Кадочникова Лариса Валентинівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кадочникова.

Ка́дочникова Лари́са Валенти́нівна (нар. 30 серпня 1937(19370830), Москва, РРФСР, СРСР) — радянська і українська акторка театру і кіно, лауреат Державної премії України ім. Тараса Григоровича Шевченка (1991). Народна артистка України (1992). Член Національної Спілки кінематографістів України.

Кадочникова Лариса Валентинівна
Лариса Кадочникова у 2014
Лариса Кадочникова у 2014
Ім'я при народженні	Кадочникова Лариса Валентинівна
Народилася	30 серпня 1937(1937-08-30) (86 років) Москва, СРСР
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	акторка, художниця
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Заклад	Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Роки діяльності	1959 — тепер. час
Звання	Народний артист Росії
Провідні ролі	«Тіні забутих предків»
IMDb	nm0434389
Нагороди та премії
Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Кадочникова Лариса Валентинівна у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Народилася в родині художника та режисера Валентина Івановича Кадочникова і акторки Ніни Улянівни Алісової. Батько помер 1942 року в Алма-Аті від запалення легенів. Мама — лауреат Сталінської премії, заслужена артистка РРФСР. Молодший брат — кінооператор Вадим Алісов, народний артист Росії.

1955 року поступила на акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії. Займалася у майстерні Ольги Пижової і Бориса Бібікова.

1959 року дебютувала у кіно, зіграла у фільмі «Василь Суриков» дружину художника.

1961 року завершила навчання і несподівано потрапила до театру «Современник», допомагала знайомому показати етюд. Галина Волчек відмовила актору, а Ларису Кадочникову взяли до трупи Олега Єфремова.

1963 року знялася у фільмі «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова (роль Марічки).

З 1964-го — актриса Київського театру російської драми імені Лесі Українки (нині «Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки»).

Була музою художника Іллі Глазунова, після чого 18 років прожила у шлюбі з кінематографістом Юрієм Іллєнком. Другим чоловіком став директор театру імені Лесі Українки Михайло Саранчук.

Роботи в театрі

• «Чайка» за однойменною п'єсою Антона Чехова; реж. Віктор Кошель — Ірина Миколаївна Аркадіна, актриса (Київський класичний художній альтернативний театр)

Фільмографія

• 1959 — Василь Суриков — Єлизавета Августівна Сурикова, дружина художника
• 1960 — Мічман Панін — Жозефіна
• 1960 — Воскресіння — Дячиха ^{[джерело?]}
• 1963 — Вулиця Ньютона, будинок 1 — Лариса, працівник бібліотеки
• 1964 — Тіні забутих предків — Марічка
• 1965 — Часе, вперед! — Катя
• 1965 — Криниця для спраглих — Соломія
• 1968 — Вечір на Івана Купала — Підорка
• 1969 — Комісари — Шура, вчителька
• 1971 — Білий птах з чорною ознакою — Дана
• 1972 — Наперекір усьому — Бояна
• 1973 — Червоний агат — Ганнуся ^{[джерело?]}
• 1974 — Мріяти і жити — Марія, актриса
• 1974 — Важкі поверхи — Віра ^{[джерело?]}
• 1975 — На край світу… — лікар
• 1976 — Час — московський — Ганна
• 1976 — Припустимо, ти капітан... — мати
• 1978 — Море — Віра
• 1979 — Зліт — Варвара Євграфівна, дружина Ціолковського
• 1980 — Червоне поле — Кіра Миколаївна
• 1980 — Чорна курка, або Підземні жителі — матінка
• 1981 — Історія одного кохання — Анна Олексіївна
• 1981 — Нехай він виступить — Маргарет Чалмерс, дочка Ентоні Старкуетера, дружина Томаса Чалмерса, мати Томмі
• 1988 — Блакитна троянда — епізод
• 1992 — Київські прохачі ^{[джерело?]}
• 2005 — Дідусь моєї мрії ^{[джерело?]}
• 2006 — Сьоме небо ^{[джерело?]}
• 2008 — Сюрприз ^{[джерело?]}
• 2010 — Мама напрокат ^{[джерело?]}
• 2012 — Наречена мого друга
• 2012 — Політ метелика ^{[джерело?]}
• 2012 — Порох і дріб ^{[джерело?]}
• 2013 — Шеф поліції ^{[джерело?]}
• 2013 — F63.9 Хвороба кохання — пані з таксою
• 2014 — Турецький транзит ^{[джерело?]}
• 2015 — Офіцерські дружини ^{[джерело?]}

Нагороди та визнання

• 1991 — Державна Премія УРСР імені Тараса Шевченка у галузі кінематографії — за художній фільм «Тіні забутих предків» Київської ордена Леніна кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка (у складі колективу) Розповідь актриси про картину, 17.08.2022 року.
• 1992 — Народна артистка України
• 1996 — «Київська пектораль»
  • Номінація в категорії «Найкраще виконання жіночої ролі» («Вдови»)
• 1997, 19 серпня — Орден «За заслуги» III ступеня — за визначні досягнення у праці, що сприяють економічному, науково-технічному і соціально-культурному розвиткові України, та з нагоди шостої річниці незалежності України
• 2004 — Народний артист Росії
• 2007, 20 серпня — Орден «За заслуги» II ступеня — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 16-ї річниці незалежності України
• 2010 — Всеукраїнська премія «Жінка III тисячоліття» — відзнака у номінації «Знакова постать» (2010)
• 2013, 27 березня — Орден «За заслуги» I ступеня — за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, значні творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Міжнародного дня театру
• 2017 — Перша Національна кінопремія «Золота дзиґа» — Премія за внесок у розвиток українського кінематографа
• 2018 — «Київська пектораль» — Визначний внесок у театральне мистецтво

Примітки

1. Почему мы должны ненавидеть? / Радіо «Свобода», 16.03.2014. [ 12.03.2014, у Wayback Machine.] (рос.)
2. . Архів оригіналу за 21.12.2016. Процитовано 10.12.2016. 
3. . Архів оригіналу за 14 березня 2021. Процитовано 14 березня 2021. 
4. . Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 27 березня 2013. 
5. . Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 27 березня 2013. 
6. . Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 14 березня 2021. 

Джерела

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кадочникова Лариса Валентинівна
• Биография Ларисы Кадочниковой [ 15 листопада 2015 у Wayback Machine.]
• «Кіномистецтво України в біографіях»
• Актеры советского кино. Вып. 9-й, Москва, 1973. — С. 120—236, 299. (рос.)
• Kino, Riga, 1980
• Спілка кінематографістів України, Київ, 1985. — С. 67.
• Кино: Энциклопедичиский словарь. Москва, 1987. — С. 163.
• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.] — С. 283.
• Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 281.
• Хто є хто в Україні, Київ, 1997. — С. 198—199.
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія, Київ, 1999. — С. 589—590.
• На сайті про акторів радянського кіно. [ 20 січня 2008 у Wayback Machine.]
• Лариса Кадочникова. 1. Мадонна над Черемошем. Укрінформ. оригіналу за 11 вересня 2020. Процитовано 14 березня 2021. 
• Лариса Кадочникова. 2. Я — не служниця часу. Укрінформ. оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 14 березня 2021. 
• Кадочникова Лариса Валентинівна. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2022. — ISBN 966-02-2074-X.. оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 21 березня 2021.