Зоо́нім (від дав.-гр. ζω̃ον — тварина та ὄνομα — ім'я) — власна назва виду, вікостатевої групи або й окремої особини тварин. Прізвисько для тварин.
З погляду мотивованості всі клички тварин поділяються на мотивовані та немотивовані. Основними мотивуючими ознаками зооніма виступають переважно колір шерсті тварини: Біла, Ряба; особливості анатомічної будови: Горбата, Безхвоста; особливості поведінки: Дикун, Вертуха. Крім цих типових ознак зустрічаються і випадки оказіональних утворень. Найпоширенішими прикладами мотивованих кличок є "Рябко", "Сірко", "Мурчик".
Існують такі різновиди зоонімів, як кіноніми (від дав.-гр. χύών - пес та оніму χύνός - назва) — клички собак, феліноніми — клички котів, гіппоніми — клички коней тощо.
Значення в класифікаціях
Зооніми нерідко стають основою для формування назв таксонів: видів, а інколи й родів. Прикладами того, як побутові назви стали загально визнаними назвами зоологічних таксонів:
- кумка, також джерелянка — одна з назв роду безхвостих амфібій Bombina
- зінське щеня — одна з назв гризуна, відомого також як сліпак
- перегузня — видова назва хижого ссавця Vormela peregusna
- бабак — рід гризунів родини вивіркових (Sciuridae)
- нічниця — назва одного з родів кажанів.
Традиційні українські клички песиків (самців)
- Сірко́, Рябко́, Бровко́, Гнідко́, Сивко́, Во́вк, Вовку́н, Во́вчик, Гавку́н, Га́вчик, Га́рчик, Ґу́дзик, Ко́ржик, Ласу́н, Лиско́, Лю́тий, Я́рчик, Козачо́к, Шква́рка, До́вбуш, Вітрого́н
Традиційні українські клички сучок (самиць)
- За́йда, Руда́, Ру́та, Бу́лька
Традиційні українські клички котиків (самців)
- Ко́цький, Му́рчик, Гультя́й, Левко́, Мазу́н, Ру́дик, Сіри́й, Си́вий, Сніжо́к, Малю́к
Традиційні українські клички кицьок (самиць)
- Ко́цька, Ма́ня, Ма́нька, Му́рка, Ли́пка, Ли́са, Ряба́, Си́ва
Див. також
Примітки
- ↑ Мотивація кличок в українській зооніміці [ 16 квітня 2022 у Wayback Machine.] - Топтун, В. М. // Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя. Наукові записки, серія: Філологічні науки. Ніжин, 2008. - стор 159-165
Джерела
- Українська мова. Енциклопедія. К., 2000. — с.194.
- Топтун, В. М. Зооніми в творчості Олександра Олеся. // Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя. Наукові записки, серія: Філологічні та історичні науки. Ніжин, 1999. - стор 65-67
- Топтун, В. М. Зооніми в складі фразеологічних одиниць (за матеріалами роману М. Стельмаха " Дума про тебе") / В. М. Топтун // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імен іМиколи Гоголя. Сер. Філологічні науки. – 2003. – стор 24-26.
- Мотивація кличок в українській зооніміці [ 16 квітня 2022 у Wayback Machine.] - Топтун, В. М. // Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя. Наукові записки, серія: Філологічні науки. Ніжин, 2008. - стор 159-165
- Взаємозв'язки антропонімів та зоонімів в українських говорах Чернігівщини [ 26 січня 2022 у Wayback Machine.] - Топтун, В. М. // Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя. Наукові записки, серія: Філологічні науки. Ніжин, 2010. - стор 75-77
Посилання
- Зоонім // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 397.
| Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |