Оскар Ісакович (Ісайович) Каміонський (рос. Оскар Исаевич Камионский, 18 (30) січня 1869, Київ — 15 (28) серпня 1917, Ялта) —український оперний і камерний співак (ліричний баритон), музичний педагог. Чоловік співачки Клари Брун.
| Оскар Каміонський | |
|---|---|
| | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 18 (30) січня 1869 |
| Місце народження | Київ, Російська імперія |
| Дата смерті | 15 (28) серпня 1917 (48 років) |
| Місце смерті | Ялта, Російська республіка |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство | Російська імперія |
| Професія | оперний співак |
| Освіта | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Співацький голос | баритон |
| Інструменти | вокал[d] |
Біографія Редагувати
Народився в купецькій родині. З дитинства навчався грі на скрипці, з 12 років брав участь у гімназійному хорі і співав соло (альт). В 1888—1891 роках навчався в Петербурзькій консерваторії (викладачі — К. Еверарді, С. Габель, О. Палечек). Всі роки навчання його підтримували відомі російські музиканти та педагоги: П. Чайковський, Ф. Блуменфельд, І. Тартаков, а також А. Рубінштейн. За сприяння останнього Каміонський по закінченню консерваторії вирушив до Італії, де вдосконалювався у вокальному мистецтві у А. Ронци та Ч. Россі. У 1892 році дебютував у партії Валентина в Неаполі, де співав протягом року (театр «Белліні», потім виступав також у театрі «Сан-Карло»). З успіхом виступав на оперних сценах різних італійських міст, зокрема в Королівському театрі в Афінах.
У 1893 році повернувся до Російської імперії, протягом 20 років успішно виступав в основному на провінційних оперних сценах. Свої найкращі роки провів у Києві, Одесі, Харкові. Час від часу співав у Петербурзі («Нова опера», антреприза О. А. Церетелі, 1904-05; Народний дім, 1907) і Москві (Опера С. Зіміна, 1905-08). Гастролював за кордоном — в Монте-Карло (1907), в Японії (1909), Лондоні (1910), у Франції та Німеччині.
У 1904 році викладав у Київському музично-драматичному училищі М. Лєсневич-Носової. У 1915 році залишив сцену.
Жив в Києві. Мав власний будинок по вул. Саксаганського, 58 (архітектор Йосип Зекцер). Помер 15 (28) серпня 1917 в Ялті. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 8а).
Репертуар, записи Редагувати
Оперні партії: Сміл Клен («Лісовий цар»); Гарін («Каморра»); Грязной («Царева наречена»); Онєгін («Євгеній Онегєн»), Мазепа («Мазепа» П. Чайковського), Фігаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні, за відгуками преси, в цій партії був одним з найкращих на російській сцені), Граф ді Луна («Трубадур»), Амонасро, Ріголетто, Ренато, Скарпіа («Тоска»), Невер («Гугеноти»), Вольфрам; Демон («Демон» А. Рубінштейна), Єлецький («Пікова дама»); Дон Жуан («Дон Жуан») та багато інших.
В камерному репертуарі — твори Бетховена, А. Рубінштейна, Ц. Кюї та ін.
Популяризував твори українських композиторів, зокрема, М. Лисенка.
Записав на грамплатівки близько 400 творів: в Петербурзі («Граммофон», 1900, 1904, 1905, 1911; «Зонофон», 1903; «Пате», 1903, 1911; «Бека», 1905; «Орфеон» (Метрополь Корона), 1911; «Стелла» (РАОГ), 1911; «Анкер-рекорд»), в Тифлисі («Граммофон», 1902), в Києві («Граммофон», 1902, 1904; «Фаворит», Я4, 1912; «Екстрафон», 1913; «Артистотипія», 1913), в Москві («Граммофон», 1907—10, 1913; «Сирена», 1910), в Берліні (1910), в Варшаві («Сфінкс», 1914). Збережені записи перебувають в Музеї музичної культури ім. Глінки та Театральному музеї ім. Бахрушина.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Звід пам'яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн. 1, ч. 2.: М-С — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004.
- Левик С. Ю. Записки оперного певца. — 2-е изд. — M., 1962(рос.)
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 червня 2012.
Джерела Редагувати
- Большая биографическая энциклопедия [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Звід пам'яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн. 1, ч. 2.: М-С — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — С. 585—1216: іл.
Посилання Редагувати
- Каміонський Оскар Ісайович // Українська музична енциклопедія. У 2 т. Т. 2. [Е – К] / гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : Видавництво Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України, 2008. — С. 300.
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |