Джова́нні Анто́ніо Кана́ль (італ. Giovanni Antonio Canal, відомий за ім'ям Canaletto — Канале́тто; 18 жовтня 1697, Венеція — 19 квітня 1768, Венеція) — італійський художник, голова венеційської школи ведутистів, майстер міських пейзажів у стилі бароко.
| Каналетто | |
|---|---|
| Canaletto | |
| | |
| Каналетто, гравюра XVIII ст. | |
| При народженні | Джованні Антоніо Каналь італ. Giovanni Antonio Canal |
| Народження | 18 жовтня 1697 або 7 жовтня 1697 Венеція, Венеційська республіка |
| Смерть | 19 квітня 1768[…] (70 років) |
| Венеція, Венеційська республіка | |
| Країна | Венеційська республіка |
| Жанр | міський пейзаж (ведута) |
| Діяльність | художник, майстер офорту, графік, архітектурний кресляр |
| Напрямок | бароко |
| Покровитель | Джозеф Сміт[d] |
| Вчитель | Бернардо Канальd |
| Відомі учні | Белотто Бернардо |
| Твори | View of the Grand Canald |
| Батько | Бернардо Канальd |
| Родичі | Pietro Bellottid |
| | |
| Каналетто у Вікісховищі |
Каналетто разом з Джамбаттиста Піттоні та Тьєполо утворюють так зване об'єднання традиційних великих Старих майстрів цього періоду. Прізвище Каналетто, крім Антоніо Каналя, мав і його небіж Бернардо Белотто, теж знаменитий пейзажист.
Біографія Редагувати
Народився 7 жовтня 1697 в Венеції. Навчався живопису у свого батька Бернардо Каналя, театрального художника.
У 1719 відвідав Рим, де ознайомився з творчістю знаменитого ведутиста Джованні Паоло Панніні. Після цього став писати сам свої відомі види рідної йому Венеції. Першою роботою Каналя, яка достеменно відома дослідникам, адже має авторський підпис, є «Архітектурне капріччо» (1723).
На відміну від більшості художників того часу Каналетто на ранньому етапі своєї творчості малював свої види (ведути) відразу з натури, не роблячи попередньо замальовок та ескізів. Вже згодом митець почав писати в студії, використовуючи камеру-обскуру.
Чимало робіт Каналетто були з успіхом продані англійцям, що приїжджали до Венеції на навчання. В 1740 році це перестало бути джерелом прибутків: розпочалась війна за «австрійську спадщину», і британці все рідше навідувалися до Європи.
У 1746 особисто їде до Лондона, щоб бути ближчим до основних покупців своїх картин. Упродовж дев'яти років митець прожив у Англії. В цей час він малював види місцевих міст, палаців і садиб. Деякі дослідники творчості художника відзначають шаблонність і вторинність у творчості художника цього періоду, подеколи навіть техніка виконання робіт не подобалася місцевим тогочасним замовникам.
У 1755 повернувся до Венеції. У 1763 обраний до складу Венеціанської академії мистецтв.
Робота в Англії Редагувати
| Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою. |
Послідовники Каналетто Редагувати
Художнє надбання майстра мало свій вплив на сучасників. Племінник художника навчався у нього і навіть його прізвище зробили подвійним: Каналетто-Беллотто, аби відрізняти майстрів. Цікаві твори залишив і маловідомий послідовник Каналетто, якого називають Псевдо-Каналетто, хоча він розробляв дещо іншу тематику в ведуті.
Вибрані твори Редагувати
- «Митна пристань у Венеції», 1724—1730. Музей історії мистецтв, Відень.
- «Вид басейну святого Марка з боку мису Догана», 1730—1735. Пінакотека Брера, Мілан.
- «Вид Великого каналу у бік мису Догана», 1730—1735. Пінакотека Брера, Мілан.
Твори Редагувати
| Цей розділ потребує доповнення. (грудень 2018) |
Див. також Редагувати
- Бароко
- Живопис бароко
- Капріччо (жанр)
- Венеціанська школа
- Ведута
- Офорт
- Графіка
- 8123 Каналетто — астероїд, названий на честь художника.
Примітки Редагувати
- Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118638203 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://www.getty.edu/vow/ULANFullDisplay?find=Giovanni+Antonio+Canaletto&role=&nation=&prev_page=1&subjectid=500115269
- ↑ https://rkd.nl/explore/artists/121243
- RKDartists
- Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.