Камені Карнаку — найстаровинніші мегаліти в Європі, призначення яких до сьогодні залишається загадкою. Знаходяться біля французького міста Карнак в Бретані.
Комплекс мегалітів складається з алеї менгірів, дольменів, курганів і окремих менгірів, охороняється як історична пам'ятка.
Історія Редагувати
Могильники і «Камені Карнаку» віками приваблювали тисячі відвідувачів.
Одна з найвідоміших теорій виникнення свідчить про те, що це був релігійний центр і камені встановлювалися древніми бретонцями-паломниками. Бретонці вірять, що це маг Мерлін перетворив на каміння солдатів римського легіону. За християнською версією таким собі злим чаклуном став папа Корнелій. Рятуючи своє життя, він перетворив на камінь воїнів-язичників, які переслідували його.
Існує повір'я, що це каміння має чарівну силу. Наприклад, воно здатне подарувати плодючість жінці за умови, що та проведе декілька ночей на кромлеху, вимащена воском, олією і медом.
Дослідження Редагувати
Вперше «Камені Карнаку» зацікавили дослідників у 20-х рр. XVIII ст.
Шотландець Джеймс Мілн у 1860-х роках першим почав досліджувати кам'яну цікавинку. У 1875 р. Мілн залучив до роботи, як асистента, хлопця на ім'я Закарі Ле Рузік, який вивчив археологію під час польових досліджень і незабаром став всесвітньо відомим фахівцем з мегалітів. Після смерті Мілна, в Карнаці було засновано музей для зберігання результатів досліджень і артефактів, директором якого став Ле Рузік.
У 1887 р. Е. де Клезю (H. de Cleuziou) припустив, що розташування кам'яних рядів пов'язане з положенням сонця під час сонцестояння.
Ще один відомий дослідник «Карнаку» Олександр Том опублікував декілька статей про те, що люди, які зводили ряди менгірів, відмінно розбиралися в астрономії. Він вважав, що камені було встановлено або для вивчення руху небесних тіл, або використовувалися як величезний астрономічний годинник.
Широко відомі роботи П'єра Меро, який 30 років присвятив польовим дослідженням мегалітів Карнаку.
Існує декілька загальних теорій щодо використання каменів як астрономічних обсерваторій подібних до Стоунхенджу. Відповідно до них масивний менгір біля містечка Локмаріаке був пов'язаний з композиціями в Карнаці.
Алеї менгірів Редагувати
«Карнак» умовно поділяють на 3 великі групи менгірів:
- Ле-Менек;
- Кермаріо;
- Керлескан.
В минулому вони становили одне ціле, але згодом частина каменів була загублена, викрадена або використана для інших цілей.
Кургани Редагувати
На території комплексу є також кілька земляних курганів, які виконували роль могил для заможних осіб.
Дольмени Редагувати
На околицях розташований ряд дольменів, їх вважають стародавніми могилами. Дольмени побудовані з великих каменів, що підпирають один одного. З гори споруда засипана землею. Кожний з дольменів знаходиться на певній стадії руйнування.
Інші споруди Редагувати
Захист споруди Редагувати
На початку ХХ ст. Франція оголосила «Камені Карнаку» державною власністю, щоб захистити їх від знищення добувачами будівельного каменю. Проте, з середини сторіччя розвиток сільського господарства і туризму в цій місцевості збільшив наплив відвідувачів і комплекс знову зазнав пошкоджень. У 1984 р. Міністерство культури і комунікації порушило питання збереження пам'ятників. Навколо комплексу було встановлено дротяну сітку, яка дозволяє відновлювати рослинність; дозволено тільки екскурсії, що організовані Центром національних пам'ятників. Ці заходи дозволяють уникнути руйнування менгірів унаслідок витоптування місцевості відвідувачами. Останніми роками керівництво комплексу також дозволило випас овець навколо мегалітів, щоб попередити розростання бур'янів.
Менгірленд Редагувати
У 1991 році з'явився проект будівництва торгово-розважальної зони навколо комплексу «Карнак». Однак, ця ідея економічної експлуатації історичної місцевості зазнала сильного опору з боку місцевих жителів. Відбулися сутички між активістами захисту мегалітів та жандармерією. У 2003 р. міністр культури Жан-Жак Елагон офіційно визнав проект незаконним.
Подібні пам'ятники Редагувати
Подібні пам'ятники є в Багатьох країнах Європи:
- Вірменії (Зорац Карер),
- Великій Британії (найвідоміший — Стоунхендж),
- Німеччині (Альтендорф, Голленштайн, Кальденський дольмен, Лора, Цюшенська гробниця, Шпелленштайн),
- Греції (Гробниця Атрея),
- Ірландії,
- Іспанії,
- Італії,
- Сардинії,
- Мальті,
- Португалії,
- Росії (Гром-камінь, Мегаліти на острові Віра, Мегалітичний комплекс в селі Кривандіно Шатурського району Московської обл.),
- Україні (Межові камені, Кам'яна Могила, Мергелева гряда).
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
- Портал французьких менгірів [ 11 лютого 2012 у Wayback Machine.]
- Мапи розповсюдження мегалітів [ 1 січня 2011 у Wayback Machine.]