувся 1370 року. 1371-го король Угорщини дарував Карлу титул герцога Хорватії, Славонії та Далмації, завдяки чому той здобув численних прихильників серед тамтешньої знаті.
Під час Великої церковної схизми Джованна I підтримала антипапу Климента VII. У 1381 році папа римський Урбан VI відлучив Джованну I від церкви і як ленний володар Неаполя оголосив її позбавлений влади. Карл зібрав хорватське військо і рушив на Неаполь. Він розбив військо неаполітанського короля-консорт Оттона Брауншвайзького при Сан-Джермано і взяв в облогу королеву в Кастель-дель-Ово. Врешті він взяв фортецю і захопив королеву в полон. Дізнавшись, що названий син і спадкоємець Джованни I — Людовик Анжуйський виступив на Неаполь зі своєю армією, 23 травня 1382 року Карл наказав найманцям задушити полонянку, а себе оголосив королем Неаполя.
Король Неаполю Редагувати
Становище Карла III попервах було вкрай складним: Людовик Анжуйський рушив на Неаполь на чолі 40-тисячного війська, в той час як король зміг виставити лише 14 тисяч вояків. Проте до битви справа не дійшла. У Людовика Анжуйського скінчилися гроші, військо його розбіглося, а сам він помер 20 вересня 1384 року, не діставшись до Неаполя.
Тим часом у Карла III зіпсувалися стосунки з папою римським Урбаном VI, який запідозрив неаполітанського короля в зраді. Понтифік відлучив короля Неаполя і його дружину від церкви і наклав інтердикт на Неаполітанське королівство. Карл III відправив кондотьєра Альберіко да Барбіано воювати з папою римським біля Ночери, а сам рушив до Угорщини, де помер його троюрідний брат король Людовик, заповівши угорський трон доньці Марії. Частина знаті, насамперед хорватські барони, виступили проти успадкування престолу жінкою і запросили на трон Карла III.
Король Угорщини Редагувати
Проти амбіцій на угорський трон Карла III виступали нечисленні прихильники Марії і її нареченого Сигізмунда Люксембурзького. Крім того, королева-мати Єлизавета Боснійська і палатин Угорщини Міклош Гараї хотіли бачити королем французького принца Людовика Орлеанського.
За підтримки хорватських баронів Карл III домігся, щоб Марія зреклася трону, а сам коронувався королем Угорщини 31 грудня 1385 року як Карл II. Проте варто хорватам виїхати, як становище короля Карла різко похитнулося. Королева-мати запросила короля в свій замок, де його смертельно поранили ножем 7 лютого 1386 року, проте Карл зумів втекти, втім 24 лютого помер від ран у Вишеграді.
Родина Редагувати
Дружина — Маргарет, донька Карла, герцога Дураццо.
Діти:
- Владислав I (1377—1414), король Неаполю у 1386—1414 роках
- Джованна (1373—1435), королева Неаполю у 1414—1435 роках
- Марія (1369—1371)
Титул Редагувати
Як Король Угорщини Карл ІІ мав повний титул: «Magyarország, Dalmácia, Horvátország, Ráma, Szerbia, Galícia, Lodoméria, Kumánia, Bulgária és a Világítótornyon inneni Szicília királya és akháj fejedelem»
Переклад української повного титулу: Король Угорщини, Далмації, Хорватії, Рами, Сербії, Галичини і Волині, Куманії, Болгарії, король Сицилії.
Родовід Редагувати
- Генріх I + Анна Ярославна
- Філіп I
- Людовик VI
- Людовик VII
- Філіпп II Август
- Людовик VIII
- Карл I Анжуйський, король Неаполю, засновник династії
- Карл II Анжуйський + принцеса Марія Угорська
- Карл Мартелл Анжуйський, титулярний Король Угорщини
- Карл I Роберт, Король Угорщини, Король Галичини та Волині
- Людовик І Анжуйський, Король Угорщини, Король Галичини та Волині, Король Польщі, Володар і Спадкоємець Русі
- Людовик І Анжуйський, Король Угорщини, Король Галичини та Волині, Король Польщі, Володар і Спадкоємець Русі
- Марія Анжуйська, королева Угорщини, королева Галичини та Володимирії, Володар і Спадкоємець Русі (1382—1385, 1386—1395).
- Ядвіга Анжуйська, королева Польщі (1384—1399); Володар і Спадкоємець Русі (1387—1399)
- Людовик І Анжуйський, Король Угорщини, Король Галичини та Волині, Король Польщі, Володар і Спадкоємець Русі
- Людовик І Анжуйський, Король Угорщини, Король Галичини та Волині, Король Польщі, Володар і Спадкоємець Русі
- Карл I Роберт, Король Угорщини, Король Галичини та Волині
- Ян Гравіна, граф Гравіни
- Людовик Гравіна, граф Гравіни
- Карл I, Король Неаполя; Король Угорщини і Хорватії, Король Галичини та Волині (1385—1386)
- Владислав Анжуйський, Король Неаполя; Король Угорщини і Хорватії
- Карл I, Король Неаполя; Король Угорщини і Хорватії, Король Галичини та Волині (1385—1386)
- Людовик Гравіна, граф Гравіни
- Карл Мартелл Анжуйський, титулярний Король Угорщини
- Карл II Анжуйський + принцеса Марія Угорська
- Карл I Анжуйський, король Неаполю, засновник династії
- Людовик VIII
- Філіпп II Август
- Людовик VII
- Людовик VI
- Філіп I
Повний родовід Редагувати
| Карл І, Хрестоносець | ||||||||||||||||
| Карл II, Король Неаполю | ||||||||||||||||
| Беатриса, Графиня Провансу | ||||||||||||||||
| Іоанн, Король Албанії | ||||||||||||||||
| Стефан V Арпад | ||||||||||||||||
| Марія Арпад | ||||||||||||||||
| Єлизавета Куманська | ||||||||||||||||
| Людовік ді Гравіна | ||||||||||||||||
| невідомий чоловік | ||||||||||||||||
| Геліє VII, Граф Періґорд | ||||||||||||||||
| невідома жінка | ||||||||||||||||
| Аґнеса Періґорд | ||||||||||||||||
| Рожер-Бернард ІІІ, Граф де Фуа | ||||||||||||||||
| Брунісенда | ||||||||||||||||
| Маргарита, Віконтесса Беарна | ||||||||||||||||
| Карл I, Король Русі | ||||||||||||||||
| невідомий чоловік | ||||||||||||||||
| невідомий чоловік | ||||||||||||||||
| невідома жінка | ||||||||||||||||
| Роберт де Сансаверіно | ||||||||||||||||
| невідомий чоловік | ||||||||||||||||
| невідома жінка | ||||||||||||||||
| невідома жінка | ||||||||||||||||
| Маргарита Сансаверіно де Карільян | ||||||||||||||||
| невідомий чоловік | ||||||||||||||||
| невідомий чоловік | ||||||||||||||||
| невідома жінка | ||||||||||||||||
| Матір Маргарити | ||||||||||||||||
| невідомий чоловік | ||||||||||||||||
| невідома жінка | ||||||||||||||||
| невідома жінка | ||||||||||||||||
Примітки Редагувати
- під іменем Карл II
- під іменем Карл III
- (обидва одночасно заявили свої претензії на цей титул)
Джерела Редагувати
- Fine John V. A. The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest. — The University of Michigan Press, 1994. — ISBN 0-472-08260-4. (англ.)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Карл III Малий |