Олексі́й Макси́мович Каледі́н (рос. Алексей Максимович Каледин) (*12 (24) жовтня 1861 — †11 лютого 1918) — російський військовий і державний діяч, генерал від кавалерії, один з керівників Білого руху в Росії у 1917—1918 роках, керівник Донської республіки у 1917—1918 роках, отаман Війська Донського.
| Олексій Максимович Каледін | |
|---|---|
| рос. Алексей Максимович Каледин | |
| | |
| Народження | 12 (24) жовтня 1861 станиця Усть-Хоперська |
| Смерть | 11 лютого 1918 (56 років) Новочеркаськ, РСФРР вогнепальне поранення |
| Поховання | Novocherkassk Old Cemeteryd |
| Країна | Російська імперія |
| Освіта | Академія Генерального штабу |
| Звання | Генерал від кавалерії |
| Війни / битви | Перша світова війна |
| Нагороди | |
| Каледін Олексій Максимович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився у станиці Усть-Хоперській (тепер Волгоградської області). Походив з дворянського роду. У 1882 році закінчив Михайлівське артилерійське училище, а у 1889-му — Академію Генштабу.
Під час Першої світової війни командував корпусом, з травня 1916 року до травня 1917 — восьмою армією Південно-Західного фронту. 17(30) червня 1917 року обраний отаманом Війська Донського та очолив донський військовий уряд. У 1917 році Каледін після Жовтневого перевороту в Петрограді проголосив незалежність Області Війська Донського, утворив союз козаків Дону, Кубані та Тереку і почав збирати військові сили для придушення більшовицького заколоту в столиці. Встановив зв'язки з Українською Центральною Радою. У листопаді — грудні 1917 року вів переговори з генеральним секретарем військових справ Симоном Петлюрою про умови переходу через територію України загонів донських козаків, що поверталися з фронту на Дон. Після проголошення РНК Росії ультиматуму Українській Центральній Раді і з початком українсько-більшовицької війни 1917—1921 рр., уряд Каледіна наказав усім донським військовим підрозділам надавати «найрішучішу допомогу українському народу, його представникам в боротьбі з більшовизмом». У грудні 1917 разом з генералами Л. Корніловим і М. Алексєєвим увійшов до складу «тріумвірату» — верховного органу сил на Півдні Росії, сформував Добровольчу Армію.
У січні — лютому 1918 року війська Каледіна, зазнавши ряд поразок від більшовицьких частин у районі Ростова і Новочеркаська, відступили у Сальські степи і на Кубань. 29 січня (11 лютого) 1918 року Каледін склав свої повноваження і покінчив життя самогубством (застрілився).
Джерела та література Редагувати
- А. О. Буравченков. Каледін Олексій Максимович [ 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 29. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- А. О. Буравченков. Каледін Олексій Максимович [ 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2022. — ISBN 966-02-2074-X.
- Довідник з історії України [ 24 травня 2014 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
- Каледін Олексій Максимович // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.183-184
Примітки Редагувати
- Deutsche Nationalbibliothek Record #120572044 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
| Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |