Семе́н Іса́йович Йо́ффе (12 березня 1909, Конотоп — 6 грудня 1991, Харків) — український радянський художник театру; член (Об'єднання молодих митців України) з 1931 року та Харківської організації Спілки художників України з 1944 року.
Йоффе Семен Ісайович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 12 березня 1909 Конотоп, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія | |||
Смерть | 6 грудня 1991 (82 роки) | |||
Харків, Україна | ||||
Країна | СРСР Україна | |||
Навчання | (Харківський художній інститут) | |||
Діяльність | сценограф | |||
Вчитель | (Падалка Іван Іванович), (Єрмилов Василь Дмитрович) і (Кокель Олексій Опанасович) | |||
Член | Національна спілка художників України | |||
|
Біографія
Народився 12 березня 1909 року у місті Конотопі (нині Сумська область, Україна). Впродовж 1926—1929 років навчався у (Харківському художньому інституті), був учнем (Івана Падалки), (Василя Єрмилова), (Олексія Кокеля).
Був одним із організаторів «Бригади трьох» (Семен Йоффе, (Борис Чернишов), (Олексій Щеглов)) у якій протягом 1929—1937 років працював художником-постановником (Харківського театру робітничої молоді); у 1929 році і у 1938—1972 роках (з переврою на німецько-радянську війну, в якій брав участь) — художник-постановник (Харківського театру музичної комедії) (з 1964 року обіймав посаду головного художника). Мешкав у Харкові, в будинку на (вулиці Культури) № 12, квартира № 29. Помер у Харкові 6 грудня 1991 року.
Творчість
Працював у галузі театрально-декораційного мистецтва. У Харківському театрі робітничої молоді оформив вистави:
- «Бойові дні» А. Лейна (1929);
- «Чудовий сплав» (Володимира Киршона) (1934);
- «Аристократи» (Миколи Погодіна) (1934);
- «Далі буде» (1935);
- «Устин Кармелюк» (Володимира Суходольського) (1935).
- Створив ескізи (декорацій) та (костюмів) до вистав
-
- (Харківський театр музичної комедії)
- («Орфей у пеклі») (Жака Оффенбаха) (1929, у співавторстві з Борисом Чернишовим і Олексієм Щегловим);
- «Солов'їний сад» (1938);
- «Фраскіта» (Франца Легара) (1940);
- («Принцеса цирку») (Імре Кальмана) (1945);
- «Одинадцять невідомих» (Микити Богословського) (1947);
- «У краю блакитних озер» (1957);
- «Сто чортів і одна дівчина» Тихона Хреннікова (1959; 1971, частина ескізів — (темпера), вугілля; (Музей театрального, музичного та кіно-мистецтва України));
- «Терезина» (1960);
- («Кажан») Йоганна Штрауса (1965);
- «На світанку» (Оскара Сандлера) (1966);
- «Вам — моє життя, сеньйора» (1967);
- («Графиня Маріца») Імре Кальмана (1968);
- [en]» (Коула Потера) (1968, частина ескізів костюмів — темпера; (Харківський художній музей));
- «Любить? Не любить?» (Дмитра Клебанова) (1971);
- «Вірка і червоні вітрила» (1971, частина ескізів — темпера; Харківський художній музей);
- «Ходжа Насреддін» (1972, варіант ескізу (завіси) у Харківському художньому музеї);
- (Харківський український драматичний театр імені Тараса Шевченка)
- «Дорога в Нью-Йорк» (Роберта Ріскіна) (1946);
- («Підступність і кохання») Фрідріха Шиллера (1948);
- «Овід» за (Етель Ліліан Войнич) (1949);
- «По той бік» (1949);
- «Незабутній 1919-й» (Всеволода Вишневського) (1951, постановка не здійснена);
- «З коханням не жартують» (Педро Кальдерона) (1952);
- («Дядя Ваня») Антона Чехова (1954);
- («Марія Стюарт») Фрідріха Шиллера (1963);
- «Хто є хто» і (1968);
- «Катрін Лефевр» (Віктор'єна Сарду) і (1973);
- «Орфей спускається в пекло» (Теннессі Вільямса) (1975).
- Виконав (афіші) до вистав
- «Графиня Маріца» Імре Кальмана (1956);
- «Сто чортів і одна дівчина» Тихона Хреннікова (1959);
- «Пограбування опівночі» (1965);
- «Вам — моє життя, сеньйора» Віталія Беренкова (1967);
- «Роздуми» на музику (Петра Чайковського) (1970) та інші.
Виконав «Автопортрет» ((туш), 1970). В останні роки працював у техніці металопластики, виконав портрети режисерів Костянтина Станіславського, (Всеволода Мейєрхольда), (Леся Курбаса), (Соломона Міхоелса) та інших (усі — дерево, латунь, 1972), низку дружніх (шаржів) на художників і режисерів (туш, (перо), 1962). Серед його робіт також: «Дон Кіхот», «Санчо Панса», «Веселий чорт» та інші (усі — дерево, латунь, 1972).
У роки війни малював політичні (карикатури) (туш, (пензель)): «Народжений повзати літати не може!..» (1943), «Геть з нашої хати!..» (1944) та інші.
Брав участь у республіканських, всесоюзних і міжнародних (виставках) з 1927 року. Його твори експонувалися на Міжнародній виставці театрально-декораційного мистецтва в Нью-Йорку у 1934 році. Персональні виставки відбулися у Харкові у 1973 та 1989 роках.
Література
- Йоффе Семен Ісайович // (Українські радянські художники) : довідник. — Київ : (Мистецтво), 1972. — С. 181.;
- Йоффе Семен Ісайович // (Словник художників України) / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 94.;
- Иоффе, Семен Исаевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах — Москва: Издательство «Искусство», 1983. — Том 4, книга 1 (Елева—Кадышева). С. 542. (рос.);
- (А. З. Житницький). Йоффе Семен Ісайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: (І. М. Дзюба) [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет